Ухвала суду № 65411689, 15.03.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 131/2044/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Шелюховський М.В.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

15 березня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Совгири Д. І. , Білоуса О.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

представника відповідача: Герасименко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 27 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Вінницької митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови в справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Вінницької митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови в справі про порушення митних правил.

Постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 27 грудня 2016 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, пославшись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що на його думку призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання ОСОБА_3 не з'явився, проте на адресу суду направив клопотання про розгляд справи за його відсутності (вх. 4250/17).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти апеляційної скарги, просила рішення першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, 12 листопада 2015 року ОСОБА_3 через пункт пропуску "Шегині-Медика" митного поста "Мостиська" Львівської митниці ДФС ввіз на митну територію України транспортний засіб особистого користування "Audi", кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер Республіки Литви НОМЕР_2 з метою транзиту.

09.06.2016 року за вих. № 8757/13-70-20/7/36 на адресу Вінницької митниці ДФС надійшов лист Львівської митниці ДФС з інформацією щодо не вивезення транспортного особистого користування засобу "Audi", кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер Республіки Литви НОМЕР_2, ввезеного на митну територію України в митному режимі "транзит" гр. України ОСОБА_3 з метою особистого користування.

Відповідно до вказаного листа, а також згідно даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи встановлено, що транспортний засіб "Audi", кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер Республіки Литви НОМЕР_2 був ввезений ОСОБА_3 з метою особистого користування у режимі "транзит" по смузі руху "зелений коридор".

02.07.2016 року ОСОБА_3 надіслано запрошення (вих. № 1859/02-80-20-5 від 02.07.2016 року) про прибуття до Вінницької митниці, в строк до 25 липня 2016 року, для надання пояснень та складення протоколу про порушення митних правил за ч.3 ст. 470 МК України. У зазначений строк ОСОБА_3 до митниці не з'явився, хоча запрошення отримав про що свідчить відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

23 вересня 2016 року Вінницькою митницею ДФС була винесена постанова в справі про порушення митних правил № 0400/401000001/16 відповідно до якої позивача визнано винним у вчинені порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн.

Позивач, вважає дану постанову незаконною, посилається на те, що його не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Вважаючи дії митниці незаконними, ОСОБА_3 звернувся за захистом своїх прав до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, ч. 1 ст. 90 Митного кодексу України передбачено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 95 МК України встановлено строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - 5 діб).

Ч. 2 ст. 95 МК України встановлює, що до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається, зокрема, час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 470 МК України, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ст. 491 МК України підставами для порушення справи про порушення митних правил є: безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил: офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу; офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

За змістом ст. 526 МК України вбачається, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Вінницькою митницею ДФС України, враховуючи, належне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що від нього не надійшло клопотання про перенесення розгляду, 23.09.2016 року винесено постанову, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 МК України.

Колегія суддів зауважує, що 02.07.2016 року ОСОБА_3 надіслано запрошення (вих. № 1859/02-80-20-5 від 02.07.2016 року) про прибуття до Вінницької митниці, в строк до 25 липня 2016 року, для надання пояснень та складення протоколу про порушення митних правил за ч.3 ст. 470 МК України. У зазначений строк ОСОБА_3 до митниці не з'явився, хоча запрошення отримав про що свідчить відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Будь-яких інших належних доказів, які б підтверджували факт направлення повідомлення про відкладення розгляду справи про порушення митних правил на адресу Вінницької митниці ДФС позивачем не надано.

Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова, якою на позивача накладено адміністративне стягнення, винесена з дотриманням вимог ст. 526 МК України.

Щодо доводів апелянта про порушення відповідачем строків накладення стягнення, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 252 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі правопорушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Ст. 467 МК України не містить вичерпного переліку порушень митних правил, які можна віднести до триваючих чи не триваючих.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 01.12.2003 № 22-34-1465 триваючими адміністративними правопорушеннями є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, які припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.

Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у виді невиконання покладених на нього обов'язків.

Факт ввезення на митну територію України транспортного засобу в митному режимі транзит, а також не вивезення за межі митної території України автомобіля в межах встановленого строку та станом на даний час - не заперечується позивачем.

Отже, зважаючи на те, що позивачем до цього часу не виконано обов'язку щодо вивезення транспортного засобу за межі митної території України, як і не виконано обов'язку розмитнення автомобіля в порядку встановленому законом - правопорушення є триваючим, а тому доводи позивача, що правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470 МК України не може розглядатись як триваюче і вважається вчиненим на 11 день строку - є необґрунтованими.

Оскільки факт виявлення правопорушення відповідачем мав місце 09.06.2016, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена в межах встановленого законом шестимісячного строку накладання адміністративного стягнення.

Крім того, судова колегія зауважує, що за приписами ч. 1 ст. 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Водночас, п. 2 ч. 1 ст. 192 МК України встановлює, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Позивач також вказував на те, що не мав змоги вивезти транспортний засіб "Audi", кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер Республіки Литви НОМЕР_2 за межі митної території України в строк, встановлений ст. 95 МК України у зв'язку з його поломкою.

З цього приводу, суд апеляційної інстанції вважає не необхідне зазначити, що підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили здійснюється згідно з Порядком виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 2012 року № 657, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 2 жовтня 2012 року за № 1669/21981.

Згідно цього Порядку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

Відтак, судова колегія зазначає, що безумовною підставою для звільнення від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України, є повідомлення митного органу про факт аварії чи дії непереборної сили, а тому оскільки позивачем не було виконано цього обов'язку, то і в митного органу не було можливості здійснити перевірку цих обставин.

Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи відсутнє письмове повідомлення ОСОБА_3 адресоване митниці про факт дії обставин аварії чи непереборної сили та їх зв'язок з несправностями автомобіля.

Тим більше, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно п. 2 Розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв'язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події.

З огляду на вказані положення, факт ремонту автомобіля не підпадає ні під визначення аварії, як небезпечної події техногенного характеру, ні під визначення непереборної сили, як надзвичайних та невідворотних подій, що виникли незалежно від волі особи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова № 0400/401000001/16 від 23.09.2016 є правомірною. При її прийнятті відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Натомість доводи позивача про порушення відповідачем строків накладення стягнення, встановлених ст. 467 МК України та про незаконність оскаржуваного рішення, виходячи з вищевикладеного, є необґрунтованими.

При цьому в попередньому судовому засіданні ОСОБА_3 вказував на те, що ввезений ним автомобіль він передав своїм знайомим і теперішнє місце знаходження цього автомобіля йому невідоме. Ці дані підтверджують непослідовність тверджень позивача, з метою уникнення від адміністративної відповідальності.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 27 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 березня 2017 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Совгира Д. І.