Ухвала суду № 65410903, 09.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Глиняного В.П., Масенка Д.Є.

з участю секретаря Орліченко О.Ю.

прокурора Вакарова Д.В.

представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу директора ТОВ «Ваго-Рев» ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Даніча Є.О., погоджене прокурором відділу Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Вакаровим Д.В., та накладено арешт з забороною відчуження на грошові кошти та видаткові операції, цінні папери, які знаходяться на рахунку ТОВ «Ваго-Рев» № 26006537135300 в АТ «УкрСиббанк» з можливістю зарахування на зазначений рахунок коштів, що надходять, за виключенням операцій зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) та виплати заробітної плати працівникам.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявності підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

В апеляційній скарзі директор ТОВ «Ваго-Рев» просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого. Так апелянт посилається на відсутність підстав для арешту на вилучене майно, оскільки відсутня підозра конкретних осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, відсутні дані, як б вказали на причетність ТОВ «Ваго-Рев» до вчинення кримінальних правопорушень та не встановлено розміру завданої шкоди. Крім того, апелянт зазначає і про недоведеність стороною обвинувачення тих обставин, що грошові кошти, які знаходяться на рахунку № 26006537135300 в АТ «УкрСиббанк» відповідають критеріям ст. 98 КПК України та можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні. Дані обставини, на думку апелянта, залишилися поза увагою слідчого судді, у зв'язку з чим, постановлене ним рішення є незаконним.

Також апелянт ставить питання про поновлення пропущеного строку, вказуючи на ті обставини, що він не був повідомлений про розгляд клопотання про арешт майна, а копію оскаржуваного рішення отримав 03 лютого 2017 року, у зв'язку з чим просить визнати причину пропуску строку поважною і поновити його.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги в тому числі і щодо поважності причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення особи, яка подала скаргу, а копія постановленого судом рішення, як вбачається з наданих суду матеріалів, на її адресу не направлялась, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо поважності причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді та вважає за необхідне поновити його.

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність і необґрунтованість ухвали слідчого судді, то колегія суддів вважає наступне.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, Департаментом з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000375 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.ч. 1,3 ст. 212, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 362, ч.ч. 1,2 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України.

Згідно доводів клопотання, органом досудового розслідування установлено, що невстановлені слідством особи, використовуючи реквізити ряду товариств в період 2013-2016 років сприяли ухиленню від сплати податків в особливо великому розмірі ряду підприємств реального сектору економіки, серед яких: ТОВ «Квант-Сервіс», ТОВ «Профіпартс», ТОВ «Хелен Марлен», ТОВ «Авітон Будпроект», ДП «Харківський Бронетанковий Завод», ТОВ «Ваго-Рев» та інші.

В ході досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Ваго-Рев» мало фінансово-господарські взаємовідносини з рядом товариств, які мають ознаки фіктивності.

За результатами позапланової документальної перевірки ТОВ «Ваго-Рев» складено акт № 444/20-40-14-02-07/36623607 від 10 серпня 2016 року згідно висновків якого даним підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 23 527 560 та податок на додану вартість на загальну суму 25 887 193 грн., а всього на суму 49 414 753 грн.

У своїй діяльності ТОВ «Ваго-Рев» використовує банківський рахунок № 26006537135300 відкритий в АТ «УкрСиббанк».

Розглядаючи клопотання про арешт майна, а саме грошових коштів на вказаному рахунку, слідчий суддя, встановивши вище зазначені обставини, дослідивши доводи клопотання і матеріали, які були надані слідчим на обґрунтування своїх вимог, та всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для його задоволення та накладення арешту на зазначене в клопотанні слідчого майно.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що слідчим доведена необхідність застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Так, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Надані слідчим матеріали містять достатньо підозр, які дають підстави вважати, що зазначене в клопотанні майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, а відтак, стороною обвинувачення доведено ті обставини, що зазначене в клопотанні слідчого майно може бути використано як доказ у даному кримінальному провадженні.

Також, санкція ч. 5 ст. 191 і ч. 3 ст. 212 КК України, передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Таким чином, дослідивши зазначені обставини та надані матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.

Що стосується посилань апелянта на ті обставини, що посадовим особам ТОВ «Ваго-Рев» не повідомлено про підозру, а також на те, що дане товариство є добросовісним набувачем грошових коштів на зазначеному в клопотанні слідчого рахунку та не має ніякого відношення до кримінального провадження № 42014000000000375, то слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

У зв'язку з вище наведеним, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання директора ТОВ «Ваго-Рев» ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року, задовольнити.

Ухвалу слідчого суддіПечерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Даніча Є.О., погоджене прокурором відділу Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Вакаровим Д.В., та накладено арешт з забороною відчуження на грошові кошти та видаткові операції, цінні папери, які знаходяться на рахунку ТОВ «Ваго-Рев» № 26006537135300 в АТ «УкрСиббанк» з можливістю зарахування на зазначений рахунок коштів, що надходять, за виключенням операцій зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) та виплати заробітної плати працівникам, залишити без зміни, а апеляційну скаргу директора ТОВ «Ваго-Рев» ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Глиняний В.П. Масенко Д.Є.

Справа № 11-сс/796/1017/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїНовак Р.В.

Доповідач Присяжнюк О.Б.