Рішення № 65410868, 14.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний № 756/5418/15-ц Головуючий в 1 інстанції - Великохацька В.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/2140/2017 Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Іванченко М.М., Рубан С.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва районного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Легбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ «Легбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що між ТОВ «Техком» та АКБ «Легбанк» , правонаступником якого є ПАТ «Легбанк», укладено кредитний договір від 26.03.2008 року №04-18-08 КЮ, відповідно до умов якого позивачем надано ТОВ «Техком» кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії у сумі 600000,00 грн. з 26.03.2008 року до 25.03.2009 року. Процентна ставка за користування кредитом становить 19% річних. Погашення кредиту повинно було здійснюватись згідно графіка зниження ліміту заборгованості на останні два місяці користування кредитними коштами.

Відповідно до п.2.1. кредитного договору виконання позичальником зобов'язань за цим договором забезпечується іпотекою квартири, що належить майновим поручителям, а також всім належним позичальнику майном та коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України.

На виконання умов п.2.1. кредитного договору між ПАТ «Легбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 20.03.2013 року за реєстровим №859, згідно умов якого іпотекою забезпечується виконання зобов'язань ТОВ «Техком», що випливають з кредитного договору №04-18-08 КЮ від 26.03.2008 року та всіх додаткових угод до нього, згідно з якими іпотеко держатель надає позичальнику кредит на суму 19590000,00 грн. з терміном повернення 30.04.2013 року, а позичальник зобов'язується в розмірі, на умовах та в строки, визначені в кредитному договорі, повернути іпотекодержателю кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, плату за розрахункове обслуговування, а також сплатити штрафи та пені передбачені умовами кредитного договору.

27.02.2015 року між ПАТ «Легбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про розірвання договору іпотеки, посвідченого Войтовським B.C., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 20.03.2013 року за реєстровим №859.

Згідно п. 1 договору про розірвання договору іпотеки сторони домовилися, що не зважаючи на інші положення договору іпотеки, посвідченого Войтовським B.C., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 20.03.2013 року за реєстровим №859, іпотекодавець у термін до 18:00 години 10.03.2015 року здійснить погашення частини заборгованості боржника за кредитним договором №04-18-08 КЮ від 26.03.2008 року, укладеним між боржником та іпотекодержателем, у розмірі 4134000,00 грн., що відповідає ринковій вартості предмета іпотеки.

Як стверджував позивач, відповідач не погасила частину заборгованості за кредитним договором №04-18-08 КЮ від 26.03.2008 року, укладеним між боржником та іпотекодержателем, у розмірі 4134000,00 грн. згідно умов договору про розірвання договору іпотеки, а тому станом на 20.04.2015 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 4134000,00 грн.

З цих підстав ПАТ «Легбанк» просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 4134000,00 грн. та судовий збір.

До початку розгляду справи по суті представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 5175490,33 грн., що складається з заборгованості за договором про розірвання договору іпотеки у розмірі 4134000,00 грн., трьох процентів річних за прострочення виконання зобов'язання у сумі 38395,23 грн., втрат від інфляції у сумі 1003095,10 грн.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24.09.2016 року позов Публічного акціонерного товариства «Легбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Легбанк» заборгованість за договором про розірвання договору іпотеки, посвідченого Войтовським Валентином Сергійовичем, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 20.03.2013 року за реєстровим №859, від 27.02.2015 року у сумі 4134000 (чотири мільйони сто тридцять чотири тисячі) гривень 00 (нуль) копійок, три проценти річних за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 38395 (тридцять вісім тисяч триста дев'яносто п'ять) гривень 23 (двадцять три) копійки, втрати від інфляції у розмірі 1003095 (один мільйон три тисячі дев'яносто п'ять) гривень 10 (десять) копійок, а всього - 5175490 (п'ять мільйонів сто сімдесят п'ять тисяч чотириста дев'яносто) гривень 33 (тридцять три) копійки.

Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у сумі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні 00 (нуль) копійок в дохід держави.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 29.03.2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд вищезазначеного заочного рішення залишено без задоволення.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В скарзі вказувала на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Суд не врахував. що вона є майновим поручителем за кредитним договором і стягнення з неї заборгованості передбаченої договором про розірвання іпотечного договору, порушує її права. Суд безпідставно стягнув з неї індекс інфляції та 3% річних на підстав ст. 625 ЦК України.

В судове засіданні апеляційного суду сторони двічі не з'явились. Про розгляд справи повідомлялись належним чином, що підтверджується наявними зворотними повідомленнями, відповідно до яких і представник відповідача і позивач повідомлені про розгляд справи в апеляційному суді.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд вважав встановленими такі обставини.

Між ТОВ «Техком» та АКБ «Легбанк», правонаступником якого є ПАТ «Легбанк», укладено кредитний договір від 26.03.2008 року №04-18-08 КЮ, відповідно до умов якого позивачем надано ТОВ «Техком» кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії у сумі 600000,00 грн. з 26.03.2008 року до 25.03.2009 року. Процентна ставка за користування кредитом становить 19% річних. Погашення кредиту повинно було здійснюватись згідно графіка зниження ліміту заборгованості на останні два місяці користування кредитними коштами (а.с.4-8).

Відповідно до п.2.1. кредитного договору виконання позичальником зобов'язань за цим договором забезпечується іпотекою квартири, що належить майновим поручителям, а також всім належним позичальнику майном та коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України.

На виконання умов п.2.1. кредитного договору між ПАТ «Легбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 20.03.2013 року за реєстровим №859, згідно умов якого іпотекою забезпечується виконання зобов'язань ТОВ «Техком», що випливають з кредитного договору №04-18-08 КЮ від 26.03.2008 року та всіх додаткових угод до нього, згідно з якими іпотекодержатель надає позичальнику кредит на суму 19590000,00 грн. з терміном повернення 30.04.2013 року, а позичальник зобов'язується в розмірі, на умовах та в строки, визначені в кредитному договорі, повернути іпотекодержателю кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, плату за розрахункове обслуговування, а також сплатити штрафи та пені передбачені умовами кредитного договору (а.с.9-16).

27.02.2015 року між ПАТ «Легбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про розірвання договору іпотеки, посвідченого Войтовським B.C., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 20.03.2013 року за реєстровим №859 (а.с.21-22).

Згідно п.1 договору про розірвання договору іпотеки сторони домовилися, що не зважаючи на інші положення договору іпотеки, посвідченого Войтовським B.C., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 20.03.2013 року за реєстровим №859, іпотекодавець у термін до 18:00 години 10.03.2015 року здійснить погашення частини заборгованості боржника за кредитним договором №04-18-08 КЮ від 26.03.2008 року, укладеним між боржником та іпотекодержателем, у розмірі 4134000,00 грн., що відповідає ринковій вартості предмета іпотеки.

Відповідач вказані умови договору не виконала.

Вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними.

Задовольняючи позов про стягнення грошової суми з майнового поручителя, суд виходив з умов п.1 договору про розірвання договору іпотеки, а також положень ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів з таким висновком погодитись не може так як суд зробив його з порушенням норм матеріального права, не врахувавши всі обставини, які мають значення для вирішення справи.

Стягуючи борг з майнового поручителя, суд не врахував положення п.2 договору про розірвання договору іпотеки від 27 лютого 2015 року, відповідно до якого сторони домовились, що з моменту виконання іпотекодавцем зобов'язання визначеного п. 1, припиняються всі зобов'язання іпотекодавця за договором іпотеки, посвідченим Войтовським В.С. 20 березня 2013 року за реєстровим № 859.

Встановивши, що відповідач в даній справі, не виконала умови п.1 договору про розірвання договору іпотеки, суд мав встановити, що зобов'язання ОСОБА_1 за іпотечним договором не припинились, а відповідно не змінився її статус іпотекодавця.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до Закону України «Про іпотеку», а також умов договору іпотеки, іпотекодавець несе відповідальність перед кредитором майном, переданим в іпотеку.

Після укладення договору про розірвання договору іпотеки, статус ОСОБА_1 в правовідносинах з позивачем не змінився вона залишилась майновим поручителем.

Укладаючи договір про розірвання іпотечного договору, сторони передбачили додаткові умови, в разі виконання яких, зобов'язання ОСОБА_1 за договором іпотеки припиняться.

Оскільки такі умови виконані не були, то договір про розірвання не відбувся і сторони залишились в попередньому стані з обсягом прав та обов'язків , передбачених іпотечним договором.

Стягнення з ОСОБА_1 грошової суми 4 134 000 грн. за договором від 27.02.2015 року за рішенням суду в даній справі є порушенням вимог закону та прав останньої, оскільки зобов'язання за договором іпотеки ОСОБА_1 не припиняються.

Вищенаведених обставин суд не врахував, та ухвалив рішення, внаслідок якого майновий поручитель може бути притягнутий до подвійної відповідальності за одними і тими ж зобов'язаннями.

Стягуючи з відповідача індекс інфляції та 3% річних на підставі ст.. 625 ЦК України суд не врахував. що у ОСОБА_1 за договором іпотеки не виникає грошових зобов'язань перед кредитором, а тому відповідно суд безпідставно застосував вказану норму до правовідносин сторін.

При цьому. Колегія суддів роз'яснює позивачу, що останній не позбавлений права звертатись до відповідача в даній справі з вимогами про звернення стягнення на іпотечне майно, в порядку передбаченому Законом України «Про іпотеку».

Так, як суд першої інстанції ухвалив рішення за не повно з'ясованих обставин справи з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва районного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Легбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: