Ухвала суду № 65410834, 06.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Трясуна Ю.Р.,

суддів Мосьондза І.А.,

НововаС.О.,

секретаря судового засідання Лучка Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015100040015058 щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Києва, громадянки

України, зареєстрованої та проживаючої за адресою:

АДРЕСА_1,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

за участю прокурора Заріцької О.А.,

захисника ОСОБА_3,

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати та призначити нове підготовче засідання у суді першої інстанції.

Ухвалою Дніпровського районногосуду міста Києва від 14 грудня 2016 року обвинувальний акт, яким ОСОБА_2 пред'явлене обвинувачення за ч. 2 ст. 187 КК України, повернуто прокурору.

За доводами апеляційної скарги прокурора, висновок суду про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України є невмотивованим.

Обгрунтовуючи свої вимоги, прокурор звертає увагу суду на те, що фактичні обставини і формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладені в повному обсязі. Він стверджує, що в обвинувальному акті вказано конкретну кількість ударів, завданих потерпілій та їх локалізацію.

Крім того, апелянт вважає, що вказівка суду на відсутність в обвинувальному акті викладу обставин щодо мети, мотивів та способу вчинення обвинуваченою злочину не узгоджується з положеннями ст. 314 КПК України, оскільки відповідно до ст. 91 КПК України мотив, мета, а також спосіб вчинення злочину є обставинами, які підлягають доказуванню під час судового розгляду, а не на стадії підготовчого судового засідання. Таким чином, прокурор вважає, що суд вийшов за межі тих питань судового провадження, які вирішуються у підготовчому судовому засіданні.

Прокурор не погоджується з висновком суду про те, що формулювання обвинувачення містить суперечливі дані в тій частині, що дії ОСОБА_2 були спрямовані саме на заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, проте органом досудового розслідування дії обвинуваченої кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КК України, що не відповідає формулюванню обвинуваченню. Апелянт звертає увагу на те, що в обвинувальному акті вказано, що в обвинуваченої виник злочинний умисел на заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень та викрасти її майно.

На думку апелянта, вказівка суду про відсутність в обвинувальному акті обставини, що пом'якшує покарання - вчинення злочину у стані вагітності та обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину щодо малолітньої, а також відомостей щодо неповнолітньої потерпілої та її законного представника, є хибною, оскільки при складанні та затвердженні обвинувального акта зазначені всі вищевказані дані.

Крім того, прокурор не погоджується з висновком суду про те, що недоліком обвинувального акта є відсутність даних про обвинувачену, зокрема відомості щодо наявності у ОСОБА_2 на утриманні новонародженої дитини та матері - пенсіонерки, оскільки такі обставини підлягають з'ясуванню та перевірці під час судового розгляду, а не на стадії підготовчого провадження.

На думку апелянта, посилання суду на неповноту реєстру матеріалів досудового розслідування (далі - Реєстр), зокрема відсутність в хронологічному порядку даних про кожну процесуальну дію, а саме залучення представника потерпілого, затвердження вказаним прокурором обвинувального акта є необґрунтованим, оскільки оцінка змісту Реєстру суперечить положенням п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

З огляду на викладене, апелянт вважає, що суд першої інстанції вдався до вирішення тих питань, які не є предметом розгляду в підготовчому судовому засідання, відтак рішення суду про повернення обвинувального акта є незаконним.

Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив ухвалу суду скасувати з призначенням нового підготовчого судового засідання в суді першої інстанції, захисник ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Він повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, та містити відомості, зазначені в ч. 2 цієї статті.

Стаття 314 КПК України передбачає, що під час підготовчого судового засідання головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

Однією з обставин, яка перешкоджає призначенню провадження до судового розгляду є невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону.

Відповідно до ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд вказав, що останнім не в повній мірі дотримані вимоги закону, зокрема обвинувальний акт не містить конкретного обвинувачення ОСОБА_2 з чітким формулюванням обставин, які б відповідали зазначеній правовій кваліфікації закону України про кримінальну відповідальність, зокрема не зазначено конкретну кількість ударів, завданих потерпілій, відсутній виклад обставин щодо мети, мотивів, якими керувалась ОСОБА_2 при вчиненні інкримінованих їй дій.

З таким висновком суду колегія суддів не погоджується.

Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що вона побачила раніше не знайому неповнолітню ОСОБА_4, після чого в неї виник умисел напасти на останню та викрасти її майно. Утримуючи за волосся потерпілу, обвинувачена повалила останню на землю, після чого сівши зверху, з метою подавлення можливого опору потерпілої нанесла до трьох ударів в область обличчя та до п'яти ударів по тулубу.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що в обвинувальному акті не зазначений мотив, мета вчинення кримінального правопорушення та локалізація ушкоджень є помилковим, оскільки в обвинувальному акті всі вищевказані обставини вказані.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що вказані обставини є предметом дослідження під час судового розгляду.

Відповідно до положень ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні не вирішуються питання про доведеність чи відсутність вини обвинуваченого,оскільки це питання є предметом судового розгляду, а завданням підготовчого судового засідання є процесуальне та організаційне забезпечення його проведення.

Колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що, повертаючи обвинувальний акт прокурору з вищевказаних підстав, суд вийшов за межі тих питань судового провадження, які вирішуються у підготовчому судовому засіданні, та фактично вдався до дослідження обставин кримінального провадження, що є неприпустимим на даній стадії судового провадження.

Доводи прокурора про те, що не можна вважати недоліком обвинувального акта відсутність даних про обвинувачену, зокрема відомостей щодо наявності у ОСОБА_2 на утриманні новонародженої дитини та матері - пенсіонерки, є обґрунтованими, оскільки такі обставини підлягають з'ясуванню та перевірці під час судового розгляду, а не на стадії підготовчого провадження.

Суд, повертаючи обвинувальний акт, вказав як на недолік - відсутність в Реєстрі відомостей про прийняті процесуальні дії та рішення під час досудового розслідування.

Колегія суддів вважає, що висновки суду про те, що оскільки Реєстр є невід'ємним додатком до обвинувального акта то його відповідність вимогам закону є підставою повернення обвинувального акта прокурору не ґрунтується на законі.

Кримінальним процесуальним законом передбачено повернення обвинувального акта прокурору лише в разі його невідповідності ст. 291 КПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстав для повернення обвинувального акта прокурору немає, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404 ,407, 418, 419 КПК колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 грудня 2016 року про повернення обвинувального акта прокурору в кримінальному провадженні № 12015100040015058 щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції .

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Ю.Р.Трясун І.А.Мосьондз С.О.Новов