Постанова № 65410764, 16.03.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2017 р.

Справа № 916/3159/16

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Принцевської Н.М.,

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від позивача- Харечка В.І., довіреність № 6, дата видачі : 03.01.17;

від відповідача- Лобанова Р.М., довіреність № б/н, дата видачі : 30.03.16,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод", м.Ізмаїл Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2017 року

у справі № 916/3159/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрутаром Етол (Україна), м.Київ

до скаржника

про стягнення 67 090,84 грн.

/повна фіксація судового процесу здійснювалась відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України/,

В С Т А Н О В И В :

21.11.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Фрутаром Етол (Україна) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства (далі – ПрАТ) "Ізмаїльський виноробний завод", в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість за поставлений товар в сумі 67090,84 грн, з яких 32800 грн основного боргу, 3 043,67 грн 3% річних, 27 967,17 грн інфляційних втрат та 3 280,00 грн штрафу, а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами у справі договору поставки №242 від 10.04.2014р. в частині своєчасної та повної сплати грошових коштів за поставлений товар, у зв’язку із чим у нього виникла заборгованість за поставлений товар, на яку позивачем у відповідності до п. 5.4 договору було нараховано штраф, а також згідно ч.2 ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційні втрати у розмірах, що заявлені до стягнення.

31.01.2017 року ПрАТ "Ізмаїльський виноробний завод" звернулося до Господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до ТОВ "Фрутаром Етол (Україна), в якій просило визнати недійсним договір від 12.04.2014р. № 242, укладений між сторонами.

Ухвалою суду від 06.02.2017р. вказану зустрічну позовну заяву на підставі п.4 та п.6 ч.1 ст.63 ГПК України було повернуто ПрАТ "Ізмаїльський виноробний завод” без розгляду.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.02.2017р. (суддя Щавинська Ю.М.) позов ТОВ "Фрутаром Етол (Україна) задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Ізмаїльський виноробний завод" на користь позивача основний борг у розмірі 32800грн, 3 % річних у сумі 3027,87грн; 27967,17грн інфляційних втрат; 3280 грн штрафу та 1378 грн судового збору. В решті позову, яку складає 15,80грн річних відсотків відмовлено, через визначення позивачем початку періоду прострочення без врахування положень ст. 254 ЦК України.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПрАТ "Ізмаїльський виноробний завод" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати його, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним з’ясуванням обставин, що мають істотне значення для розгляду справи.

Зокрема, скаржник стверджує, що судом першої інстанції порушено норми ст.77 ГПК України, оскільки суд не відклав розгляд справи по причині зайнятості представника відповідача у іншому судовому засіданні, що завадило всебічному повному та об’єктивному розгляду спору.

Крім того, скаржник зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів, а саме первинних документів бухгалтерського обліку, які б підтверджували факт здійснення господарської операції з поставки спірної продукції, зокрема довіреності, складеної відповідачем на отримання товару. При цьому за відсутності первинних документів як підстави для формування податкової звітності та відображення у ній вчинених господарських операції, дані податкових накладних і декларацій, поданих до податкового органу не можуть бути доказом відвантаження/отримання товару.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, як обґрунтоване та таке, що відповідає наявним матеріалам справи і чинному законодавству.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2014р. між ТОВ "Фрутаром Етол (Україна) (постачальник) та ПрАТ "Ізмаїльський виноробний завод" (покупець) укладено договір поставки №242 (а.с.18-19), згідно до п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов’язується постачати покупцеві товар в асортименті, кількості та за ціною, що погоджується сторонами в накладних, які є невід’ємною частиною цього договору, вільний від прав та претензій третіх осіб, а покупець зобов’язується прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість.

Відповідно до п. 3.1 договору, кожна партія товару повинна бути поставлена покупцю не пізніше 21-го календарного дня з моменту отримання відповідного замовлення. Замовлення покупцем може коригуватись та вважається прийнятим, якщо подане не пізніше за 21 календарний день до дати поставки товару.

Постачальник відвантажує товар на адресу покупця на умовах: DDР склад перевізника за місцем знаходження покупця відповідно до правил Інкотермс 2000 у чинній редакції.

Згідно з п. 3.5 договору моментом переходу права власності на товар та ризику випадкового пошкодження або знищення товару від постачальника до покупця є момент передачі товару до постачальника до покупця (чи його представника) в пункті доставки та підписання покупцем видаткової (товарно-транспортної) накладної.

Загальна сума цього договору визначається по фактичній сумарній вартості товарних партій, вказаних у видаткових накладних і прийнятих покупцем в період терміну дії даного договору (п. 4.1 договору).

Пунктом 5.4 договору сторони встановили, що у випадку прострочення виконання грошового зобов’язання понад 180 календарних днів покупець зобов’язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 10 % від неоплаченої суми невиконаного грошового зобов’язання.

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і є безстроковим. Будь-яка сторона має право розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це іншу сторону за 30 календарних днів.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Позивачем на підтвердження належного виконання ним умов договору, зокрема поставки товару на суму 82800грн., надано оформлені в односторонньому порядку: видаткова накладна № 1-000001110 від 14.04.2016р. (а.с.20), та відповідний рахунок № 1-000000899 від 14.04.2014р. (а.с.57). Зазначені документи дійсно не відповідають приписам п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., оскільки не містять в графі „Отримав” підпису відповідача, крім того у позивача відсутня довіреність, складена відповідачем на отримання товару.

Однак відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім вищезазначених документів, позивачем в якості підтвердження реального здійснення ним вказаної господарської операції було надано також податкову накладну № 127 від 14.04.2014р., яка відображає постачання товарів за видатковою накладною №1-000001 ПО від 14.04.2014р. (а.с.21).

Згідно п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України в податковій накладній зазначається, серед іншого, опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, ціна постачання без урахування податку, загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку, а також вид цивільно-правового договору.

Згідно п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

В ході розгляду справи у суді першої інстанції з метою встановлення дійсного отримання ПрАТ "Ізмаїльський виноробний завод" товару на вказану суму судом було витребувано у Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області документи, що підтверджують прийняття ПрАТ "Ізмаїльський винзавод" (ІПН 004120315159) податкової накладної №127 від 14.04.2014р., виданої ТОВ "Фрутаром Етол (Україна)" та включення операцій по даній податковій накладній до податкової звітності з ПДВ (до податкового кредиту), а саме: податкової декларації з ПДВ з додатком Д.5 (розшифровки в розрізі контрагентів) за період квітень 2014 року.

З наданих вказаною інспекцією документів, зокрема, з податкової декларації з податку на додану вартість, яка оформлена відповідачем (а.с.79-84), вбачається, що вищевказана операція була включена до податкової звітності з ПДВ у розділі ІІ „Податковий кредит”, що свідчить про визнання здійснення і відповідне відображення відповідачем господарської операції за видатковою накладною № 1-000001110 від 14.04.2016р. у своїх податкових зобов’язаннях.

Статтями 32,33 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надана позивачем податкова накладна №127 від 14.04.2014р., яка відображала постачання товарів за видатковою накладною №1-000001 ПО від 14.04.2014р., є належним доказом факту здійснення позивачем господарської операції з поставки товару, а факт прийняття податкової накладної та покладення сум ПДВ із неї до податкового кредиту відповідачем підтверджує прийняття ним товару у визначеній кількості, належної якості та асортименті. ( Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2016 року у справі № 911/5426/15)

Крім того, відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленого йому позивачем товару на суму 50 000грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (а.с.23-27) та платіжними дорученнями № 55 від 08.10.2014р. (а.с.24), № 169 від 19.09.2014р. (а.с.25), № 53 від 22.09.2014р. (а.с.26) та № 207 від 26.09.2014р. (а.с.27). І хоча в зазначених платіжних дорученнях міститься посилання на інший рахунок, а саме на рахунок № 1-000002193 від 19.09.2014р. (а.с.59), однак під час розгляду справи у суді першої інстанції місцевим судом було встановлено, що таке посилання міститься оскільки фактично, вказаний рахунок є складовою частиною основного рахунку, а саме рахунку № 1-000000899 від 14.04.2014р. (а.с.57).

Враховуючи той факт, що в матеріалах справи наявні докази які відповідають вимогам ст.32-36 ГПК України та підтверджують факт отримання відповідачем товару колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 32 800,00 грн.

Згідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія перевіривши розрахунки позивача щодо зазначених вимог та ті, що викладені в оскарженому рішенні господарського суду першої інстанції, погоджується з висновками суду:

- про часткове задоволення вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3027,87грн., оскільки у розрахунку позивача останнім невірно вказано початок періоду прострочення боргу у сумі 82800 грн., з огляду на неврахування положень ст. 254 ЦК України;

- про повне задоволення вимоги про стягнення 27967,17грн. інфляційних, оскільки позивачем їх заявлено в розмірі, що менший за визначений за обгрунтованим розрахунком.

Крім того, враховуючи, що у відповідача на теперішній час існує заборгованість у розмірі 32800 грн., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10 % від цієї суми, з огляду на те, що таке прострочення становить понад 180 днів.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції допустив процесуальне порушення не скориставшись своїм правом на відкладення розгляду справи за відсутності відповідача і відхилив його відповідне клопотання, судова колегія вважає хибними, оскільки згідно із вимогами ст.77 ГПК України суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Однією з таких обставин є нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників процесу. Питання про те, чи перешкоджає нез’явлення сторони в судове засідання з розгляду справи вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення він може не відкладаючи розгляду справи вирішити спір по суті. При цьому порушенням норм процесуального права є розгляд справи за відсутності будь - якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, а як свідчать матеріали справи, зокрема клопотання відповідача про відкладення розгляду справи через зайнятість представника /а.с.78/, останній був повідомлений належним чином про час та місце проведення судового засідання. Крім того, відповідач не обґрунтував належними доказами поважність неявки в засідання суду, а подальше відкладення розгляду справи було неможливим, оскільки це спричинило б порушення строку вирішення спору, встановленого ч.1 ст. 69 ГПК України, який вже продовжувався ухвалою суду від 13.01.17р. і закінчувався наступного дня – 7.02.17р. /а.с.72,73/.

Колегія суддів вважає, що наявні у матеріалах справи доказі були достатніми для розгляду позовної заяви господарським судом першої інстанції без представника відповідача і неявка останнього не могла бути причиною неможливості розгляду справи по суті.

За таких обставин судова колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування, а апеляційну скаргу ПрАТ "Ізмаїльський виноробний завод» залишає без задоволення.

Згідно із ст. 49 ГПК України судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги, не відшкодовується.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 06.02.17р. залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" – без задоволення,

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 17.03.2017 р.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Н.М. Принцевська