Постанова № 65410750, 16.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2017 р. Справа№ 910/21021/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: Славський М.Г. - за дов.

від відповідача: Волобоєва Т.В. - за дов.

від третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2016

у справі №910/21021/16 (суддя Отрош І.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_4

про стягнення 50 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі, позивач або ПрАТ «СК «АХА Страхування») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (далі, відповідач або ПрАТ «АСК «ІНГО Україна») про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 50 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення норм законодавства України та договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виплатив страхове відшкодування, у зв'язку із завданням шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Рено, державний номер НОМЕР_1, водієм транспортного засобу Шкода, державний номер НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/6605982, та право вимоги за якою перейшло до позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_4 (далі, третя особа).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 у справі №910/21021/16 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» страхове відшкодування у розмірі 29 591,37 грн. 37 та судовий збір у розмірі 815,54 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що до позивача перейшло право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/6605982 у межах фактично здійснених ним витрат (сума страхового відшкодування за договором добровільного страхування - 55 950 грн. 97 коп.) та в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (29 591 грн. 37 коп.), розмір якого визначений згідно Звіту №305/16 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 09.12.2016, складеного суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_5 від 29.03.2016) на підставі ремонтної калькуляції № 1.003.16.0 (система Audatex)), та враховуючи розмір франшизи за Полісом АІ/6605982 у сумі 0 грн. 00 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 у справі №910/21021/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У апеляційній скарзі позивач посилається на те, що правовідносини між ПрАТ «СК «АХА Страхування» та страхувальником - ОСОБА_7 (власницею автотранспортного засобу Рено, державний номер НОМЕР_1) виникли на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №33762а5к2 від 04.05.2015. Відтак, вказані правовідносини не регулюються нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на які посилається суд першої інстанції в оскарженому рішенні.

У свою чергу, як зазначає апелянт, норми Закону України «Про страхування», якими обгрунтовано позов, не містять положень, які б зобов'язували страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням лише автотоварознавчої експертизи, а також лише на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Позивач наголошує, що до нього перейшло право вимоги до відповідача у межах фактичних витрат, тобто тих витрат, яких позивач зазнав в результаті виплати страхового відшкодування страхувальнику, що відповідають розміру перерахування суми згідно платіжного доручення про виплату страхового відшкодування у розмірі 55 950,97 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 09.03.2017.

22.02.2017 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 у справі №910/21021/16 залишити без змін. До відзиву відповідачем додана копія платіжного доручення №1736 від 13.02.2017, яким підтверджується факт виконання ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» свого зобов'язання перед позивачем за рішенням суду в даній справі.

У судове засідання, призначене на 09.03.2017, третя особа не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 розгляд справи було відкладено на 16.03.2017.

У судове засідання, призначене на 16.03.2017, третя особа не з'явилась.

Оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення третьої особи про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та з огляду на те, що її неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі третьої особи.

Представник позивача у судових засіданнях підтримував доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судових засіданнях проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи Довідки про дорожньо-транспортну пригоду №90902681, виданої Управлінням патрульної поліції у м. Києві МВС України від 27.05.2016 №41/11-9977/1вх, та постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 20.05.2016 у справі №755/7709/16-п (провадження № 3/755/3226/16), яка станом на 21.12.2016 набрала законної сили, 13.04.2016 ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом Шкода, державний номер НОМЕР_2, порушив п.п. 2.3б, 13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Рено, державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Вказаною постановою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як підтверджується матеріалами справи, 04.06.2015 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) та ОСОБА_7 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №33762а5к3, яким передбачено страхування майнових інтересів страхувальника (вигодонабувача), пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Рено, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до пункту 10.2. Договору №33762а5к3 від 04.06.2015 франшиза (безумовна) внаслідок ДТП становить 1000 грн. 00 коп.

Згідно пункту 19 Договору №33762а5к3 від 04.06.2015 строк його дії встановлений з 18.06.2015 по 17.06.2016.

Станом на дату ДТП - 13.04.2016, вказаний Договір добровільного страхування був чинним.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до рахунку №АМСНС05434 від 28.04.2016, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Моторс» та складеного на підставі ремонтної калькуляції № 1.003.13.6 від 28.04.2016 (система Audatex), вартість відновлювального ремонту автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, становить 56950 грн. 97 коп.

Згідно акту виконаних робіт №АМН0075521 від 29.11.2016, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Моторс» (не підписаний замовником робіт), вартість відновлювального ремонту автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, становить 55 950 грн. 97 коп. (копія долучена позивачем до матеріалів справи 23.12.2016).

Згідно наданого відповідачем до матеріалів справи Розрахунку №269586 від 11.11.2016, складеного суб'єктом оціночної діяльності - ОСОБА_9 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_3 від 27.09.2003; свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів НОМЕР_4 від 22.10.2003), вартість відновлювального ремонту автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,601) становить 32 369 грн. 16 коп.

У свою чергу, відповідно до наданого суду позивачем Звіту №305/16 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 09.12.2016, складеного суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_5 від 29.03.2016) на підставі ремонтної калькуляції №1.003.16.0 (система Audatex)), вартість відновлювального ремонту автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,649), становить 29 591 грн. 37 коп.

Відповідно до Страхового акту №АХА2076630 від 01.06.2016, складеного Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування», розмір страхового відшкодування за Договором №33762а5к3 від 04.06.2015 становить 55 950 грн. 97 коп. (відповідно до рахунку № АМСНС05434 від 28.04.2016, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Моторс»), на підставі якого та заяви вигодонабувача за Договором №33762а5к3 від 04.06.2015 (ОСОБА_10), позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 55 950 грн. 97 коп. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Моторс», що підтверджується платіжним дорученням №246393 від 02.06.2016 на суму 55 950 грн. 97 коп.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Шкода, державний номер НОМЕР_2, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/6605982 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50 000 грн 00 коп., франшизи - 0 грн. 00 коп. (відповідно до копії Полісу АІ/6605982, долученої відповідачем до матеріалів справи через канцелярію суду 28.11.2016).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом АІ/6605982 у розмірі 55 50 грн. 97 коп. (претензія вих. № ЕЛ_0922 від 22.09.2016), яка була отримана відповідачем 28.09.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0305607898184.

Однак, станом на дату подання позовної заяви та на час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач не здійснив виплату позивачу страхового відшкодування за Полісом АІ/6605982.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ПрАТ «СК «АХА Страхування» з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором № 33762а5к3 від 04.06.2015, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

Доводи апелянта з приводу того, положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулюють лише відносини страховика та страхувальника за договором обов'язкового страхування, а не регулюють відносини, які виникли між позивачем та відповідачем, не приймаються судом до уваги, оскільки Поліс АІ/6605982 є договором страхування, вигодонабувачем за яким є потерпіла особа, та у зв'язку із виплатою позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування потерпілій особі відбулась заміна кредитора (з потерпілої особи на позивача) у зобов'язанні з виплати страхового відшкодування за Полісом АІ/6605982, а тому правовідносини між позивачем (новим кредитором) та відповідачем регулюються саме нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто відповідач несе відповідальність як зобов'язана сторона (страховик) за Полісом АІ/6605982 (договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) та відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Отже, оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Шкода, державний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/6605982, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Шкода, державний номер НОМЕР_2, власнику транспортного засобу Рено, державний номер НОМЕР_1, покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом АІ/6605982).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі, оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

У відповідності до частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма частини 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Однак, проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) (далі, Методика).

Відповідно до пункту 7.38. вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з пунктом 1.6 Методики строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2008, а отже на дату ДТП (13.04.2016) строк його експлуатації перевищував сім років, у зв'язку з чим суд дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для визначення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1.

При цьому, суд погоджується з твердженнями позивача, що законодавством не передбачено обов'язку страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки у розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки умови щодо визначення розміру страхового відшкодування за договором добровільного страхування визначаються за згодою сторін у відповідному договорі добровільного страхування.

Однак, оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем щодо виплати страхового відшкодування за Полісом АІ/6605982 регулюються положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та сума страхового відшкодування за Полісом АІ/6605982 обмежується вартістю відновлювального ремонту автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, та розміром виплаченого позивачем страхового відшкодування, враховуючи наявність підстав для визначення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, при визначенні вартості його відновлювального ремонту, суд зазначає, що у даному випадку єдиним належним та допустимим доказом вартості відновлювального ремонту автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, є звіт суб'єкта оціночної діяльності, складений відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно з пунктами 4.3. та 4.4. Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судову експертизу» оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством.

У пункті 4.4. Методики зазначені вимоги щодо змісту акту або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ.

Так, під час вирішення справи у суді першої інстанції відповідачем було долучено до матеріалів справи Розрахунок №269586 від 11.11.2016.

Згідно з вказаним Розрахунком №269586 від 11.11.2016, складеним суб'єктом оціночної діяльності - ОСОБА_9 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_3 від 27.09.2003; свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів НОМЕР_4 від 22.10.2003), вартість відновлювального ремонту автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,601) становить 32 369 грн. 16 коп.

Однак, за твердженнями позивача, відповідно до Методики визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство у разі надання ним даних, необхідних для оцінки. Водночас, позивач зазначив, що суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_9, який складав Розрахунок № 269586 від 11.11.2016 (відповідно до якого коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу Рено, державний номер НОМЕР_1, становить 0,601, а вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,601) складає 32369 грн. 16 коп.) не проводив огляд вказаного автомобіля та не складав акт огляду пошкодженого транспортного засобу.

Відповідно до пункту 5.1. Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

Відповідачем не було надано суду доказів здійснення суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_9 перед складенням Розрахунку № 269586 від 11.11.2016 огляду пошкодженого транспортного засобу Рено, державний номер НОМЕР_1, зокрема, акту огляду вказаного автомобіля.

При цьому, у Додатку № 2 до Розрахунку № 269586 від 11.11.2016 зазначено, що розрахунок вартості відновлювального ремонту здійснювався на підставі рахунку №АМСНС05434 від 28.04.2016, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Моторс», та калькуляції Audatex № 1.003.16.0 від 28.04.2016.

Крім того, вказаний Розрахунок №269586 від 11.11.2016 не містить інформації, яка відповідно до пункту 4.4 Методики повинна бути відображена у звіті суб'єкта оціночної діяльності (зокрема, дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом); відомості про осіб, які брали участь в огляді об'єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки; результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах, тощо).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що наданий відповідачем Розрахунок №269586 від 11.11.2016 не є належним та допустимим доказом визначення як розміру коефіцієнта фізичного зносу автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1 (Ез = 0,601), так і вартості відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (32 369 грн. 16 коп.).

При цьому, як уже зазначалося, позивачем було долучено до матеріалів справи Звіт №305/16 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 09.12.2016.

Відповідно до вказаного Звіту, складеного суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_5 від 29.03.2016) на підставі ремонтної калькуляції № 1.003.16.0 (система Audatex)), вартість відновлювального ремонту автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,649), становить 29 591 грн. 37 коп.

Вказаний Звіт відповідає вимогам, які ставляться до звіту, складеного за результатами проведення оцінки, був складений суб'єктом оціночної діяльності після проведення візуального огляду пошкодженого транспортного засобу (копія акту огляду транспортного засобу Рено, державний номер НОМЕР_1, долучена позивачем до матеріалів справи разом зі звітом).

Відтак, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що єдиним належним та допустимим доказом вартості відновлювального ремонту автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, у даному випадку є Звіт № 305/16 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 09.12.2016, складений суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_5 від 29.03.2016) на підставі ремонтної калькуляції № 1.003.16.0 (система Audatex)), та відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,649), становить 29 591 грн. 37 коп.

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Розмір франшизи за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/6605982 становить 0 грн. 00 коп., а ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 50 000 грн. 00 коп.

Отже, з урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/6605982 у межах фактично здійснених ним витрат (сума страхового відшкодування за договором добровільного страхування - 55950 грн. 97 коп.) та в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Рено, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (29 591 грн. 37 коп.), беручи до уваги розмір франшизи за Полісом АІ/6605982 у сумі 0 грн. 00 коп., позовні вимоги ПрАТ «СК «АХА Страхування» до ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» про стягнення 50 000 грн. 00 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 29 591 грн. 37 коп.

При цьому, враховуючи твердження позивача щодо того, що розмір страхового відшкодування обмежується лише фактичними витратами позивача та розміром франшизи за Полісом АІ/6605982, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, також встановлений і статтею 1194 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, враховуючи положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1194 Цивільного кодексу України, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.

За загальним правилом згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Проте, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність (пункт 22.1 статті 22 - межами ліміту відповідальності; стаття 29 - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу (у випадку його наявності), розрахованого у порядку, встановленому законодавством; відповідно до пункту 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту).

Так, відповідно до пункту 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як уже зазначалося вище, передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому або погодженим з ним особам, які, зокрема, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.

При цьому, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Враховуючи вищевказане, різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Отже, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, як вказано вище, на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Тобто, обмеження законом обсягу відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності не порушує право на відшкодування фактичних витрат особи, яка здійснила страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування майна, адже це право може бути реалізоване шляхом подання позову до винної особи про відшкодування здійснених на відновлення пошкодженого майна витрат в частині, яку у відповідності до спеціального законодавства страховик цивільно-правової відповідальності відшкодовувати не зобов'язаний (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.06.2014 №6-49цс14 та від 02.12.2015 №6-691цс15).

Наведене вище не суперечить правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 15.04.2015 у справі №3-50гс15, яка вказує, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування (тобто у даному випадку - позивача) визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу.

Як наведено вище судом, стаття 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» стосується не обсягу зобов'язання страховика за договором добровільного страхування, а обсягу відповідальності страховика за полісом обов'язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання його страховиком шкоди цим третім особам.

Відтак, викладений вище висновок суду щодо обов'язку відповідача як страховика за договором обов'язкового страхування здійснити виплату (страхове відшкодування) вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу деталей пошкодженого у ДТП автомобіля третьої особи не суперечить та кореспондується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 15.04.2015 у справі №3-50гс15, де вказано, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування набув права зворотної вимоги до страхувальника винної особи у сумі страхового відшкодування у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 у справі №910/21021/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 у справі №910/21021/16 залишити без змін.

Матеріали справи №910/21021/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх