Рішення № 6541056, 23.10.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2009 р.Справа № 6/89-1827 Господарський суд Тернопільської області у складі

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарського підприємства "Скорпіон" вул. Комсомольська, 40-б,Дніпропетровськ,49000

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірми Білозірська" 47453, с. Білозірка Лановецького району

про cтягнення 36420,32 грн. заборгованості.

За участю представників сторін:

Позивача: Васьов Р.О.

Відповідача: не з'явився

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Скорпіон", м.Дніпропетровськ звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірми Білозірська", с.Білозірка, Лановецького району, Тернопільської області про стягнення 35392,50 грн. боргу, 70,78 грн. інфляційних сум, 834,87 грн. пені та 122,17 грн. 3% річних.

В судове засідання, призначене на 23 жовтні 2009 року уповноважений представник відповідача (участь якого не визнавалась обов'язковою), не з'явився, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку, передбаченому ст.64,87 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75, пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 та п.32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530. Тому, справа слухається за правилами ст.75 ГПК України, за наявними у ній документами.

19.10.2009 року на адресу суду від ПСП "Агрофірма Білозірська" надійшов відзив на позовну заяву за №1510-09/4, в якому відповідач визнає заявлені позовні вимоги в повному обсязі, та підтверджує свою заборгованість перед позивачем.

Визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а від-так, згідно ст.22,78 ГПК України, є підставою для задоволення позову.

Обґрунтованість заявлених вимог підтверджується також і зібраними у справі доказами.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено належні йому права та обов'язки передбачені ст. ст. 20,22, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

- 06 серпня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарським підприємством "Скорпіон" та Приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірмою Білозірська" було укладено договір №20 про надання послуг зі збору посівів сільськогосподарських культур.

За умовами договору, виконавець ( позивач ) зобов’язувався надати послуги зі збору посівів сільськогосподарських культур рапсу у розмірі 357,50 грн. за 1га. замовнику (відповідачу), а ПСП "Агрофірма Білозірська" взяла на себе зобов'язання прийняти надані послуги та оплати їх вартість.

Відповідно до змісту п.п. 4.2, 4.3 договору замовник повинен здійснити оплату вартості послуг виконавцю кожні 2 дні з часу початку їх надання. Здача -прийом послуг оформлялась відповідним Актом.

10.08.2009 року сторонами складено Акт здачі-прийому виконаних робіт за договором №20, згідно з яким ТзОВ "Скорпіон" виконало а ПСП "Агрофірма Білозірська" прийняла виконані роботи зі збору озимого рапсу на площі 99,0 га, на загальну суму 35392,50 грн.

Зауважень щодо відступів від положень угоди або інших претензій від замовника послуг не надходило.

Однак, станом на час розгляду справи в суді, заборгованість в сумі 35392,50 грн. залишилась не сплаченою.

Надіслану на адресу відповідача вимога від 28.08.2009 року про необхідність проведення остаточного розрахунку, залишилась зі сторони боржника без виконання. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду за її стягненням та нарахованих санкцій в примусовому порядку. Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 203 ГК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом з’ясовано, що в порушення умов п. 4.2 договору №20, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14, 629, 901-903,906 ЦК України, ст.173, 174, 193 ГК України, відповідач за виконані роботи не розрахувався, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 35392,50 грн.

Доказів на підтвердження іншого, у т.ч. здійснення оплати в добровільному порядку станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення заборгованості в сумі 35392,50 грн. підлягають задоволенню як обґрунтовані і визнані відповідачем.

За змістом п.5.3 договору, у разі порушення строків оплати, ПСП "Агрофірма Білозірська" зобов'язувалась сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми боргу.

Враховуючи положення п.7.2 Договору, приписи ст.ст. 546-549 ЦК України, ст. ст.231,232 ГК України, ст.ст.1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, заявлені до стягнення 834,87 грн. пені підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань боржник на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, у т.ч. з врахуванням 3% річних за весь час прострочення.

Беручи до уваги дату виникнення грошового зобов’язання, період прострочення відповідачем оплати вартості виконаних робіт, інші обставини справи, задоволенню підлягають заявлені до стягнення 122,17 грн. 3% річних та 70,78 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Щодо клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти чи майно відповідача слід зазначити наступне

Так, відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Одним з таких заходів є накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві (п.1 ч.1 ст. 67 ГПК України).

За змістом п.3 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду №02-5/611 від 23.08.1994р. “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Обов'язок доведення необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, у т.ч. шляхом накладення арешту на грошові суми, його обґрунтованість, покладається законодавцем на заявника, у разі ініціювання ним перед судом розгляду такого клопотання.

Саме заявник у такому випадку повинен обґрунтувати підстави вжиття судом заходів забезпечення позову, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України (п.1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006р. “Про деякі питання практики забезпечення позову”).

У вирішенні питання про забезпечення позову, відповідно до ч.2 п.1.1 Інформаційного листа №01-8/2776 від 12.12.06р., господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Однак, позивач не навів достатніх підстав для побоювання, що стягнення з ПСП "Агрофірма Білозірська" 36420,32грн. стане згодом неможливим або утрудненим.

Тому, оцінивши надані матеріали, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49,66,69, 78, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми "Білозірська", с.Білозірка, Лановецького району, Тернопільської області, код 03782931,-

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарського підприємства "Скорпіон", м.Дніпропетровськ, вул. Комсомольська 40-б, код 219008554, 35392,50 грн. основного боргу, 7078 грн. інфляційних сум, 834,87 грн. пені, 122,17 грн. річних, 364 грн, сплаченого держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

2. В задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 27 жовтня 2009 року через місцевий господарський суд.

Суддя