Постанова № 65410532, 13.03.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2017 р. Справа № 917/1843/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Хачатрян В.С., суддя Пушай В.І.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1 (дов. № 85 від 03.03.2017 р.),

відповідача - ОСОБА_2 (дов. №9 від 01.04.2016 року),

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.№649П/3-38) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 31.01.2017 року

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба", с. Круподеринці, Оржицький район, Полтавська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", Полтавська область, м.Гадяч,

про стягнення заборгованості у сумі 1 995 722,96 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 31.01.2017 року у справі №917/1843/16 задоволено клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи. На вирішення експертів поставлено наступне питання:

- Чи підтверджені документально (якщо так то у якій сумі) зазначена СТОВ "Арофірма" Дружба" в позовній заяві сума заборгованості ТОВ "Гадячсир" за товар, поставлений за договором поставки №199-Д від 30.01.2015р.?

Доручено проведення експертизи Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_3 (вул. Чураївни, буд. 1/1, м. Полтава, 36004). Зупинено провадження у справі №917/1843/16 до отримання висновку експерта судом.

Позивач із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить цю ухвалу скасувати та направити справу на розгляд господарського суду Полтавської області.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів в підтвердження факту отримання товару відповідачем. Таким чином, на думку позивача, відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі, оскільки заявлені позовні вимоги можливо вирішити без проведення судової економічної експертизи. Крім того, позивач зазначає, що відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції вимоги ухвали суду від 23.11.2016 року не виконав: відзив на позов, обґрунтований контррозрахунок суми боргу суду не надав, звірку взаєморозрахунків з позивачем не здійснив, акт звірки суду не надав.

Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що позивачем до матеріалів справи надано великий обсяг документів, які підлягають дослідженню. Відповідач вважає, що позивачем не надано детального розрахунку суми основного боргу із врахуванням часткових оплат відповідача, а отже, розмір заборгованості, періоди нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є суперечливими, у звязку з чим для перевірки правильності їх нарахування необхідні спеціальні знання. Таким чином, на думку відповідача, суд першої інстанції правомірно призначив у даній справі судову економічну експертизу. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Судове засідання 13.03.2017 року проведено в режимі відеоконференції з Лохвицьким районним судом Полтавської області, до якого прибув представник позивача ОСОБА_1, повноваження якого перевірив секретар Дробот О.П.

Представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.03.2017 року проти доводів апеляційної скарги заперечував, з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Полтавської області від 31.01.2017 року у даній справі без змін.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, СТОВ "Агрофірма "Дружба", звернувся до суду із позовом до відповідача, ТОВ «Гадячсир», в якому просив суд стягнути з відповідача 1995722,96 грн. заборгованості за договором поставки №199-Д від 30.01.2015 р., з яких: 1811466,35 грн. - основна заборгованість, 142823,33 грн. пені, 13987,30 грн. 3% річних та 27445,98 грн. інфляційних втрат (а.с.2-8).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.11.2016 року у справі №917/1843/16 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі (а.с.1).

31.01.2017 року відповідач звернувся до суду із клопотанням №31/01-02, в якому просив суд призначити у справі №917/1843/16 судову економічну експертизу, проведення якої доручити Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_3 та зупинити провадження у даній справі (а.с.208).

На вирішення експерта відповідач запропонував поставити наступні питання:

- Чи підтверджені документально (якщо так, то у якій сумі) зазначена СТОВ "Арофірма" Дружба" в позовній заяві сума заборгованості ТОВ "Гадячсир" за товар, поставлений за договором поставки №199-Д від 30.01.2015р.?

- Чи відповідає матеріалам справи, умовам укладеного договору поставки №199-Д від 30.01.2015р. та правилам арифметичних дій сума пені, 3% річних та інфляційних, що нараховані СТОВ "Арофірма" Дружба"? Якщо подані СТОВ "Арофірма" Дружба" розрахунки пені, 3% річних та інфляційних невірні, з помилками, то навести правильний розрахунок.

Клопотання відповідача обґрунтовано тим, що позивачем не надано розрахунку суми основного боргу та не зазначено, як саме утворилася заборгованість, адже поставки за договором, як і оплати по ньому, проводилися сторонами і до зазначеної позивачем дати виникнення боргу. Також відповідач вказує, що він частково здійснював оплати за поставлений товар, що також необхідно враховувати при розрахунку суми заборгованості. Крім того, на думку відповідача, розрахунок інфляційних втрат позивачем неправомірно здійснено на заборгованість за наростаючим підсумком, а не на суми, що існували на кінець кожного місяця. Отже, як вважає відповідач, проведення судової економічної експертизи є необхідним для уникнення помилок при розрахунку суми позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 31.01.2017 року у справі №917/1843/16 задоволено клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи (а.с.214). На вирішення експертів поставлено наступне питання:

- Чи підтверджені документально (якщо так то у якій сумі) зазначена СТОВ "Арофірма" Дружба" в позовній заяві сума заборгованості ТОВ "Гадячсир" за товар, поставлений за договором поставки №199-Д від 30.01.2015р.?

Доручено проведення експертизи Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_3 (вул. Чураївни, буд. 1/1, м. Полтава, 36004). Зупинено провадження у справі №917/1843/16 до отримання висновку експерта судом.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, посилаючись на п.п. 2.1. п. 2, п.п. 3.1. п. 3 розділу 3 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998р., зазначив, що основними завданнями економічної експертизи, у тому числі є: визначення документальної обґрунтованості та аналізу реальності розрахунків з дебіторами і кредиторами; визначення документальної обґрунтованості оформлення та відображення в обліку операцій з видачі, використання та погашення кредитів. Господарський суд Полтавської області, при винесенні вказаної ухвали, дійшов до висновку про необхідність призначення у справі судової економічної експертизи, у звязку із чим клопотання відповідача про призначення економічної судової експертизи задовольнив в частині підтвердження суми основної заборгованості.

Колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті.

При цьому, в силу ст. 41 ГПК України господарський суд сам визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає, і, відповідно, суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.

Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи, а відтак, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для надання оцінки правомірності призначення такої експертизи.

Разом із тим, п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду зупиняти провадження у справі за клопотанням сторони … у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.

Згідно з ч. 5 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

Як розяснено в п.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", у випадку, якщо апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується виключно ухвали про призначення судової експертизи у справі, така скарга, з урахуванням вимог частини першої ст. 106 та ч. 1 ст. 111-13 Господарського процесуального кодексу, не може бути розглянута господарським судом. У разі, коли апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута господарським судом у загальному порядку виключно з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення. Якщо ж в апеляційній чи касаційній скарзі йдеться про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга може бути прийнята і розглянута в частині зупинення провадження.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги позивача, оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, останній мотивує свої доводи як безпідставністю призначення судової експертизи, так і безпідставністю зупинення провадження у даній справі.

Так, апелянт зазначає, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів в підтвердження факту отримання товару відповідачем, а отже, відсутня потреба в проведенні судової економічної експертизи.

Таким чином, апелянт фактично обґрунтовує свою позицію саме неправомірністю процесуальних дій суду щодо призначення судової експертизи у справі.

Однак, як зазначено вище колегією суддів, відповідно до норм чинного законодавства такі дії суду не можуть бути оскаржені, а отже, ухвала суду про зупинення провадження у справі не може бути скасована за результатами оцінки правомірності призначення судом експертизи.

Враховуючи наведене, доводи апелянта, які ґрунтуються на неправомірності призначення судової експертизи, колегією суддів відхиляються, оскільки оскарження ухвали суду про призначення експертизи господарським процесом не передбачено, а свої заперечення проти цього сторона вправі викласти у скарзі на судове рішення, яке буде постановлене за наслідками розгляду справи.

В апеляційній скарзі відповідач також зазначає, що відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі.

Стосовно вказаних доводів апелянта щодо порушення процесуальних норм судом першої інстанції під час винесення оскаржуваної ухвали про зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, ..зокрема, у випадку призначення судової експертизи.

Оскаржуваної ухвалою від 31.01.2017 року судом доручено проведення експертизи Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_3 (вул. Чураївни, буд. 1/1, м. Полтава, 36004).

На виконання вимог вказаної ухвали, супровідним листом №01-23/168-17 від 01.02.2017 року матеріали справи №917/1843/16 направлені Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_3 (вул. Чураївни, буд. 1/1, м. Полтава, 36004) (а.с.217).

Відтак, оскільки для проведення експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи, у цей період часу неможливо проводити процесуальні дії.

При цьому, відповідно до п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5, строк проведення експертизи встановлюється в залежності від складності дослідження та може складати від 10 днів до понад 60. У строк проведення експертизи не включається строк виконання клопотань експерта, усунення недоліків, допущених органом (особою), який призначив експертизу.

Оскільки проведення судової експертизи з урахуванням поштового обігу з пересилання матеріалів справи, може перевищувати встановлені ст. 69 ГПК України строки розгляду справи, судом першої інстанції правомірно зупинено провадження у справі до отримання висновку судової експертизи разом з матеріалами справи.

В доповненні до апеляційної скарги позивач зазначає, що зупинення провадження у справі за відсутності достатніх підстав, передбачених ст.79 ГПК України, порушує розумні строки тривалості судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ "Про судоустрій та статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

У даному випадку, провадження у справі зупинено за приписами процесуального закону (ст.79 ГПК України).

Зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків.

Отже, проведення експертизи судом охоплюється поняттям розумний строк вирішення спору.

Судом не порушено права позивача на розгляд його справи впродовж розумного строку.

Судова колегія також враховує, що експертом вже прийнято до провадження справу, про що свідчать листи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл.проф.М.С. ОСОБА_3 №2/432 від 09.02.2017 року, №167 від 16.02.2017 року.

Крім того, оскаржувана ухвала відповідає вимогам ст. 86 ГПК України, оскільки містить всі необхідні відомості щодо господарського суду, сторін, суті даного спору, змісту поставлених питань; мотиви винесення ухвали з посилання на ст. 41 ГПК України; питання, яке потребує роз'яснення; назву організації з зазначенням адреси, якій доручається проведення експертизи.

Також, в даній ухвалі судом вирішено питання щодо оплати витрат, пов'язаних із здійсненням судової експертизи; попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали господарського суду Полтавської області від 31.01.2017 року у даній справі, оскільки її винесено у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Отже, суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі у зв'язку з призначенням по справі судової експертизи, діяв в межах наданих йому повноважень, керуючись нормами ч.1 ст.41, п.1 ч.2 ст.79 ГПК України, та з метою повного та об'єктивного вирішення даного господарського спору.

Доводи апелянта стосовно невиконання відповідачем вимог ухвал суду першої інстанції щодо подання відзиву на позов, контророзрахунку суми боргу, акту звірки взаєморозрахунків у даному випадку не мають правового значення для вирішення питання про наявність чи відсутність передбаченої законом підстави для зупинення провадження у даній справі.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Полтавської області від 31.01.2017 р. у справі №917/1843/16 винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування, у звязку з чим апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 99, 102, п. 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 31.01.2017 року у справі №917/1843/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 20.03.2017 року.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Хачатрян В.С.

Суддя Пушай В.І.