Постанова № 65410497, 15.03.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року Справа №903/825/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Коломис В.В. ,

судді Мамченко Ю.А.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 19.12.2016 р.)

ОСОБА_2 (довіреність №8/2016 від 05.12.2016 р.)

відповідача - ОСОБА_3 (договір № 10-о /15 від 18.04.2015 р.)

третьої особи - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Галицька Транспортна Компанія" на рішення господарського суду Волинської області від 06 грудня 2016 року у справі №903/825/16

за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Галицька Транспортна Компанія"

до Державного підприємства "Маневицьке лісове господарство"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" філії "Центр транспортної логіки"

про стягнення 178 199,43 грн.

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2016 року, рішенням господарського суду Волинської області було частково задоволено позов ТОВ "Галицька Транспортна Компанія" до ДП "Маневицьке лісове господарство", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логіки", про стягнення 178 199,43 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 148 953,62 грн., з яких 140432,76 грн. - заборгованості, 7853,37 грн. - пені, 667,49 грн. - 3% річних, а також 2234,30 грн. - судового збору, в решті позову - відмовлено.

ТОВ "Галицька Транспортна Компанія" у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати в частині відмови у стягненні 28 309,00 грн. та прийняти нове, яким повністю задоволити його позовні вимоги, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки висновок суду, що позивач не надав доказів, які підтверджують надання послуг відповідачу в період з 14 по 20 вересня 2016 року спростовується наданим і дослідженим в судовому засідання актом наданих послуг (виконаних робіт) №696 від 30 вересня 2016 року.

Крім цього, суд невірно визначив предмет спору, внаслідок чого задовольнив позов частково, безпідставно відхиливши вимоги щодо стягнення 28 309,00 грн. та невірно зазначив, що ця сума не стосується предмету спору. Проте, господарським судом не враховано, що предметом позову у дій справі є стягнення заборгованості за Договором, однією із складових якої є заборгованість у сумі 28 309,00 грн.

Відповідач не скористався своїм правом відзиву на апеляційну скаргу, проте його відсутність, відповідно ч.2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

27 січня 2017 року, ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду апелянту було відновлено строк для оскарження ухвали господарського суду від 06 грудня 2016 року та призначено розгляд скарги на 01 березня 2017 року, яке було відкладено на 15 березня 2017 року.

У судовому засіданні представники позивача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить її задоволити, а рішення господарського суду Волинської області скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги ТОВ "Галицька Транспортна Компанія".

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги і надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 06 грудня 2016 року у даній справі є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, хоча і був завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказує повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника третьої особи.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

24 квітня 2014 року, між ТОВ "Галицька транспортна компанія", як замовником, та ДП "Український транспортнологістичний центр", як виконавцем, і ДП "Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень "Укррефтранс", як співвиконавець, було укладено Договір №3125/160-2014 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних критих вагонах, за умовами якого виконавець та співвиконавець зобовязалися за рахунок замовника виконати внутрішнє та міжнародне перевезення вантажів у критих вагонах, а замовник оплатити виконану роботу. (т.1 а.с.77-87)

19 грудня 2014 року, між ТОВ "Галицька транспортна компанія", як експедитором, та ДП "Маневицьке лісове господарство", як клієнтом, було укладено Договір про організацію перевезень вантажів №138/2014, відповідно до умов якого експедитор зобовязався, на підставі заявок клієнта, за його рахунок та за винагороду (плату) організувати перевезення вантажів в залізничному рухомому складі й повязані з цим послуги шляхом укладання договорів з підприємствами, уповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами - власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами, а клієнт сплачує й приймає надані експедитором послуги на умовах даного договору. (т.1, а.с.7-20).

Відповідно п.п.2.2.12 п.2.2 Договору №138/2014, клієнт зобовязаний проводити оплату за організацію перевезень та послуги, повязані з організацією перевезень, оплату інших витрат експедитора, та винагороду (плату) експедитору в порядку, відповідно до розділу 3 Договору.

У відповідності до п.п.2.2.20 п.2.2 Договору №138/2014, клієнт зобовязався сплачувати експедитору витрати, повязані з перевіркою вантажів митними та контролюючими органами, інші витрати, нараховані залізницею, при наявності документального підтвердження.

Згідно п.3.1 Договору №138/2014, порядок проведення розрахунків клієнт для організації перевезень вантажів і повязаних з цим послуг та для відшкодування витрат експедитора здійснює авансові платежі, які мають бути здійснені до початку кожного місяця здійснення перевезень. Авансові платежі здійснюються на вартість перевезень, інших послуг та витрат експедитора, що плануються впродовж кожного місяця надання послуг. За згодою експедитора можлива оплата послуг (їхньої частини) з організації перевезень вантажів за фактом їх виконання впродовж 3-х календарних днів з моменту надання рахунку експедитором.

12 березня 2015 року, між сторонами було укладено Додаткову угоду, згідно якої п.3.1 Договору №138/2014 викладено в новій редакції, за якою клієнт для організації перевезень вантажів і повязаних з цим послуг та для відшкодування витрат експедитора здійснює попередню оплату, яка має бути проведена до початку кожного місяця здійснення організації перевезень вантажів на вартість перевезень інших послуг та витрат експедитора, що плануються впродовж кожного місяця надання послуг. За згодою експедитора можлива оплата послуг (їхньої частини) з організації перевезень вантажів за фактом їх виконання впродовж 3-х календарних днів з моменту надання рахунку експедитором. (т.1 а.с.18)

18 травня 2016 року, як вбачається з Акту загальної форми №162, вагони за №65886921, №9639111, №32263899, №96396452, №96398748, №32261836, №96391362, №67388587, завантажені ДП "Маневицьке лісове господарство" на станції Ходорів, Львівської залізниці, були затримані на вимогу провоохороних органів та громадських активістів до зясування всіх питань. (т.1 а.с.21, зворотна сторона)

В період з 18 травня по 07 червня 2016 проводилась перевірка вантажу, що слідував у вищезазначених вагонах, про що були складені акти загальної форми. За затримку вагонів Львівською залізницею було нараховано додаткові збори по коду 115 - маневрова робота повязана з затримкою вагонів на прикордонних станціях, по коду 116 - зберігання вантажів у вагонах через затримку на прикордонних станціях, по коду 117 - плата за користування вагонами, яка виникла через затримку вагонів на прикордонних станціях, по коду 118 - надання інформації про вантажні роботи, зважування вантажів при затримці на прикордонних станціях. (т.1 а.с.22-36)

ПАТ "Укрзалізниця" в особі філії "ЦТЛ" за даними актами з ТОВ "Галицька транспортна компанія" на свою користь кошти у розмірі 168 968,25 грн. за перевізними документами №545814, №544767, №544734, №544742, №544759, №544775, №544806, №544726 (вагони №65886921, №9639111, №32263899, №96396452, №96398748, №32261836, №96391362, №67388587), в яких слідував вантаж ДП "Маневицьке лісове господарство".

Додаткові збори та тариф стягнуто з особового рахунку філії "ЦТЛ", тому сума в розмірі 395 840,70 грн. (в т.ч. ПДВ - 219,60 грн.) віднесена на платника - ТОВ "Галицька Транспортна Компанія" код "9326187".

10 серпня 2016 року, ПАТ "Укрзалізниця" філія "ЦТЛ" звернулось до ТОВ "Галицька Транспортна Компанія" з листом №ЦТЛ-10/2255, до якого долучена виписка з особового рахунку ТОВ "Галицька Транспортна Компанія" по договору №3226/1672014 від 24 квітня 2014 року. (т.1 а.с.56-58)

16 серпня 2016 року, позивач направив відповідачу, відповідно до Договору №138/2014 від 19 грудня 2014 року, рахунок №1804 на суму витрат у розмірі 168 968,25 грн., який направив. (т.1 а.с.37)

18 серпня 2016 року, відповідач, листом №8/1769 вказав, що вказана в рахунку сума оплаті не підлягає, оскільки простій вагонів згідно актів загальної форми відбувся не з його вини, зазначені факти не підлягають під обставини, визначені в розділі 3 Додаткової угоди від 01 грудня 2015 року до Договору №138/2014 від 19 грудня 2014 року, тому простої вагонів містять ознаки обставин непереборної сили, зазначених в п.5.1 Договору. (т.1 а.с.38)

14 і 20 вересня 2016 року, згідно виписок банку, ДП "Маневицьке лісове господарство" перерахувало позивачу 7900,00 грн. та 20420,00 грн., як попередню оплату за організацію перевезень по Договору №138/2014 від 19 грудня 2014 року. (т.1 а.с.40-43)

30 вересня 2016 року, відповідачем за актом наданих послуг (виконаних робіт) №696 було прийнято надані позивачем послуги, як експедитором за Договором №138/2014 у сумі 28 309,00 грн. (т.1 а.с.39)

07 листопада 2016 року, ТОВ "Галицька транспортна компанія" звернулась до господарського суду Волинської області з позовом до ДП "Маневицьке лісове господарство" про стягнення 178 199,19 грн., з яких 168 741,76 грн. - заборгованості, 8599,54 грн. - пені та 858,13 грн. - 3% річних. (т.1 а.с.1-5)

22 листопада 2016 року, ухвалою господарського суду Волинської області до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ПАТ "Українська залізниця" філія "Центр транспортної логістики".

06 грудня 2016 року, рішенням господарського суду Волинської області було частково задоволено позов ТОВ "Галицька Транспортна Компанія" до ДП "Маневицьке лісове господарство", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логіки", про стягнення 178 199,43 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 148 953,62 грн., з яких 140432,76 грн. - заборгованості, 7853,37 грн. - пені, 667,49 грн. - 3% річних, а також 2234,30 грн. - судового збору, в решті позову - відмовлено. (т.1 а.с.133-135)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом. Одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути вимога про примусове виконання зобовязання та відшкодування збитків.

Так, за ч.1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно ст. 932 ЦК України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Як встановлено з матеріалів справи, 19 грудня 2014 року, між ТОВ "Галицька транспортна компанія", як експедитором, та ДП "Маневицьке лісове господарство", як клієнтом, було укладено Договір про організацію перевезень вантажів №138/2014, за яким експедитор зобовязався, на підставі заявок клієнта, за його рахунок та за винагороду (плату) організувати перевезення вантажів в залізничному рухомому складі й повязані з цим послуги шляхом укладання договорів з підприємствами, уповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами - власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами, а клієнт сплачує й приймає надані експедитором послуги на умовах даного договору. (т.1, а.с.7-20).

В свою чергу, зобов'язання між ТОВ "Галицька транспортна компанія" та ПАТ "Українська залізниця" філії "Центр транспортної логіки" виникли з Договору №3125/160-2014 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних критих вагонах від 24 квітня 2014 року та регулюються Статутом залізниць України, Угодою про залізничні міжнародні сполучення, згідно з положеннями яких перевізнику повинні бути оплачені додаткові провізні платежі і витрати, в тому числі витрати повязані з перевезенням вантажу, не передбачені тарифами, які застосовуються і зумовлені причинами, які не залежать від перевізника.

Дані витрати встановлюються на дату їх виникнення окремо від кожної відправки і підтверджуються відповідними документами. В п.25.1 р.5 додатку до СМГС зазначено, що якщо на шляху перевезення по незалежних від перевізника причинах виникає затримання вантажу, то перевізник складає документ, в якому констатує обставини, а також вказує тривалість затримки, якщо вона виникла, прикладає її до накладної. Акт загальної форми є документом перевізника, який оформляється для підтвердження обставин, що виникають або можуть виникнути при перевезенні вантажу.

Також, з матеріалів справи встановлено, що в період з 18 травня по 07 червня 2016 року, було проведено затримку вантажу, складено акти загальної форми та за затримку вагонів Львівською залізницею нараховано додаткові збори, які стягнуто з особового рахунку філії "ЦТЛ", тому сума в розмірі 395 840,70 грн. віднесена на платника - ТОВ "Галицька Транспортна Компанія" код "9326187".

Позивач направив для оплати відповідачу рахунок №1804 від 16 серпня 2016 року на суму 168968,25 грн., проте відповідач, пославшись на обставини непереборної сили, кошти не сплатив.

Враховуючи те, що витрати залізниці по перевезенню вантажу ДП "Маневицьке ЛГ" в вагонах №65886921, №9639111, №32263899, №96396452, №96398748, №32261836, №96391362, №67388587, підтверджено належними доказами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога ТОВ "Галицька Транспортна Компанія" до ДП "Маневицьке лісове господарство" в частині стягнення заборгованості по даних витратах в сумі 168 741,76 грн., підлягає до задоволення на суму 140 432,76 грн. з врахуванням проведених відповідачем оплат, оскільки за п.п.2.2.20 п.2.2. Договору саме відповідач, як клієнт, взяв на себе зобовязання сплачувати дані витрати в разу їх документального підтвердження.

Щодо посилання відповідача на обставини непереборної сили, то перелік даних обставин визначено п.5.1 Договору про організацію перевезень вантажів №138/2014 від 19 грудня 2014 року, в редакції Додаткової угоди до даного Договору від 12 березня 2015 року, за яким підтвердженням обставин непереборної сили є висновок торгово-промислової палати, а за відсутності якого у суду немає підстав визнавати затримання вантажів відповідача обставинами непереборної сили.

Доводи відповідача щодо безпідставності вимог про стягнення суми витрат із-за відсутності його вини в затримці вагонів не беруться судом до уваги, оскільки за умовами договору відповідач зобовязався сплачувати всі витрати експедитора нараховані залізницею при наявності документального підтвердження (п.п.2.2.20), тобто незалежно від наявності/відсутності його вини, як клієнта.

Водночас, згідно виписок банку, ДП "Маневицьке лісове господарство" 14 вересня 2016 року перерахувало позивачу 7900,00 грн. та 20 вересня 2016 року - 20420,00 грн., як попередню оплату за організацію перевезень по Договору №138/2014 від 19 грудня 2014 року, проте позивач не надав суду доказів, що підтверджують надання відповідачу послуг в період перерахування коштів, а саме з 14 по 20 вересня 2016 року, тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що сума заборгованості, з врахуванням даних оплат, складає 140432,76 грн. і відсутні підстави включати до заборгованості суму у розмірі 28 309,00 грн., зазначену у акті наданих послуг №696 від 30 вересня 2016 року, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості саме по витратах, нарахованих ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "ЦТЛ", до яких позивач безпідставно включив послуги експедитора, надані пізніше та відображені в акті від 30 вересня 2016 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За п.4.4 Договору про організацію перевезень вантажів №138/2014, у випадку прострочення строків оплати, передбачених даним Договором, клієнт сплачує експедитору неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості (включаючи день сплати), з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок нарахованої позивачем пені, суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком місцевого господарського суду, який правомірно врахував проплати відповідача зроблені 14 вересня 2016 року в сумі 7900,00 грн. та 20 вересня 2016 року в сумі 20 420,00 грн. та стягнув пеню у розмірі 7853,37 грн. за період з 31 серпня по 02 листопада 2016 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути з відповідача 858,13 - 3% річних, виходячи з суми заборгованості у розмірі 168 752,76 грн. за період з 31 серпня по 02 листопада 2016 року.

Провівши перерахунок нарахованих позивачем 3% річних, апеляційний господарський суд погоджується з розрахунком місцевого господарського суду, який правомірно врахував проплати відповідача зроблені 14 вересня 2016 року в сумі 7900,00 грн. та 20 вересня 2016 року в сумі 20 420,00 грн. та стягнув 3% річних у сумі 667,49 грн. за період з 31 серпня по 02 листопада 2016 року.

Інші заперечення позивача, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та обєктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105, 106, 1212 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 06.12.16 р. у справі №903/825/16 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Галицька Транспортна Компанія" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №903/825/16 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Мамченко Ю.А.