Постанова № 65410442, 14.03.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"14" березня 2017 р. Справа № 902/791/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Розізнана І.В. , суддя Гулова А.Г.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

за участю представників сторін:

за участю представників сторін:

позивача- Лисенков В.М. (довіреність №27216-18/9.2.1n від 27.12.2016р.);

відповідача- Шевчук К.Ю. (довіреність №17/01-14/18 від 24.10.2016р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Приморським район-ним судом міста Маріуполь Донецької області та господарським судом Вінницької області апеля-ційну скаргу Відповідача-Донецького національного університету ім.Василя Стуса на рішення господарського суду Вінницької області від 11.01.2017р. у справі №902/791/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго»

м.Краматорськ Донецької області

до Донецького національного університету ім.Василя Стуса м.Вінниця

про стягнення 216 121 грн. 79 коп. заборгованості за спожиту електроенергію,-

Представникам роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК України. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.01.2017р. у справі №902/791/16 (суддя Яремчук Ю.О.) частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (надалі в тексті – Товариство) до Донецького національного університету ім.Ва-силя Стуса (надалі в тексті – Університет) про стягнення 216 121 грн. 79 коп. заборгованості за спо-житу електроенергію згідно укладеного договору.(т.2, арк.справи 29-35).

Присуджено до стягнення з Відповідача на користь Позивача 114 428 грн. 14 коп. боргу за активну електричну енергію, 2 712 грн. 65 коп. боргу за реактивну електричну енергію, 7 785 грн. 85 коп. пені, 75 446 грн. 86 коп. інфляційних втрат, 6 175 грн. 81 коп. -3% річних та 3 098 грн. 24 коп. витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у зв’язку із набранням чин-ності змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної опе-рації» щодо заборони на час проведення антитерористичної операції нарахування пені та/або штра-фів на основну суму заборгованості тимчасово переміщених вищих навчальних закладів з дня опу-блікування наказу про зміну їх місцезнаходження центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, Позивач має право на стягнення основного боргу, інфляційних та річних за весь час прострочення виконання зобов’язання та право на нарахування пені до 30.09.2014р., тобто до мо-менту оприлюднення наказу Міносвіти і науки України №1084 «Про організацію освітнього проце-су Донецького національного університету України у місті Вінниця».(т.2, арк.справи 34).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач подав скаргу до Рівненського апеля-ційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 11.01.2017р. у даній справі, прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволен-ні позову.(т.2, арк.справи 48-52).

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуван-ням норм матеріального права та неповним з’ясуванням усіх істотних обставин справи. Відповідач звертає увагу, що з 30.09.2014р. Університет набув статусу переміщеного вищого навчального зак-ладу. При цьому, за приписами ч.3 ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» накладено мораторій на стягнення із переміщених навчальних закла-дів заборгованості за діючими договорами до моменту завершення антитерористичної операції, що не було враховано судом першої інстанції, а тому рішення підлягає скасуванню, а в задоволен-ні позову належить відмовити.(т.2, арк.справи 50-51).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.01.2017р. прийнято до про-вадження апеляційну скаргу Відповідача-Донецького національного університету ім.Василя Сту-са на рішення господарського суду Вінницької області від 11.01.2017р. у справі №902/791/16.(т.2, арк.справи 46).

Ухвалою від 06.02.2017р. задоволено клопотання Позивача про проведення судового засі-дання в режимі відеоконференції з Приморським районним судом міста Маріуполь Донецької об-ласті.(т.2, арк.справи 60).

Ухвалою від 21.02.2017р. у справі №902/791/16 оголошено перерву в судовому засіданні до 14.03.2017р.(т.2, арк.справи 73-74).

Ухвалою від 22.02.2017р. задоволено клопотання Відповідача про проведення судового за-сідання в режимі відеоконференції з господарським судом Вінницької області.(т.2, арк.справи 77).

У зв’язку із перебуванням у відрядженні судді Мельника О.В. та на підставі розпоряджен-ня керівника апарату від 14.03.2017р. автоматизованою системою документообігу суду проведено автоматичну заміну складу колегії суддів, визначено колегію: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Гулова А.Г., суддя Розізнана І.В. Колегія у даному складі 14.03.2017р. прийняла до провад-ження апеляційну скаргу Університету.(т.2, арк.справи 94-96).

13.02.2017р. поштою від Позивача надійшов відзив, у якому він просить залишити апеля-ційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.(т.2, арк.справи 69).

У судових засіданнях апеляційної інстанції 21.02.2017р. та 14.03.2017р. представник Відпо-відача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Представник Позивача заперечив проти доводів і вимог апеляційної скарги та на-дав свої пояснення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Донецькобленерго»-постачальник (наразі – ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та Донецький національний університет-споживач (наразі – Донецький національний університет ім.Василя Стуса) 08.01.2013р. уклали договір про постачання електрик-ної енергії №199 (надалі в тексті – Договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник продає ефект-ричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною по-тужністю 250 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електрич-ної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.(т.1, арк.справи 19-25).

Відповідно до п.п.2.2.2, 2.3.4, 2.3.5 Договору постачальник, зокрема, зобов’язується поста-чати споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 Договору; згідно з категорією струмоприймачів споживача відпо-відно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання на межах, визначених додат-ком №2 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідаль-ності сторін» до цього договору; із дотриманням на межі балансової належності електромереж пос-тачальника граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами (п.2.2.2 Договору), а Споживач зобов’язався, зокрема, оплачувати постачальнику вартість ефект-ричної енергії згідно з умовами додатків №3 «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії» та додатка №5 «Порядок розрахунків» до Договору та здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком №6 до Договору «Порядок розрахунків за пере-тікання реактивної енергії».

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 1 додатку №5 до Договору «Порядок розрахунків» сторони визначили, що розрахунковим вважається період з 00 годин 10 числа до 24 годин 9 числа поточного місяця.(т.1, арк.справи 26-27).

Додатком №6 до Договору сторони визначили порядок розрахунків за перетікання реактив-ної енергії.(т.1, арк.справи 28-29).

Договір та додатки до нього набирають чинності з дня його підписання і укладаються на строк до 31.12.2013р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припи-нення його дії або перегляд його умов (п.9.5 Договору).

Договір та додатки до нього підписані уповноваженими представниками, скріплені відтис-ками печаток сторін.(т.1, арк.справи 25,27-зворот, 29-зворот).

Матеріалами справи стверджено, що на виконання умов договору постачальник протягом червня-листопада 2014 року поставив, а споживач прийняв активну електроенергію в обсязі 79 256 кВт та спожив реактивну електроенергію в обсязі 46 934 кВар/год., що вбачається з актів прийнят-тя-передавання товарної продукції за червень-листопад 2014р. від 10.06.2014р., 10.07.2014р., 11.08. 2014р., 10.09.2014р., 10.10.2014р. та 10.11.2014р. на загальну суму 114 428 грн. 14 коп. за активну електроенергію та 2 712 грн. 65 коп. за реактивну електроенергію.(т. 1, арк.справи 30-35).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач надав Відповідачу для оплати рахунки за період червень-листопад 2014р. на загальну суму 114 428 грн. 14 коп. за спожиту активну електроенергію та за реактивну електроенер-гію на загальну суму 2 712 грн. 65 коп. (т.1, арк.справи 37-47).

Матеріали справи не містять доказів оплати вартості прийнятої електричної енергії, проте Позивач заявив до стягнення суму заборгованості за липень-листопад 2014 року.

При цьому, матеріали справи свідчать, що на підставі ст.549 ЦК України, ст.230 ГК України за період з 18.06.2014р. по 17.05.2015р. Позивач нарахував 17 358 грн. 33 коп. пені, а з підстав ст. 625 ЦК України нарахував 75 446 грн. 86 коп. втрат від інфляції за період з 01.08.2014р. по 31.05. 2016р. та 6 175 грн. 81 коп. -3% річних за період з 18.06.2014 по 31.05.2016р.(т.1, арк.справи 7-17).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга Позивача обґрунтована та підлягає част-ковому задоволенню, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є заборгованість і пеня за спожиту електроенергію згідно укладе-ного договору.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті – ГК України) – гос-подарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов’язань і є обов’язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов’язан-ня у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті – ЦК України).

Зобов’язанням, відповідно до ст.509 ЦК України – є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК України.

Матеріалами справи стверджено, що з моменту укладення Договору 08.01.2013р. між сторо-нами виникли відносини енергопостачання, оскільки характер їх відносин відповідає визначенню, приведеному у ч.1 ст.275 ГК України – за договором енергопостачання підприємство (енергопоста-чальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її ви-користання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним вико-ристовується.

Аналогічні положення містить і ст.714 ЦК України та ч.1 ст.26 Закону України «Про елект-роенергетику». Крім того, до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через при-єднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін; законом мо-жуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Обов’язок доказування і подання доказів встановлено статтею 33 ГПК України. Докази по-даються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Вирішуючи даний спір, апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України – одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допус-кається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись нале-жним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів ци-вільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обо-роту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Націо-нальної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р. (надалі в тексті – ПКЕЕ), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Споживання електричної енергії без договору не допускається.

За умовами п.6.1 ПКЕЕ, розрахунки споживача за використану електричну енергію здійню-ються за розрахунковий період відповідно до умов договору. Розрахунковий період становить 1 місяць, за винятком випадку, передбаченого пунктом 6.8 цих Правил. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами.

Споживач електричної енергії зобов’язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підс-таві актів про порушення цих Правил та умов договору.(пп.2 п.10.2 ПКЕЕ).

Матеріалами справи стверджується, що відповідно до п.9 додатку №5 до Договору, остаточ-ний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також за інші платежі, передбачені цим договором та ПКЕЕ здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка грошовими коштами на рахунки поста-чальника електричної енергії, які вказані в розділі 10 договору, у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку.

Матеріали справи свідчать, що Позивач на підставі Договору поставляв, а Відповідач спожи-вав електроенергію. Так, сторони склали акти прийняття передачі продукції протягом червня-лис-топада 2014 року і Позивач виставив Відповідачеві рахунки за спожиту електроенергію за вказа-ний період.(т.1, арк.справи 37-47). При цьому, як зазначалось вище матеріали справи не містять до-казів оплати вартості прийнятої електричної енергії, проте Позивач заявив до стягнення основний борг за липень-листопад 2014 року.

В силу ст.ст. 655, 692 ЦК України, факт отримання Відповідачем електричної енергії зумов-лює виникнення у нього зобов’язання оплатити її вартість.

Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про вищу освіту», вищий навчальний заклад це окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на про-вадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-техніч-ну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібнос-тей.

Указом президента України від 11.09.2000р. №1059/2000 «Про надання деяким вищим нав-чальним закладам статусу національних» Відповідачу присвоєно статус національного універси-тету. Відповідно до п.1.5 Статуту останнього, рішенням Державної акредитаційної комісії від 13.04. 2004р. №50, затвердженого наказом МОН України від 26.04.2004р. №336, – Університет визнано акредитованим за статусом вищого навчального закладу освіти четвертого рівня з наданням авто-номії.(т.1, арк.справи 51).

Указом Президента України від 13.04.2014р. введено в дію рішення Ради національної безпе-ки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014р. №405/2014.(т.2, арк.справи 91).

Період проведення антитерористичної операції – це час між датою набрання чинності зазна-ченим Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.(ст.1 Закону).

Наказом Міністерства освіти і науки України від 30.09.2014р. №1084 «Про організацію ос-вітнього процесу Донецького національного університету України у місті Вінниця»(т.2, арк. справи 90) Відповідачеві надано статус переміщеного вищого навчального закладу із місцезнаходження у м.Вінниця.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вирішуючи даний спір, місцевий суд не враху-вав того, що під час провадження – 30.12.2016р. набрали чинності зміни до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (надалі в тексті – Закон). Так, відповідно до частини 3 статті 2 Закону, на виконання тимчасово переміщеними вищими навчаль-ними закладами, тимчасово переміщеними науковими установами кредитних та інших договірних зобов’язань (крім договорів про надання освітніх послуг), які виникли до переміщення на підконт-рольну українській владі територію у зв’язку із проведенням антитерористичної операції, запровад-жується мораторій на період проведення антитерористичної операції.

При цьому, мораторій – це відстрочення виконання зобов’язань, що встановлюється владою на певний термін або до закінчення яких-небудь надзвичайних подій (наприклад війни, стихійних лих). Поширюється на всі зобов’язання (загальний) або лише на деяких їх види, або на окремі ка-тегорії боржників.

Крім того, частиною 4 статті 2 Закону передбачено, що на час проведення антитерористич-ної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості тим-часово переміщених вищих навчальних закладів, тимчасово переміщених наукових установ із зо-бов’язань за кредитними та іншими договорами (крім договорів про надання освітніх послуг), що не припинилися, з дня опублікування наказу про зміну їх місцезнаходження центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що статусу переміщеного навчаль-ного закладу Університет набув з 30.09.2014р. – тобто з дати опублікування наказу Міністерства освіти і науки України №1084. Законом з 31.12.2016р. (до прийняття місцевим господарським су-дом оскаржуваного рішення 11.01.2017р.) встановлено мораторій (відстрочення) на виконання до-говірних зобов’язань які виникли до переміщення на підконтрольну українській владі територію до завершення АТО.

Відтак, місцевий суд лишив поза увагою, що законодавець не лише заборонив нарахування пені та/або штрафів на суму основного боргу тимчасово переміщених вищих навчальних закладів, але й тимчасово обмежив до моменту завершення АТО право Позивача на стягнення з Відповідача основного боргу за період липня-вересня 2014 року, тобто за період до переміщення останнього на підконтрольну українській владі територію. Разом з тим, це не позбавляє права Позивача вимагати виконання обов’язку Відповідача із повної оплати боргу за вказаний період після завершення АТО.

Встановлений законо мораторій, тобто відсутність правових підстав для стягнення основ-ного боргу за період липня-вересня 2014 року зумовлює висновок апеляційного суду про безпідс-тавність вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих Позивачем за зобов’я-заннями липня-вересня 2014 року.

При цьому обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є вимоги про стягнення 14 986 грн. 82 коп. основного боргу за жовтень-листопад 2014р., а також з підстав ст.625 ЦК Украї-ни 8 518 грн. 63 коп. інфляційних втрат та 713 грн. 13 коп. 3% річних.

Звертаючись із позовом Товариство також нарахувало пеню в сумі 17 358 грн. 33 коп. за пе-ріод з 18.06.2014р. по 17.05.2015р.

Оскільки, Університет є переміщеним навчальним закладом з 30.09.2014р., тому саме з цьо-го моменту Закон забороняє нарахування пені на суму основного боргу. Таким чином у стягненні пені належить відмовити, що також не було враховано судом першої інстанції. Крім того, відмо-вити також належить в частині стягнення основного боргу за період липень-вересень 2014 року та нарахованих інфляційних та річних за зобов’язаннями цього періоду. Разом з тим, обґрунтовани-ми і такими, що підлягають задоволенню є вимоги щодо стягнення основного боргу за жовтень-листопад 2014 року в сумі 14 986 грн. 82 коп., 8 518 грн. 63 коп. інфляційних втрат та 713 грн. 13 коп. 3% річних,

Натомість, вирішуючи даний спір, місцевий господарський суд залишив зазначені обстави-ни поза увагою, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення, що зумовлює його скасуван-ня в частині стягнення пені та зміну в частині стягнення основного боргу, інфляційних та річних.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З мотивів зазначених вище, колегія суддів вважає, що наявні всі підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції з підстав п.п.3, 4 ч.1 ст.104 ГПК України через неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність обста-винам справи висновків, викладених у рішенні, що призвело до ух-валення незаконного судового рішення.

Крім того, часткове задоволення апеляційної скарги, зумовлює, згідно ч.2 ст.49 ГПК Украї-ни, перерозподіл витрат зі сплати судового збору. Так, з Відповідача на користь Позивача нале-жить стягнути 363 грн. 25 коп. витрат зі сплати судового збору та з Позивача на користь Відпові-дача 3 166 грн. 34 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 83, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Донецького національного університету ім.Василя Стуса на рішення господарського суду Вінницької області від 11.01.2017р. у справі №902/791/16 задоволити частко-во.

2. Рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення суми заборгованості та ска-сувати в частині стягнення пені.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задоволити частково.

Стягнути з Донецького національного університету ім. Василя Стуса (21021, Вінницька обл., м.Вінниця, вул.600-річчя, 21, код ЄДРПОУ 02070803) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84302, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Островського, буд.8; код ЄДРПОУ 00131268) 14 986 грн. 82 коп. заборгованості по розрахунках, 8 518 грн. 63 коп. інфляційних втрат, 713 грн. 13 коп. 3% річних та 363 грн. 25 коп. витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.».

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84302, До-нецька обл., м.Краматорськ, вул.Островського, буд.8; код ЄДРПОУ 00131268) на користь Донець-кого національного університету ім. Василя Стуса (21021, Вінницька обл., м.Вінниця, вул.600-річ-чя, 21, код ЄДРПОУ 02070803) 3 166 грн. 34 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апе-ляційної скарги.

5. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу відповідних наказів на виконання цієї постанови.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

7. Справу №902/791/16 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Гулова А.Г.