Постанова № 65410401, 16.03.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2017 р.Справа № 916/3171/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Полінецька В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 7 від 30.12.2016)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 40/1805 від 05.12.2016)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області

на рішення господарського суду Одеської області від 07 лютого 2017 року

по справі № 916/3171/16

за позовом Публічного акціонерного товариства Енергопостачальна компанія Одесаобленерго

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області

про стягнення 106 039,29 грн.

В С Т А Н О В И В :

22.11.2016 року Публічне акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго (далі по тексту позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі по тексту відповідач), у якій просить суд, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 06.02.2017 року, стягнути з відповідача заборгованість за активну електричну енергію в сумі 83643,60 грн., суму нарахувань 3% річних у розмірі 2108,29 грн., пеню у розмірі 16566,99 грн. та інфляційні витрати у розмірі 3720,44 грн.

Позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення її розміру, мотивована тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії №8763 С/А5 від 27.12.2007 року та норм чинного законодавства за спожиту у період з квітня 2015 року по вересень 2016 року за активну електроенергію на суму 83 643,60 не розрахувався, в результаті чого позивачем відповідно до п.4.2 Договору нараховані штрафні та фінансові санкції, які відповідачем також сплачені не в повному обсязі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.02.2017 року по справі № 916/3171/16 (суддя Дяченко Т.Г.) позов задоволено. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 12; код 08592268) на користь Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 Б; код 00131713) заборгованість за активну електричну енергію в сумі 83643 (вісімдесят три тисячі шістсот сорок три) грн. 60 коп. на р/р 2603830133777 в Одеське обласне управління АТ „Ощадбанк, м. Одеса, МФО 328845). Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 12; код 08592268) на користь Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 Б; код 00131713) суму нарахувань 3% річних за спожиту активну енергію у розмірі 2108 (дві тисячі сто вісім) грн. 29 коп., пеню нараховану за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної енергії у розмірі 16566 (шістнадцять тисяч пятсот шістдесят шість) грн. 96 коп., інфляційні витрати, нараховані за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної енергії у розмірі 3720 (три тисячі сімсот двадцять) грн. 44 коп. та втирати по сплаті судового збору розмірі 1590 (одна тисяча пятсот девяносто) грн. 59 коп.

Такий висновок суду мотивований тим, що з наявних в матеріалах справи доказів підтверджуються порушення відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії, у звязку з чим крім основного боргу стягнуті заявлені позивачем відсотки річних, пеня та інфляційні нарахування.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, представник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в звязку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Апелянт зазначає, що Головне управляння є бюджетною та не прибутковою організацією, а тому здійснити оплату по Договору про постачання електричної енергії не можливо без Договору закупівлю на бюджетний період.

Також скаржник зазначає, що п.1 Додаткової угоди передбачено, що ціна Договору складає 119 200,15 грн., яка була погашена управлінням, у звязку з чим заборгованість на кінець 2016 року погашена у повному обсязі.

Крім того апелянт не погоджується з нарахуванням та стягненням пені відсотків річних та інфляційних нарахувань, у звязку з тим, що в рахунках-фактурах відсутній окремий порядок щодо сплати зазначених нарахувань, а тому позивачем не виконані умови Договору № 8763.

Представником позивача надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він в судовому засіданні просив апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Представником позивача в судовому засіданні було заявлено клопотання про залишення апеляційної скарги без розгляду у звязку з тим, що скаржником не було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги до суду.

У задоволенні зазначеного клопотання колегією суддів відмовлено, у звязку з тим, що Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону України „Про судовий збір, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 року про прийняття апеляційної скарги до провадження було надано можливість Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області сплатити 1749,66 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги до розгляду справи по суті.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не звязана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, позивач ПАТ „ЕК Одесаобленерго та відповідач Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області знаходяться в договірних відносинах по поставці, отриманню та споживанню електроенергії.

Так, 27 грудня 2007 року між Публічним акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго (Постачальник) та Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (Споживач) було укладено Договір №8763 С/А 5 про постачання електричної енергії, згідно якого Постачальник електричної енергії продає Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком №2 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору (а.с.11-13).

Згідно до п. 2.1. Договору, під час виконання умов цього Договору з питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України та правилам користування електричною енергією.

Положеннями п. 2.3 Договору встановлено обовязок споживача, зокрема, дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановки, оплачувати Постачальнику електроенергії вартість спожитої електричної енергії згідно з умовами додатків „Порядок розрахунків та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії, здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника електроенергії та електроустановками Споживача.

Додатком 1 Договору про закупівлю № 8763 від 23.12.2015 року визначені обсяги постачання електричної енергії у грудні 2015р. на обєкт лабораторія за адресою м.Одеса, Овідіопільська догога, 8.

Згідно порядку розрахунків, узгодженого сторонами у п. 1 Додатку №5 до Договору про постачання електричної енергії від 27 грудня 2007 року №8763 С/А 5, показів засобів обліку, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електроенергії приймається місяць з 31 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття „розрахунковий період та „календарний місяць вважати прирівняними. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електроенергії або дата внесення Споживачем готівки в касу Постачальника.

Відповідно до п. 2. Додатку №5 до Договору про постачання електричної енергії від 27 грудня 2007 року №8763 С/А 5, Споживач здійснює повну оплату вартості спожитої електричної енергії за розрахунковий період один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. Оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання енергії та потужності нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричною енергією, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції та інші платежі, згідно з умовами цього Договору, здійснюються Споживачем самостійно на протязі 10 операційних днів з дня отримання рахунку.

Відповідно до п. 3. Додатку №5 до Договору про постачання електричної енергії від 27 грудня 2007 року №8763 С/А 5, обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі на ділянці мережі від мясця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за „Актом про обсяги спожитої електроенергії за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіку зняття показів. Акт про обсяги переданої субспоживачу електричної енергії узгоджується з Основним споживачем.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору, Споживач зобовязаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №5 „Порядок розрахунків та №2 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії.

Положеннями п. 2.3.4. визначено, що Споживач зобовязаний здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком №9 „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4. цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5% але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Згідно до ч.6 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.277 ГК України).

Статтею 26 Закону України „Про електроенергетику, пунктом 6.1 Правил користування електричною енергією та умовами Договору №8763 С/А 5 від 27.12.2007 року передбачено, що поставлена/отримана електрична енергія повинна оплачуватися щомісячно та в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач свої зобов'язання за укладеним договором виконав у повному обсязі.

У період з квітня 2015 року по вересень 2016 року Публічним акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго було передано, а Головним управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області було спожито 138821 кВат.год електричної енергії на суму 261701,14 грн., що підтверджується актами про обсяги спожитої електроенергії, що були підписані споживачем.

Так, у серпні 2014 року відповідачем було спожито 82 857 кВт.год. електричної енергії на загальну суму 117 932,03 грн., про що свідчать Акт про обсяги спожитої електричної енергії та рахунок-фактура № 1/11 від 26.08.2014 року.

Однак, відповідач за отриману/спожиту активну електричну енергію розрахувався не у повному обсязі, було здійснено часткове погашення заборгованості за спожиту активну електричну енергію за розрахункові періоди з квітня 2015 року по вересень 2016 у розмірі 97655,15 грн., у звязку з чим за розрахунками Постачальника, за Споживачем існує заборгованість у розмірі 164045,99 грн., у звязку з чим суд першої інстанції підставно відповідно до вимог ст.ст. 525, 625 ЦК України, ст. 230 ГК України стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування, 3% річних та розмір пені.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ПАТ „Одесаобленерго та вважає, що доводи, заперечення і вимоги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства, інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Згідно до ч.6 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.277 ГК України).

Статтею 26 Закону України „Про електроенергетику, пунктом 6.1 Правил користування електричною енергією та умовами Договору №8763 С/А 5 від 27.12.2007 року передбачено, що поставлена/отримана електрична енергія повинна оплачуватися щомісячно та в повному обсязі.

Відповідно до п.6.6 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за № 417/1442 (із змінами та доповненнями), оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору від 27.12.2007 року № 8763 С/А5, в період з квітня 2015 року по вересень 2015 року ПАТ „Одесаобленерго поставляло, а Головне управління прийняло електроенергію в обсязі 67 356кВт/год., що підтверджується актами про обсяги спожитої електроенергії, на суму 119647 грн., яка відповідачем сплачена в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками від 29.12.2014р., від 28.12.2015р., від 28.12.2016р., від 29.12.2016р. та листом ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області від 30.12.2016р. про зарахування суми в розмірі 60789,61грн. за спожиту електроенергію у 2015 році.

У період з січня 2016 року по вересень 2016 року відповідачем було спожито 71465 кВт/год, що підтверджується актами про обсяги спожитої електроенергії, на суму 142054,14грн., яка відповідачем сплачена частково, що підтверджується банківською випискою від 24.03.2016, банківською випискою від 28.12.2016 від 29.12.2016 та з урахуванням листа ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області від 30.12.2016р., відповідно до якого сума у розмірі 60789,61 була зарахована за спожиту електроенергію у 2015р.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію в період з січня 2016 по вересень 2016р. складає 83 643,60 грн.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що відповідно до п.3.1 Додаткової угоди № 2 до Договору № 8763 від 27.12.2016, ціна договору складає 119 200,15 грн., в тому числі ПДВ та платіжними дорученнями підтверджується, що відповідач сплатив суму у розмірі 119 200,15 грн., у звязку з чим заборгованість за 2016 рік погашена, спростовуються зазначеними в матеріалах справи доказами. Так, як було зазначено вище, відповідно до Актів про обсяги спожитої електроенергії у період з січня 2016 року по вересень 2016 року відповідачем було спожито 71465 кВт/год., на суму 142054,14 грн., яка була частково сплачена споживачем у розмірі 60789,61 грн. була зарахована за спожиту електроенергію у 2015.

Як вірно було встановлено місцевим господарським судом, основною метою укладення Договору № 8763 від 23.12.2015 про закупівлю є посилення державного контролю щодо раціонального використання бюджетних коштів.

Додатком 1 Договору про закупівлю № 8763 від 23.12.2015 року визначені обсяги постачання електричної енергії у грудні 2015р. на обєкт лабораторія за адресою м.Одеса, Овідіопільська догога, 8.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

В силу приписів ч.ч.4, 6 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Крім того, слід зазначити і те, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції перевіривши розрахунки ПАТ „Одесаобленерго 3 % річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання грошових зобовязань, а саме 3% річних за період з 01.12.2015 по 31.08.2016 складає 2 108,29 грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2015 року по травень 2016 року у розмірі 3720,44 грн. вважає його правомірним та обґрунтованим.

У розумінні ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4. цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5% але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 16 566,96 грн. пені за прострочення оплати по основному боргу за період з 01.12.2015- по 31.08.2016.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відтак частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у період з 01.12.2015 по 31.08.2016 у розмірі 16566,96 грн., розрахунок якої є вірним.

Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Енергопостачальна компанія Одесаобленерго.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 07.02.2017 року у справі № 916/3171/16 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „07 лютого 2017 року у справі № 916/3171/16 залишити без змін.

3. Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12; код ЄДРПОУ 08592268) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса, код ЄДРПОУ отримувача: 38016923, банк отримувача: ГУ ДКС України в Одеській області, МФО 828011 № рахунку: 31217206782002 код бюджетної класифікації 22030101 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України,050) 1 749,66 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказів за постановою із зазначенням повних реквізитів сторони доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „20 березня 2017 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Н.М. Принцевська