Постанова № 65410326, 14.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2017 р. Справа№ 927/52/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Прохоренко М.М. - представник за дов. №1330 від 20.02.2016 року;

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2017 року

у справі № 927/52/17 (суддя: Оленич Т.Г.)

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі: Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до відповідача: Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації

про стягнення 7376,09 грн

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі: Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 7376,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем як оператором телекомунікацій надаються телекомунікаційні послуги споживачам, яким згідно із Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства" встановлено пільги з оплати їх вартості. Відповідно до чинного законодавства на відповідача як розпорядника коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення покладено обов'язок здійснювати розрахунки з постачальниками послуг пільговим категоріям громадян. Разом з тим, в порушення вимог чинного законодавства кошти на відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в період з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року, на рахунок позивача від відповідача не надійшли, у зв'язку з чим виник заявлений до стягнення борг.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2017 року у справі № 927/52/17 припинено провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу у даній справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Чернігівської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Крім того, скаржник зазначив, що необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 року прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2017 року у справі № 927/52/17 до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 28.02.2017 року розгляд справи було відкладено. Крім того, даною ухвалою було продовжено розгляд справи на 15 днів на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 14.03.2017 року представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу місцевого господарського суду скасувати.

Представник відповідача у судове засідання 14.03.2017 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 28.02.2017 року на відповідну адресу.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач не скористався належними їй процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 14.03.2017 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2017 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Частина 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України містить вимоги щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. З огляду на викладені вимоги Господарського процесуального кодексу України, господарський суд повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Оскаржувана ухвала мотивована тим, що відповідач є суб'єктом владних повноважень, який на території Ніжинського району реалізує функції держави з соціального захисту населення, і саме у відносинах, у яких виник спір, відповідач перебуває при здійсненні владних управлінських функцій, тобто здійснює діяльність з виконання покладених на нього чинним законодавством завдань.

Тобто, за суб'єктним складом, характером спірних відносин та їх правовим регулюванням даний спір не підлягає вирішенню у господарському суді, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. У зв'язку з чим, суд першої інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинив провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даному випадку є стягнення заборгованості за відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (ч.ч. 3, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського процесуального кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

З огляду на вказані норми законодавства у ПАТ "Укртелеком" виникло цивільне право на отримання компенсації витрат понесених в зв'язку з наданням пільг при наданні послуг зв'язку, передбачених законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства", а у Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації ії обов'язок здійснити з позивачем розрахунок щодо компенсації втрат від надання цих пільг.

Частиною 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, шо виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

У п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

В Інформаційному листі Верховного суду України від 26.12.2005 року №3.2.-2005 вказано, що у випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у ст. 3 КАС України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" також наведено у ст. 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, що відносини, які склалися між сторонами, виникли у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів (ст. 1 Бюджетного кодексу України)

Частиною 3 ст. 19 Бюджетного кодексу України передбачено, що учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами). Тобто, правами і обов'язками з управління бюджетними коштами, при чому як на будь-якій стадії бюджетного процесу, так і в усьому процесі в цілому. Такі повноваження встановлюються на забезпечення завдань та функцій учасників бюджетного процесу, закріплених відповідними нормативно-правовими актами, що визначають їх правовий статус.

Отже, Бюджетний кодекс розуміє під учасниками бюджетного процесу органи, установи та їх посадових осіб, що наділені бюджетними повноваженнями, тобто правами і обов'язками з управління бюджетними коштами, при чому як на будь-якій стадії бюджетного процесу, так в усьому процесі в цілому. Такі повноваження встановлюються на забезпечення завдань та функцій учасників бюджетного процесу, закріплених відповідними нормативно-правовими актами, що визначають їх правовий статус.

Таким чином, у бюджетному процесі приймають участь усі органи державної влади, органи місцевої влади та органи місцевого самоврядування, бюджетні установи, організації, що беруть участь у бюджетній діяльності.

Інші юридичні та фізичні особи згідно чинного законодавства не можуть бути суб'єктами бюджетних відносин і не є учасниками бюджетного процесу.

Вказаних висновків дотримується в своїх постановах Вищий господарський суд України, зокрема у справах №910/21894/15 від 07.09.2016 року, №902/638/13 від 19.12.2013 року з подібними правовідносинами.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що припинення провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України є неправомірним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком" підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду скасуванню.

Щодо посилань суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на те, що за суб'єктним складом, характером спірних відносин та їх правовим регулюванням даний спір не підлягає вирішенню у господарському суді, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. ч. 5, 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. У випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Відповідно до п. 4.8 Постанови Пленуму вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 Господарського процесуального кодексу України або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2017 року у справі №927/52/17 скасувати та направити справу до Господарського суду Чернігівської області для подальшого розгляду по суті.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді С.А. Гончаров

О.М. Гаврилюк