Постанова № 65410309, 15.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2017 р. Справа№ 911/481/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

секретар судового засідання Найченко А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.12.2016

у справі № 911/481/15 (суддя Чонгова С.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцпостач"

про стягнення 621 410 656,96 грн

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України під час виконання наказу Господарського суду Київської області від 27.04.2015 у справі № 911/481/15,

за участю представників сторін:

від апелянта: представник Швед Р.М. (довіреність № 677/20.3-03 від 28.11.2016);

від позивача: представник Галдецький Я.А. (довіреність № 794/03 від 30.01.2017);

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.12.2016 у справі № 911/481/15 скаргу Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Брокбізнесбанк" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України під час виконання наказу Господарського суду Київської області від 27.04.2015 у справі № 911/481/15 задоволено; визнано незаконними дії державного виконавця при винесенні постанови від 04.10.2016 під час виконання наказу Господарського суду Київської області від 27.04.2015 у справі № 911/481/15 про повернення виконавчого документу стягувачу; скасовано постанову від 04.10.2016 № 51630917 про повернення виконавчого документу стягувачу; зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження № 51630917.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 02.03.2017 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк для подачі апеляційної скарги, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 08.12.2016 та відмовити в задоволенні скарги.

Підстави звернення з апеляційною скаргою скаржником обґрунтовані тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали було порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для її скасування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2017 апеляційна скарга прийнята до провадження судовою колегією у складі: головуючий суддя - Мальченко А.О., судді Дикунська С.Я., Жук Г.А., розгляд справи призначено на 15.03.2017.

Відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання 15.03.2017 не направив, про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Вислухавши думку учасників судового процесу щодо можливості розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами та за відсутності зазначеного учасника судового процесу.

В судовому засіданні 15.03.2017 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає ухвалу законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу без змін.

15.03.2017 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, рішенням Господарського суду Київської області від 09.04.2015 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцпостач" на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" 564 004 383,56 грн заборгованості по кредиту, 54 237 133,87 грн процентної заборгованості, 15 683 957,528 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 6 878 663,07 грн пені за прострочення сплати процентів, 6 823 865,86 грн інфляційної складової процентів, 1 297 982,69 грн 3% річних за кредитом, 773 847,88 грн 3% річних за процентами, 5 250 074,06 грн штрафу; в іншій частині в позові відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцпостач" в дохід державного бюджету України 73 080,00 грн судового збору.

27.04.2015 на виконання вищевказаного рішення у даній справі було видано наказ.

На підставі заяви позивача постановою державного виконавця від 13.07.2016 відкрито виконавче провадження ВП №51630917 про стягнення з ТОВ «Укркомерцпостач» на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» 564 004 383,56 грн заборгованості по кредиту, 54 237 133,87 грн заборгованості за процентами, 15 683 957,52 грн пені за прострочення сплати кредиту, 6 878 663,07 грн пені за прострочення сплати процентів, 6 823 865,86 грн інфляційної складової процентів, 1 297 982,69 грн 3% річних за кредитом, 773 847,88 грн, 3% річних за процентами, 5 250 074,06 грн штрафу та запропоновано боржнику самостійно виконати рішення суду у строк до 20.07.2016.

Водночас, 15.07.2016 в процесі виконання даного наказу державним виконавцем були надіслані запити до Головного управління Держпраці у Київській області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Державної інспекції сільського господарства України у Київській області, Регіонального сервісного центру МВС України в Київській області №577/20.1/10 від 15.07.2016 з метою розшуку майна, на яке можливо звернути стягнення для виконання рішення у виконавчому провадженні №51630917.

13.07.2016 державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ТОВ «Укркомерцпостач» у межах суми звернення стягнення 654 994 908,51 грн.

04.10.2016 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє майно, кошти, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Згідно супровідного листа Заступника директора Департаменту - начальника Відділу примусового виконання рішень ДДВС Міністерства юстиції України №577/20.1/10, адресованого Публічному акціонерному товариству «Брокбізнесбанк», зазначену копію постанови надіслано стягувачу 04.10.2016.

31.10.2016 до Господарського суду Київської області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про визнання незаконними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича при винесенні в межах виконавчого провадження №551630917 постанови від 04.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

В обґрунтування своєї скарги стягувач посилався на те, що постанова про повернення виконавчого документа винесена передчасно, виконавче провадження за наказом від 27.04.2015 тривало лише близько 2,5 місяців. Цей строк є істотно меншим, аніж той, який визначений статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» (а редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин), відтак постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.10.2016 є незаконною і підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції, задовольняючи скаргу позивача та відновлюючи виконавче провадження ВП №51630917, виходив з того, що дії органу примусового виконання щодо повернення виконавчого документу є неправомірними, оскільки року з дня оголошення розшуку майна боржника - ТОВ «Укркомерцпостач», оголошеного постановою від 13.07.2016 на момент прийняття державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа, датованого 04.10.2016, не пройшло.

Колегія суддів вважає, що до такого висновку суд першої інстанції дійшов передчасно з огляду на наступне.

За змістом статті 1 Закону України ,,Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як зазначено в п. 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

Водночас, у п. 9.7-1 цієї ж постанови зазначається, якщо Законом України ,,Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок обчислення строку звернення до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби (як-от статтями 26, 47, 49, 57, частиною четвертою статті 58 названого Закону), то господарському суду слід виходити саме з такого порядку.

Положеннями ч. 4 ст. 47 Закону України ,,Про виконавче провадження" унормовано, що про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, у даному випадку перебіг десятиденного процесуального строку, встановленого як приписами ст. 121-2 ГПК України так і Законом на оскарження дій Державної виконавчої служби має відраховуватись від дня вчинення оскаржуваної дії - 04.10.2016 (винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу).

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" у своїй скарзі на дії державного виконавця зазначає, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 04.10.2016 ВП №51630917 була отримана ним 17.10.2016, а тому строк на оскарження дій органу державної виконавчої служби у нього спливає 27.10.2016 та не є пропущеним скаржником.

Як вбачається зі змісту скарги, позивач, не зважаючи на те, що строк на подання скарги в порядку статті 121-2 ГПК України є процесуальним, не заявляв клопотання про його поновлення, висловивши у скарзі власну правову позицію та мотиви, з яких він вважає, що такий строк не є пропущеним, тобто у скарзі таке клопотання відсутнє.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що скарга позивача датована 27.10.2016, була направлена на адресу Господарського суду Київської області того ж дня - 27.10.2016, про що свідчить відбиток поштового штемпелю на конверті, в якому надійшли матеріали скарги.

Однак, надана скаржником копія супровідного листа ВДВС від 04.10.2016 № 577/20.1/10 з відміткою про отримання позивачем виконавчого документу 17.10.2016, не є належним та допустимим доказом в розумінні статті 34 ГПК України, яким можна підтвердити факт отримання постанови та, відповідно, відраховувати строк на оскарження, оскільки надана копія листа не засвідчена належним чином, як того вимагають приписи статті 36 ГПК України, а крім того, відсутній поштовий конверт, яким державна виконавча служба наплавляла на адресу позивача постанову про повернення виконавчого документу для підтвердження періоду її поштового пробігу.

З огляду на викладене, варто дійти висновку, що скаржником пропущено десятиденний процесуальний строк, встановлений приписами ст. 121-2 ГПК України.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що процесуальний строк на оскарження скаржником було пропущено, однак поважності його пропуску суду першої інстанції наведено не було, як і не заявлено обґрунтованого клопотання про його відновлення.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що до початку розгляду скарги по суті суд має з'ясувати чи дотримано скаржником процесуальних строків, встановлених статтею 121-2 ГПК України.

Оскільки суд першої інстанції не з'ясував обставин щодо дотримання позивачем строку на оскарження постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 04.10.2016 у виконавчому провадженні №51630917, зазначене, відповідно до положень ст. 104 ГПК України, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали від 08.12.2016 з направленням її до суду першої інстанції для вирішення питання щодо поновлення строку на подачу скарги.

Враховуючи викладене вище, апеляційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу суду першої інстанції від 08.12.2016 у справі № 911/481/15 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 4.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 №7 якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині 7 статті 106 ГПК України, у тому числі, про припинення провадження у справі, з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 101-106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.12.2016 у справі № 911/481/15 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 08.12.2016 у справі № 911/481/15 скасувати.

3. Матеріали справи № 911/481/15 направити до Господарського суду Київської області для вирішення питання щодо відновлення Публічному акціонерному товариству "Брокбізнесбанк" пропущеного строку на подачу скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук