Постанова № 65410265, 15.03.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

15 березня 2017 року Справа № 918/1022/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Філіпова Т.Л. ,

судді Грязнов В.В.

за участю представників сторін:

позивача - пред-ка ОСОБА_1 (пост.дов. №06-17 від 04.01.2017 р.)

відповідача - пред-ка ОСОБА_2 (пост.дов. № 1/17 від 03.01.2017 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України

на рішення господарського суду Рівненської області від 30.11.2016 р.

у справі № 918/1022/16

за позовом ОСОБА_3 підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України

до ОСОБА_4 автомобільних доріг у Рівненській області

про стягнення заборгованості в сумі 2937890,81 грн.

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення Господарського суду Рівненської області від 30.11.2016 р. у справі № 918/1022/16 частково задоволено позов ОСОБА_3 підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України до ОСОБА_4 автомобільних доріг у Рівненській області про стягнення 3158820,12 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних. Відповідно до рішення суду підлягає стягненню зі ОСОБА_4 автомобільних доріг у Рівненській області на користь ОСОБА_3 підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 1831035,60 грн. боргу, і відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 88918,00 грн. 3% річних та 1017937,21 грн. інфляційних нарахувань.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач ОСОБА_5 підприємство "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 30.11.2016 р. у справі № 918/1022/16 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 88918,00 грн. 3% річних та 1017937,21 грн. інфляційних нарахувань та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Скаржник вважає, що господарським судом незаконно застосовано строк позовної давності до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань. Посилаючись на ст.ст. 256, 257, 261, 264 Цивільного кодексу України, п.п. 3.4., 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. № 14 та п. 4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 р. № 10, скаржник вважає, що заява про застосування позовної давності щодо заявлених позовних вимог не підлягає задоволенню. Зазначає, що підписання сторонами у лютому 2015 року довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат та акту приймання виконаних будівельних робіт, за якими вартість виконаних робіт зменшено на 10462,40 грн. перервало строк позовної давності. Вважає, що строк позовної давності як за основною вимогою про стягнення суми боргу, так і щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, які пов'язані причинно-наслідковим зв'язком з основним зобов'язанням, розпочався заново з лютого 2015 року.

Скаржник вважає, що перебіг позовної давності переривався двічі: в момент підписання акту приймання виконаних підрядних робіт у 2014 році на суму 1841498,00 грн. та у лютому 2015 року при укладенні акту на суму 1831035,60 грн. Відповідно до п. 5.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 р., переривання перебігу позовної давності щодо основного боргу створює аналогічні наслідки щодо позовних вимог, зокрема, про сплату процентів, передбачених ст.625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

У додаткових письмових поясненнях до апеляційної скарги скаржник/позивач зазначає, що суд першої інстанції помилково ототожнив нарахування, передбаченні ст.625 Цивільного кодексу України, які входять до складу грошового зобов`язання, з додатковими вимогами про відповідальність, що призвело до неправильного застосування позовної давності.

Відповідач ОСОБА_4 автомобільних доріг у Рівненській області подав відзив на апеляційну скаргу і вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Пояснює, що судом першої інстанції встановлено, що позивачем/скаржником завищено вартість будівельних машин і механізмів на загальну суму 10462,40 грн. з ПДВ, про що свідчить акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ОСОБА_4 автомобільних доріг у Рівненсьткій області за період з 01.01.2012 р. по 01.10.2014 р., складений Державною фінансовою інспекцією в Рівненській області 04.11.2014 р. за № 17-06-06/308, у зв'язку з чим у лютому 2015 року сторонами підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат та акт приймання виконаних будівельних робіт, за якими вартість виконаних робіт зменшено на 10462,40 грн. та визначена в сумі 1831035,60 грн

Також зазначає, що роботи за договором були виконані у серпні 2013 року, акт приймання виконаних будівельних робіт був оформлений та підписаний сторонами також у серпні 2013 року. Відповідно до ч.5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що перебіг позовної давності розпочав свій перебіг з 17.09.2013 р. і, відповідно, закінчився 17.09.2016 р.

Господарським судом встановлено факт переривання перебігу позовної давності щодо основної суми заборгованості шляхом підписання сторонами у лютому 2015 року довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат та акту приймання виконаних будівельних робіт, за якими вартість виконаних робіт зменшено на 10462,40 грн. Посилаючись на підп. 4.4.1. п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 року № 10 відповідач зазначає, що визнання боржником основного боргу саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Відповідно до п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 року № 10 позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак, можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги.

Звертає увагу суду, що ОСОБА_4 автомобільних доріг у Рівненській області не вчинено жодних дій, що свідчать про визнання 3% річних та інфляційних нарахувань. Вважає, що скаржником не надано суду доказів у підтвердження поважності причин пропуску позовної давності в частині стягнення 3% річних та інфляційних.

Просить враховувати викладене та залишити без змін рішення Господарського суду Рівненської області від 30.11.2016 р. у справі № 918/1022/16, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судових засіданнях представники сторін підтримали наведені позиції.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги чи позицією іншої сторони і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено слідуюче.

22.08.2013 р. ОСОБА_4 автомобільних доріг у Рівненській області /замовник/ та ОСОБА_5 підприємством «Рівненський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» Автомобільні дороги України» /підрядник/ укладений договір № 22 /а.с. 15-16/, за умовами якого підрядник зобов'язаний у 2013 році виконати поточний ремонт автомобільної дороги Городище - Рівне - Старокостянтинів км 149+620 км 153+760 за рахунок коштів державного бюджету, а замовник - прийняти і оплатити надані послуги (п. 1.1).

Згідно з п.3.1. ціна договору становить 2794112,00 грн., у тому числі: 465685,00 грн. ПДВ.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.4. розрахунки за надані послуги замовник здійснює шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника в строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня підписання сторонами довідки вартості виконаних робіт (Ф-КБ-3) та акту приймання виконаних робіт (Ф-КБ-2в). Платіжні зобовязання за даним договором виникають у разі наявності відповідних бюджетних асигнувань та в межах їх фактичних надходжень.

Згідно з п.п. 5.1., 5.2. договору строк надання послуг визначений серпень - грудень 2013 року; обсяг та кількість надання послуг визначені в технічному завданні.

Відповідно до п.п. 7.2., 7.3. у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при наданні послуг за бюджетні кошти підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення а у разі здійснення попередньої оплати підрядника, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції. У разі несвоєчасного виконання зобов'язань щодо оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невчасно сплачених коштів за кожен день прострочення.

Згідно з п. 10.1. цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року, а щодо фінансових зобов'язань - до повного і належного їх виконання.

Відповідно до п. 11.1. договору підрядник при наданні послуг з поточного ремонту автомобільних доріг по цьому договору виконує весь перелік робіт відповідно до ГБН Г.1-218-182:2011 "Ремонт автомобільних доріг загального користування. Види ремонтів та перелік робіт".

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Судом встановлено, що сторони склали акт приймання виконаних будівельних робіт б/№ за квітень 2014 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/ на суму 1841498,00 грн. за квітень 2014 року /а.с.17-19/. Акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідка про вартість будівельних робіт /та витрат/ на загальну суму 1841498,00 грн. підписані представника сторін без будьяких зауважень та скріплені печатками сторін.

04.11.2014 р. Державною фінансовою інспекцією в Рівненській області виконана ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності ОСОБА_4 автомобільних доріг у Рівненській області за період з 01.01.2012 р. по 01.10.2014 р., про що складений акт № 17-06-06/308. Встановлено, що позивачем завищено вартість будівельних машин і механізмів на загальну суму 10462,40 грн з ПДВ /а.с. 65-73/.

З урахуванням висновків ревізії у лютому 2015 року ОСОБА_4 автомобільних доріг у Рівненській області /замовником/ та ОСОБА_5 підприємством «Рівненський облавтодор» філія «Колоденська ДЕД» /генпідрядник/ складена довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат і акт приймання виконаних будівельних робіт, у яких вартість виконаних робіт зменшена на 10462,40 грн., тому вартість виконаних підрядних робіт визначена в сумі 1831035,60 грн. /а.с. 80, 107/.

Відповідач грошові зобовязання за договором не виконав, прийняті роботи не оплачені в повному обсязі і претензія позивача про сплату боргу залишена без задоволення /а.с. 20/.

Отже, на умовах договору № 22 від 22.08.2013 р. між сторонами виникли правовідносини з підряду.

Згідно зі ст. 318 ГК України, ст. 875 ЦК України за договором на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти та оплатити їх.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. ГБН Г.1-218-182:2011 поточний середній ремонт виконується комплексно відповідно до проектно-кошторисної документації або кошторисної документації, яка складається на підставі дефектного акту або матеріалів інженерних вишукувань чи обстежень та затверджується замовником. Поточний дрібний ремонт виконується відповідно до кошторисної документації, яка складається на підставі дефектного акту та затверджується замовником.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.193 ГК України та ст.ст.509,526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст.ст.610, 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, п.91 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Пунктом 99 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" передбачено, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи. Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду.

За умовами п.п. 4.1., 4.4. розрахунки за надані послуги замовник/відповідач мав здійснити шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника/позивача в строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня підписання сторонами довідки вартості виконаних робіт (Ф-КБ-3) та акту приймання виконаних робіт (Ф-КБ-2в).

За наведених обставин колегія суддів погоджується із обґрунтованим висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги позивача про стягнення 1831035,60 грн. боргу (за заявою про зменшення позовних вимог).

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів є необґрунтованим з урахуванням такого.

Відповідно до норм ст.ст.92, 96 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. На підставі частини другої статті 617 ЦК України, частини першої статті 625 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_2 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446.

Також відхиляються як безпідставні твердження відповідача про підписання акту про виконані підрядні роботи та довідки про вартість виконаних робіт зі сторони відповідача неуповноваженою особою не підтверджує це відповідними доказами, як і не посилається на незаконне використання печатки підприємства відповідача. Відомостей щодо наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, звернення відповідача до правоохоронних органів стосовно втрати або викрадення печатки матеріали справи не містять. Таким чином, твердження відповідача щодо підписання акту та довідку зі сторони відповідача неуповноваженою особою суд оцінює як припущення останнього.

Разом з тим, судом встановлено, що у лютому 2015 року відповідачем підписано та скріплено печаткою акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, за якими вартість виконаних робіт зменшено на 10462,40 грн., чим підтверджено виконання і прийняття замовником робіт. Отже, відповідно до ст. 318 ГК України, ст.ст. 837, 875 ЦК України виконані на умовах договору роботи підлягають оплаті.

Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов'язання має місце, є підставними позовні вимоги про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суд України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" із подальшими змінами та доповненнями, визначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, сплата трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних нарахувань є відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманням компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97 р., індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій наданого ОСОБА_5 підприємством "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог /а.с. 57-60/ позивач/скаржник просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 автомобільних доріг у Рівненській області інфляційних нарахувань за жовтня 2014 року по травень 2016 року в сумі 1017937,21 грн., 3% річних в сумі 88918,00 грн. за періоди з 17.10.2014 р. по 30.05.2016 р.

При перевірці розрахунку позивача/скаржника та господарського суду колегією суддів встановлено, що заявлені позивачем суми 3% річних та інфляційних нарахувань є належними до стягнення, ґрунтуються на вищезазначених нормах та обґрунтованих розрахунках.

Відповідач ОСОБА_4 автомобільних доріг у Рівненській області до суду першої інстанції подав заяву про застосування строку позовної давності /а.с. 62-63/. Господарський суд Рівненської області, застосувавши строк позовної давності до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 88918,00 грн. - 3% річних та 1017937,21 грн. інфляційних нарахувань.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Позивач звернувся до суду з позовом у даній справі 03.10.2016 р., що підтверджено відміткою канцелярії суду на позовній заяві.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, для визначення моменту виникнення права на позов (і, відповідно, початку перебігу позовної давності) важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10.06.2015 р. у справі № 6-267цс15).

Як зазначено вище, строк оплати за умовами договору визначений 10 робочих днів з дня підписання сторонами довідки вартості виконаних робіт (Ф-КБ-3) та акту приймання виконаних робіт (Ф-КБ-2в).

Позивач надав суду акт приймання виконаних будівельних робіт, в якому зазначено місяць та рік його складання/підписання - квітень 2014 року. При цьому місяць вписано власноруч, а не надруковано, а рік відкориговано вручну на 2014.

Відповідач у свою чергу надав суду примірник такого акту, який не містить місяця його складання, а лише рік - 2013 рік, надрукований без виправлень/коригувань.

Дослідивши матеріали справи відповідно до ст.43 ГПК України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що роботи бути виконані та прийняті за актом у 2013 році. Така обставина підтверджена, зокрема, актом № 17-06-06/308 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ОСОБА_4 автомобільних доріг у Рівненській області за період з 01.01.2012 року по 01.10.2014 рік, яка проведена Державною фінансовою інспекцією в Рівненській області 04.11.2014 р., де (останній абзац стор. 74 акту) на підставі первинних документів встановлено, що "в ході ревізії ... проведено контрольний обмір виконаних робіт у вересні 2013 року...". При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що в акті ревізії при проведенні зустрічної перевірки позивача встановлено, що акт приймання будівельних робіт, який надавався Державній фінансовій інспекції в Рівненській області останнім, не містив дати його виконання (останній абзац ст. 52 акту), що додатково свідчить про те, що позивач в односторонньому порядку вписав місяць та змінив рік його складання.

Також, у акті проведення контрольного обміру будівельних робіт, виконаних ДП «Рівненський ОАД», філія «Колоденська ДЕД» по об'єкту "Поточний ремонт автомобільної дороги Городище - Рівне - Старокостянтинів км 149+620, км 153+760", який складений сторонами у справі і підписаний їх представниками /а.с.109-110 у т.1/, сторони зазначили, що вказані роботи виконані у серпні 2013 року. У ході контрольного обміру проведений детальний огляд та виконані контрольні заміри фактичних об'ємів виконаних робіт. Найменування робіт, обсяги яких були предметом перевірки (п.п. 8, 9, 17), співпадають із роботами, вказаними в акті приймання виконаних будівельних робіт.

В своїх поясненнях, наданих колегії суддів у судовому засіданні представники сторін підтвердили, що роботи за договором фактично виконані у серпні 2013 року.

Відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. Отже, за відсутності відомостей про відмову від підписання чи виявлені недоліки акти про приймання виконаних будівельних робіт мали бути складені та підписані у серпні 2013 року.

Таким чином, розрахунки за договором мали бути проведені відповідачем у строк до 16.09.2013 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, в даному випадку - з 17.09.2013 р. і, відповідно, закінчився 17.09.2016 р.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом встановлено, що мало місце переривання перебігу позовної давності щодо вимоги про стягнення боргу, зокрема шляхом підписання сторонами у лютому 2015 року довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат та акту приймання виконаних будівельних робіт, за якими вартість виконаних робіт зменшено на 10462,40 грн. та визначена 1831035,6 грн.

Щодо вимог про стягнення відсотків річних та інфляційних, то визнання боржником основного боргу саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами, про що розяснено у п.п. 4.4.1. п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак, можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги (п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Матеріали справи не містять доказів щодо вчинення відповідачем дій, які б свідчили про визнання ним вимог щодо сплати 3% річних та інфляційних.

Також позивач не надавав суду доказів щодо наявності поважних причин, з яких пропущений трьохрічний строк позовної давності щодо цих вимог.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, і сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що судом встановлено підставність та обґрунтованість позовних вимог (з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, яка подана суду першої інстанції і прийнята до розгляду по суті). Враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності та за відсутності обставин, які б свідчили про переривання строку позовної давності щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 88 918,00 грн. відсотків річних та 1017937,21 грн. інфляційних нарахувань.

Отже, рішення Господарського суду Рівненської області від 30.11.2016 р. у справі № 918/1022/16 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і відсутні підстави для його скасування чи зміни за ст.104 ГПК України. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ч.1 ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Рівненської області від 30.11.2016 р. у справі № 918/1022/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 918/1022/16 повернути Господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Грязнов В.В.