Ухвала суду № 65409881, 20.03.2017, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

УХВАЛА

"20" березня 2017 р.Справа № 927/278/17

Суддя Лавриненко Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви №1527 вих.17 від 13.03.2017

Заступника керівника Ніжинської місцевої прокуратури

вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

В інтересах держави в особі

Позивач: Виконавчий комітет Ніжинської міської ради

площа ОСОБА_1, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

Відповідач: Приватне підприємство «Вагра»

вул. Інтернаціональна, 90/4, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400

Предмет спору: про виселення з нежитлового приміщення

ВСТАНОВИВ:

Заступником керівника Ніжинської місцевої прокуратури подано позов в інтересах держави в особі позивача: Виконавчого комітету Ніжинської міської ради до Приватного підприємства «Вагра», відповідно до якого просить суд: виселити Приватне підприємство «Вагра» (вул. Інтернаціональна, 90/4, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400, код ЄДРПОУ 31136264) з нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Космонавтів, 67, літ «В».

Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду (статті 13, 15 і 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статей 13, 15 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Зокрема, частиною другою ст. 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Предметом заявлених позовних вимог є виселення Приватного підприємства «Вагра» (вул. Інтернаціональна, 90/4, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400, код ЄДРПОУ 31136264) з нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Космонавтів, 67, літ «В».

Відповідачем по даній справі зазначено Приватне підприємство «Вагра», місцезнаходження якого: вул. Інтернаціональна, 90/4, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400.

Відповідно до безкоштовного витягу з Єдиного державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження Приватного підприємства «Вагра», вул. Інтернаціональна, 90/4, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України встановлено виключну підсудність справ господарському суду.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги саме до Господарського суду Чернігівської області заступник керівника Ніжинської місцевої прокуратури посилається на ч.3 ст.16 наведеного Кодексу, відповідно до якої справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Вказані твердження прокурора судом до уваги не можуть бути прийняті з наступних підстав:

У цивільному праві визначено такі основні цивільно-правові способи захисту речових прав:

речово-правові ті, що спрямовані на захист речових прав та не пов'язані із якимись конкретними зобов'язаннями, а спрямовані на відновлення належних особі речових прав, або ж усунення перешкод чи сумнівів у використанні цих прав (віндикаційний позов, негаторний позов, позов про визнання права власності, вимога про виключення майна з-під арешту (вилучення майна з опису), визнання недійсним правового акта, що порушує право власності тощо).

зобов'язально-правові ті, що є певними видами зобов'язань та спрямовані, переважно, не на безпосереднє, а на побічне відновлення речового права, внаслідок виконання певного зобов'язання.

Під віндикаційним позовом слід розуміти вимогу неволодіючого власника чи особи, яка володіла цим майном на законних підставах (титульний володілець), до фактичного володільця про повернення утримуваного ним майна в натурі.

Право на віндикацію належить власникові або титульному володільцеві, який втратив фактичне володіння річчю. Як відповідач виступатиме особа, яка фактично без належних підстав утримує майно. Предметом віндикації є вимога про повернення майна з незаконного володіння. Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з незаконного чужого володіння.

До умов пред'явлення віндикаційного позову належать такі: 1) власник чи титульний володілець не повинен мати можливості здійснювати фактичне володіння над річчю; 2) майно, яке хоче повернути колишній власник чи титульний володілець, збереглося в натурі та перебувало в фактичному володінні іншої особи; 3) майно, яке підлягає віндикації, має бути індивідуально-визначеним; 4) віндикаційний позов має недоговірний характер та спрямований на захист речових прав.

Негаторний позов це вимога власника чи титульного володільця, до третіх осіб, про усунення перешкод у здійсненні повноважень з користування та розпорядження. Негаторний позов можливий лише у разі, якщо власник чи титульний володілець і третя особа не перебувають у зобов'язальних відносинах щодо спірної речі, а також якщо здійснене правопорушення не призвело до припинення суб'єктивного права власності чи іншого речового права.

Таким чином, подання позову про визнання права власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном може мати місце лише у випадках, коли спірні правовідносини носять недоговірний характер і сторони не перебувають у зобовязальних правовідносинах.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведеної норми права позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Передумовою для застосування статті 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах.

Права, у тому числі право власності осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України по справі №5011-74/9393-2012 від 23.12.2014 .

Як вбачається з тексту позовної заяви №1527 вих.17 від 13.03.2017, заступником керівника Ніжинської місцевої прокуратури предявлено позов в інтересах орендодавця Виконкому Ніжинської міської ради про застосування наслідків припинення дії договору оренди у вигляді виселення відповідача з орендованого приміщення. Тобто, даний спір виник із зобовязальних правовідносин за договором оренди, який було укладено між Виконкомом Ніжинської міської ради (орендодавцем) та Приватним підприємством «Вагра» (орендарем).

У вирішенні питань стосовно визначення підвідомчості і підсудності справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про оренду, господарським судам слід враховувати викладене в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам".

Водночас необхідно виходити з того, що територіальна підсудність господарському суду справ у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів оренди (найму) і у спорах про визнання цих договорів недійсними, а також справи у спорах, що виникають при виконанні цих договорів визначається за правилами статті 15 ГПК; що ж до справ у спорах про право власності на орендоване майно або про витребування цього майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном, відповідачами в яких виступають інші, крім сторін за договором, особи, то вони розглядаються за місцезнаходженням майна (частина третя статті 16 ГПК).

Аналогічна правова позиція викладена в п.1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна».

Частиною 1 ст.17 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

За таких обставин, матеріали справи підлягають направленню за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області за місцезнаходженням відповідача по справі Приватного підприємства «Вагра».

Керуючись ст. 15, 17, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Матеріали справи № 927/278/17 за позовом заступника керівника Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Виконавчого комітету Ніжинської міської ради до Приватного підприємства «Вагра», про виселення Приватного підприємства «Вагра» (вул. Інтернаціональна, 90/4, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400, код ЄДРПОУ 31136264) з нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Космонавтів, 67, літ «В», направити за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області за місцезнаходженням відповідача по справі Приватного підприємства «Вагра».

Суддя Л.М.Лавриненко