Рішення № 65409783, 15.03.2017, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2017 р.Справа № 924/1334/16

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури, м. Городок в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України, м. Київ, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області м. Хмельницький

до Державного підприємства "Укрриба" м. Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Волочиськ, Хмельницької області

про визнання недійсним договору №17/14 від 01.08.2014р.

Представники сторін:

позивача 1: не з'явився

позивача 2: ОСОБА_2 за довіреністю від 02.03.16р.

відповідача 1: не з'явився

відповідача 2: ОСОБА_1 приватний підприємець

за участю: ОСОБА_3 прокурора відділу прокуратури Хмельницької області

В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: прокурор в інтересах позивачів звернувся із позовом до суду про визнання недійсним договору про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд №17/14 від 01.08.14р., укладеного між ДП "Укрриба" та ФОП ОСОБА_1 обґрунтовуючи позовні вимоги положеннями ст.ст.203, 215, 235, 759, 936, 944 ЦК України, ст.287 ГК України та ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Прокурор в судове засідання з'явився та позовні вимоги підтримав.

Державне агентство рибного господарства України явку повноважного представника в судове засідання не забезпечило на адресу суду надіслало клопотання за змістом якого підтримує позовні вимоги у повному обсязі. А також клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість забезпечити явку уповноваженого представника.

Клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає зважаючи на збіг строків вирішення спору. При цьому судом враховується, що позивачем 1 висловлено свою позицію з приводу поданого позову, а також те, що явка представника позивача 1 в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Представником позивача 2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримані в повному обсязі.

Відповідач 1 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. У письмовому відзиві, що надійшов до суду 06.02.17р. проти позову заперечує та звертає увагу суду, що в ст. 25 Закону України "Про прокуратуру" взагалі відсутня третя частина, а тому, вважає, що у органів прокуратури, відповідно до положень ГПК України, відсутні підстави для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді.

ДП "Укрриба" зауважує, що оскаржуваний договір укладений з метою збереження державного нерухомого майна в належному справному стані, оскільки, вказане майно (гідротехнічні споруди) є специфічними виробничими спорудами рибницьких ставків, які потребують догляду, збереження та сезонного використання для боротьби з паводками через нерозривний процес циркуляції місцевих талих і річкових вод. Також, в теплу пору року, стави які не використовуються швидко заростають рослинністю та чагарником. Крім того, елементи гідротехнічних споруд з чорних та кольорових металів, які не передані на зберігання, крадуть та здають на металобрухт. Наголошує, що самостійно забезпечити використання та схоронність державного нерухомого майна (гідротехнічних споруд) ДП "Укрриба" не має можливості, так як на балансі підприємства рахується більше 3500 таких споруд по всій території України. Крім того, як зазначено у поясненнях доданих до позовної заяви, ФОП ОСОБА_1 з 2004 року орендує ставок площею 51 га у с. Федірки, на якому розташовані гідротехнічні споруди, які є предметом оскаржуваного договору.

Таким чином, вважає, що оскаржуваним договором ніяким чином не порушуються інтереси держави в особі Держрибагентства України та регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, не завдаються збитки державі та не перешкоджається укладанню договору оренди на державне нерухоме майно, яке є предметом цього договору. Зауважує, що визнання недійсним зазначеного договору призведе лише до того, що державне підприємство, не буде отримувати на утримання державного нерухомого майна коштів та що ФОП ОСОБА_1 буде користуватися цим майном безоплатно на підставі договору оренди ставка.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 22 ГПК України, просить у задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку з тим, що заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури не мав підстав для звернення із відповідним позовом до суду, оскільки, при укладанні оскаржуваного договору відсутнє порушення інтересів держави.

Відповідач 2 в судовому засіданні та у поданій письмовій заяві від 17.01.17р. позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Наказом Державного департаменту рибного господарства від 21.08.2003р. №247 затверджено акт приймання - передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Хмельницькрибгосп" на баланс ДП "Укрриба" та закріплено зазначене в акті майно за ДП "Укрриба" на праві повного господарського відання.

Додатком №1 до Акту затверджено перелік гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду господарського товаритсва ВАТ "Хмельницькрибгосп" та передаються на баланс ДП "Укрриба" в т.ч. став в с. Федірки.

01.08.14р. між Державним підприємством "Укрриба" (сторона 1) та ФОП ОСОБА_1 (Сторона 2) укладено договір про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі ДП "Укрриба" №17/14 предметом якого є надання (передача) Стороною 1 Стороні 2 права на експлуатацію гідротехнічних споруд ставів, консультаційних послуг, пов'язаних з експлуатацією гідроспоруд, інших додаткових послуг, а також проведення розрахунків за ці послуги. Місцезнаходження гідротехнічних споруд, пов'язаних з ними робочих машин та обладнання: Хмельницька область Волочиський р-н, с. Федірки.

Відповідно до п.4.1 договору ціна визначається відповідно до Протоколу про договірну ціну, який є невід'ємною частиною договору і становить 2300грн. в т.ч ПДВ. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Сторона 2 зобов'язується здійснювати оплату за договором, щомісячно на розрахунковий рахунок Сторони 1 не пізніше 14 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до п.7.1 договір набуває чинності з дня його підписання і діє до укладення договору оренди. Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Додатком №1 договору затверджено перелік майна, що експлуатується ФОП ОСОБА_1 та обліковується на балансі ДП "Укрриба", зокрема гідротехнічні споруди ставу Федірки.

Протоколом про договірну ціну до Договору №17/14 від 01.08.14р. сторони домовились, що щомісячна ціна за договором складає 2300грн. з ПДВ.

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа ДП "Укрриба" від 17.11.16р. №07-04/83 Державне майно - гідротехнічні споруди, яке розташоване на території Волочиського району Хмельницької області, передане на баланс ДП "Укрриба" на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003р. №126/752. Зазначене майно є державною власністю і закріплено за ДП "Укрриба" на підставі господарського відання. Органом уповноваженим управляти відповідним майном є Державне агентство рибного господарства України.

Прокурор вважаючи, що спірний договір суперечить положенням ст.ст.203, 215, 235 ЦК України та ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" звернувся в інтересах позивачів до суду про визнання його недійсним.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке:

Як передбачено ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Приписами ст. 2 ГПК України визначено, що господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. у справі №3-рп/99, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із даним позовом прокурор вказував, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення державної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності передачі в користування гідротехнічних споруд, що перебувають у державній власності. При цьому прокурор також зазначав, що ФОП ОСОБА_1 із порушенням законодавства набув у користування вказане державне майно, чим державі спричиняються збитки у неотриманні орендної плати, яка б надходила до Державного бюджету. Також зауважує, що однією із підстав звернення до суду із даним позовом стала відсутність дій органів Фонду державного майна та Державного агентства рибного господарства.

Зважаючи на зазначене, суд вважає правомірним звернення прокурора з цим позовом в інтересах держави в особі позивачів.

З огляду на вищевикладене, доводи відповідача 1 про відсутність підстав для звернення прокурора із даним позовом судом до уваги не приймаються.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК України. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків, а у випадку якщо позов заявляється не стороною оспорюваного правочину - наявність порушеного права такої особи.

За змістом п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 р. в силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Позивач зазначає, що відповідач - 1 не мав права самостійно розпоряджатися державним майном, передавати його в користування (оренду) третім особам.

Приписами ст. 287 ГК України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Між тим, укладений Договір про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі ДП "Укрриба" № 17/14 від 01.08.2014р. містить усі ознаки договору оренди (передача майна в користування, строковість, оплатність, мета - здійснення господарської діяльності).

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З аналізу даної норми вбачається, що метою договору найму (оренди) є передача майна у тимчасове користування за плату. Тобто, об'єктом договору є майно, яке підлягає передачі в користування (передбачається можливість отримання з речі її споживчих властивостей без зміни субстанції речі), а ознаками даного виду правочину є платність та строковість договору.

У відповідності до ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Так, право володіння означає юридично забезпечену власнику можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу.

Право користування - це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими особами.

Право розпорядження - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо (наприклад, продати, подарувати, передати за заповітом майно).

Саме зміст вказаних правомочностей покладається в основу тих чи інших правовідносин, які пов'язані з реалізацією власником речі або особи, якій належать майнові права, своїх повноважень щодо цієї речі.

Так, з положень спірного Договору, Переліку, Протоколу про договірну ціну договору та приписів чинного законодавства, які регулюють орендні відносини вбачається, що передача права на експлуатацію за своїм змістом є передачею права користування, яке є невід'ємним від об'єкту, право користуванням яким передається.

Зокрема у п.п. 1.1, 2.5, 3.3, 4.1, 4.2, 7.6 Договору йдеться саме про експлуатацію гідротехнічних споруд з метою риборозведення згідно виробничої програми та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності. Про експлуатацію майна йдеться і в Переліку та в Протоколі про договірну ціну.

Пункти 1.1, 4.1, 4.2 Договору та Протокол про договірну ціну вказують на оплатність експлуатації (користування) майна.

Крім того, решта умов Договору не спростовують його змісту, яким є передача майна в користування за встановлену плату, та не дають підстав для віднесення його до договору іншого виду, оскільки є притаманними для договору оренди.

Тобто, проаналізувавши в сукупності умови спірного Договору та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що оспорювана угода є удаваним правочином.

Також, зі змісту приписів цивільного законодавства вбачається, що оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.

Відповідно до частини 1 статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Згідно з частиною 2 статті 235 Цивільного кодексу України, якщо буде установлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Встановивши, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, то він є нікчемним або повинен бути визнаний недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статті 216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися, коли правочин, який сторони насправді вчинили, суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Крім того, згідно ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Враховуючи, що об'єктом даного договору є нерухоме державне майно, яке перебуває на балансі ДП "Укрриба", про що вказано в п. 1.1 Договору, то до даного правочину слід застосовувати положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

З огляду на те, що передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, то спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, адже правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є Фонд державного майна України, тому ДП "Укрриба" при укладенні спірного договору перевищено свою компетенцію, як балансоутримувача майна.

Державне підприємство "Укрриба" є балансоутримувачем спірного майна, тому вправі було передавати в оренду державне майно, але тільки зі згоди органу управління майном.

Судом встановлено, що в порушення ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", статтей 5, 9-13, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтей 7, 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Глави 77 ЦК України, Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої Постановою КМУ від 10.08.1995 №629 при укладені договору про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі ДП "Укрриба", не проводилася оцінка майна, що передається в користування, не проводився конкурс з продажу права оренди державного майна, до регіонального відділення не надходили заява про оренду, проект договору оренди, а також інші документи згідно з Переліком документів, які подаються орендодавцеві для укладення договору оренди майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України 15.02.2013 № 201.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За загальним правилом ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, в справі про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Оскільки власником майна (гідротехнічні споруди ставів) є держава в особі регіонального відділення Фонду державного майна України у Хмельницькій області, то саме вони наділені правом розпорядження державним майном, в тому числі і надання його в користування чи оренду. Проте ФДМУ лише передав на баланс ДП "Укрриба" гідротехнічні споруди ставів, але дозволу на передачу даних державних об'єктів у користування чи оренду не надавав.

Враховуючи, що передача державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, то спірний договір укладений з порушенням вимог чинного законодавства.

Таким чином, договір про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі ДП "Укрриба" № 17/14 від 01.08.2014р. фактично приховував договір оренди гідротехнічних споруд, а тому даний договір слід визнати недійсним.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи відповідача 2, викладені у відзиві на позовну заяву, суд до уваги не приймає, оскільки останні спростовуються вищевикладеними обставинами та наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають задоволенню у повному розмірі.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст.ст.12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В:

Позов заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури, м. Городок в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України, м. Київ, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області м. Хмельницький до Державного підприємства "Укрриба" м. Київ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Волочиськ, Хмельницької області про визнання недійсним договору №17/14 від 01.08.2014р. задовольнити.

Визнати недійсним договір про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі ДП "Укрриба" №17/14 від 01.08.14р. укладений між Державним підприємством "Укрриба" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

Стягнути з Державного підприємства "Укрриба" (м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А, код ЄДРПОУ 25592421) на користь прокуратури Хмельницької області (м. Хмельницький, провул. Військоматський, 3, код 02911102, р/р 35218028002814, банк ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800) - 689,00 грн. (шістсот вісімдесят дев'ять гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентиф.номер НОМЕР_1) на користь прокуратури Хмельницької області (м. Хмельницький, провул. Військоматський, 3, код 02911102, р/р 35218028002814, банк ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800) - 689,00 грн. (шістсот вісімдесят дев'ять гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повний текст рішення складено 20.03.2017р.

СуддяМ.Є. Муха

Віддрук. 3 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу 1 (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, 45 - А), 3 - відповідачу 1 з повідомленням (04050, м. Київ, вул. Тургенєва, 82-А;).