Рішення № 65409587, 13.03.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2017 р. Справа № 911/286/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська енерго компанія", 01601, м.Київ, вулиця Мечникова, будинок 2, бц "Парус"

до Комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання", 07801, Київська обл., Бородянський р-н., смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 1 А

про стягнення 47645,92 грн.

суддя Шевчук Н.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. №14/02-1 від 14.02.2017);

від відповідача: не з'явився.

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська енерго компанія" звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання", в якому просить стягнути 40887,81 грн. основного боргу, 2616,82 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2016 року по грудень 2016 року, 388,77 грн. 3% річних за період з вересня 2016 року по грудень 2016 року, 3752,52 грн. пені за період з 07.09.2016 по 31.12.2016 та покласти на відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки виробничого обладнання №08/08 від 08.08.2016 в частині повної та своєчасної оплати вартості товару, поставленого на підставі видаткової накладної №21 від 08.08.2016.

Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що договір поставки виробничого обладнання №08/08 від 08.08.2016 підписаний колишнім директором КП Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" ОСОБА_2, який був звільнений з посади 19.08.2016, видаткова накладна №21 від 08.08.2016 підписана зі сторони відповідача невстановленою особою, а нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат не передбачено умовами укладеного між сторонами договору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд

встановив:

08.08.2106 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська енерго компанія" (Постачальник) та Комунальним підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" укладено договір поставки виробничого обладнання №08/08 (Договір, а.с. 8-10), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобовязується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити виробниче обладнання (далі товар) на умовах, в строки та порядку, що визначаються цим Договором і чинним законодавством України.

Згідно пункту 2.1. Договору вартість товару, що передається Постачальником за цим Договором, визначається в Специфікації, яка є невідємною частиною цього Договору.

Пунктами 2.2 та 2.4. Договору встановлено, що Покупець зобовязується здійснити оплату вартості поставленого товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Покупцем товару та первинних облікових документів. Оплата товару здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Відповідно до пункту 4.3. Покупець зобовязаний в установлений термін сплатити грошову суму за придбаний товар.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх обовязків, з урахуванням строків, передбачених пунктами 2.1., 2.2., 2.3 та 3.4. (пункт 7.1. Договору)

Підписавши специфікацію №1 від 08.08.2016 (а.с. 11) сторони погодили, що загальна вартість товару за Договором становить 40887,81 грн.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 40887,81 грн., що підтверджується підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладною №21 від 08.08.2016 (а.с. 12).

Підписавши та скріпивши печатками акт звірки взаємних розрахунків (а.с. 14), сторони погодили, що за відповідачем станом на 08.08.2016 рахується заборгованість за договором поставки виробничого обладнання №08/08 від 08.08.2016 в розмірі 40887,81 грн.

Як стверджує позивач, відповідач належним чином умови договору в частині оплати отриманого товару не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 40887,81 грн.

З метою мирного врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензію б/н від 16.11.2016, в якій вимагав сплатити вказану заборгованість.

Оскільки дана претензія залишена без відповіді та належного реагування, позивач звернувся з позовом до суду.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Стосовно тверджень відповідача про невірне оформлення видаткових накладних суд зазначає, що про прийняття товару за спірними накладними свідчить наявність підпису представника відповідача, який завірений відбитком печатки Комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" .

Підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено письмову, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

Наявність печатки на спірних накладних є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу.

Аналогічна позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України від 01 листопада 2011 року справа № 21/235-09, від 21 серпня 2013 року справа № 5015/3143/12 та від 13 березня 2013 року справа № 5028/7/17/2012.

Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. У разі втрати печаток і штампів керівники підприємств зобов'язані негайно повідомити про це органи МВС України та вжити заходів для їх розшуку.

Відповідачем, в свою чергу, не надано суду доказів втрати, підробки чи передачі печаток іншій особі.

З огляду на те, що відповідач не повернув товар, поставлений за невірно оформленою, на його думку, видатковою накладною №21 від 08.08.2016 та не надсилав позивачу письмових претензій щодо ненадання чи невірного оформлення первинних документів, які підтверджують поставку, суд не приймає до уваги вищевказані заперечення відповідача.

Враховуючи, що заборгованість за договором поставки виробничого обладнання №08/08 від 08.08.2016 на час прийняття рішення відповідачем не погашена, докази оплати отриманого відповідачем на підставі видаткової накладної №21 від 08.08.2016 товару відсутні, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 40887,81 грн. боргу за поставлений товар підлягає задоволенню в повному обсязі.

У звязку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобовязання позивач просить суд стягнути з відповідача 2616,82 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2016 року по грудень 2016 року та 388,77 грн. 3% річних за період з вересня 2016 року по грудень 2016 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача 2616,82 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2016 року по грудень 2016 року та 388,77 грн. 3% річних за період з вересня 2016 року по грудень 2016 року підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 3752,52 грн. пені за період з 07.09.2016 по 31.12.2016 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини шостої статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, хоча неустойка і є мірою відповідальності за неналежне виконання господарського зобовязання, разом з тим неустойка виступає і як заходи забезпечення виконання зобовязання.

Так, за змістом статей 546-548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Отже право на нарахування неустойки та розмір штрафних санкцій мають бути визначені сторонами в договорі, за відсутності чого заінтересована сторона позбавляється права на їх нарахування.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що умовами договору поставки виробничого обладнання №08/08 від 08.08.2016 не встановлено права позивача на нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3752,52 грн. пені за період з 07.09.2016 по 31.12.2016.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 4000грн.

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру» (який втратив чинність у відповідності з ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») та наразі чинним є ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір про надання правової допомоги №25/01-2017-1 від 25.01.2017 (а.с. 19-20) та представництва у суді, укладений між ФОП ОСОБА_1 (виконавець) та позивачем (замовник) у даній справі, відповідно до умов якого, виконавець взяв на зобовязання надавати правову допомогу щодо надання замовнику, зокрема, консультаційних юридичних послуг, представлення інтересів замовника в судах.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 1 розділу I цього Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог статті 30 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно із приписами пункту 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 (зі змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Крім того, як визначено у вказаній постанові пленуму Вищого господарського суду України, за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Судом встановлено, що, представництво інтересів позивача в суді здійснював ОСОБА_1 на підставі довіреності №14/02-1 від 14.02.2017.

Доказів на підтвердження того, що вказана особа має свідоцтво адвоката, в матеріалах справи відсутні.

У звязку з чим у суду відсутні підстави для покладення на відповідача 4000 грн. витрат на правову допомогу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 40887,81 грн. основного боргу, 2616,82 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2016 року по грудень 2016 року, 388,77 грн. 3% річних за період з вересня 2016 року по грудень 2016 року.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладається на відповідача, оскільки спір у справі виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання" (код 33710516) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська енерго компанія" (код 37403140) 40887 (сорок тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 81 коп. основного боргу, 2616 (дві тисячі шістсот шістнадцять) грн. 82 коп. інфляційних втрат, 388 (триста вісімдесят вісім) грн. 77 коп. 3% річних та 1600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

3. В іншій частині вимог у позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складене і підписане 17.03.2017.