Рішення № 65409234, 15.03.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.03.2017 Справа № 904/1198/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЗВ'ЯЗОК", м. Харків

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград

про стягнення 13 473,86 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Бойчук Ю.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник відповідно до наказу № 26 від 02.11.2005 року

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврозвязок" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі відповідач) про стягнення 13473,86 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 14-16/223-КП від 06.02.2014 року, в частині розрахунків за поставлену продукцію.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2017 року порушено провадження у справі № 904/1198/17, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 15.03.2017.

15.03.2017 повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав, але 14.03.2017 на електронну адресу Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з неможливістю повноважного представника відповідача прибути для розгляду даної справи.

Повноважний представник позивача наполягав на розгляді справи в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, виходячи з того, що:

- відповідач не належним чином виконував свої зобов'язання перед позивачем, прострочення зобов'язання виникло ще у 2014 році;

- відповідач відповідно до норм чинного законодавства не обмежений у виборі осіб, які будуть здійснювати його представництво в господарському суді;

- позивач не має фінансової можливості з'явитися у наступне судове засідання, оскільки знаходиться у м. Харкові.

Дослідивши подане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату та заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами справи, оскільки:

По-перше, в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

По-друге, відповідач не обмежений у виборі осіб, котрі будуть здійснювати його представництво в господарському суді.

По-третє, копію ухвали господарського суду від 09.02.2017 року про порушення провадження у справі відповідач отримав 15.02.2017 року, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення. Таким чином, у відповідача було достатньо часу для підготування та надання суду обґрунтованого відзиву на позовну заяву та контррозрахунку заявленої до стягнення суми, а саме на протязі 28 днів.

По-четверте, відповідачем не наведено, які саме докази він має надати суду та неможливість їх подання до суду.

По-п'яте, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на її задоволенні у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи:

- власне письмове підтвердження того, що станом на 15.03.2017 року заявлені позовні вимоги відповідачем не оплачені, розмір позовних вимог не змінився;

- власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

У судовому засіданні 15.03.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврозвязок" (далі позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі відповідач, покупець) був укладений договір № 14-16/223-КП (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобовязується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - продукцію), в асортименті, кількості, строки, за ціною та згідно з кількісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному Договорі та Специфікаціях, які є невідємними частинами до цього договору.

Згідно з п. 2.4 Договору, поставка продукції, яка підлягає сертифікації, виготовляється постачальником лише за наявності відповідних сертифікатів. У випадку відсутності сертифікатів продукція та/або партія продукції підлягає поверненню. При цьому постачальник зобовязаний в найкоротші терміни повідомити покупцю реквізити вантажоотримувача та вантажоперевізника продукції, від приймання якої відмовився покупець, а також відшкодувати всі витрати покупця, понесені ним у звязку з поставкою постачальником несертифікованої продукції.

Відповідно до п. 4.1 Договору, поставка продукції виготовляється партіями в асортименті, кількості, за ціною, з кількісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами в Специфікаціях до цього договору.

В пункті 4.4 Договору сторонами узгоджено, що датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником, про приймання продукції.

Зобовязання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця у вищезазначеному пункті призначення поставки. Зобовязання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції (п.4.5 Договору).

Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця після виконання покупцем всіх необхідних процедур з приймання продукції за кількістю, якістю і комплектністю та підписання покупцем видаткової накладної (п. 4.11 Договору).

Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх Специфікацій до цього договору, однак не повинна перевищувати 999 000,00 грн., з врахуванням ПДВ (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 5.3 Договору, розрахунки за поставлену продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 60 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції. У разі, якщо строк оплати припадає на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється наступного банківського дня.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобовязань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2014 включно. У випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобовязань за цим договором, строк дії продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобовязань (п. 8.1 Договору).

Як вказує позивач, сторонами було підписано специфікації до Договору, в передбачені строки відповідач за поставлений товар за специфікаціями від 10.04.2014, 01.07.2014, 31.07.2014, 22.08.2014 не розрахувався, за специфікаціями від 06.02.2014, 25.02.2014, 01.04.2014, 07.04.2014, 25.04.2014, 02.06.2014 здійснив оплату з порушенням строків, внаслідок чого у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 7 023,96 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 27.05.2016 позивачем була направлена відповідачу досудова вимога № 69 від 26.05.2016 про сплату заборгованості в розмірі 7023,96 грн. протягом 10 робочих днів з дня отримання цієї вимоги, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що є причиною виникнення спору.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 5 860,77 грн. та 3% річних у розмірі 589,13 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 7 023,96 грн., інфляційні втрати у розмірі 5860,77 грн., 3% річних у розмірі 589,13 грн., а всього 13 473,86 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічна норма міститься у ст. 712 Цивільного кодексу України відповідно до якої, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства (ст. 129 Конституції України).

Положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, обставини справи, умови Договору, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлену продукцію у розмір 7 023,96 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки:

- Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої обов'язки за Договором виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання цінностей, податковими накладними, рахунками на оплату. Видаткові накладні були підписані відповідачем без будь-яких претензій та зауважень, що свідчить про те, що відповідач своїми діями у повному обсязі прийняв умови Договору поставки.

- Як свідчать матеріали справи, відповідач з часу отримання продукції не скористався правом відмовитися від неї та не надав суду доказів відмови та повернення позивачеві поставленої продукції. Факт прийняття продукції без будь-яких зауважень та претензій посвідчується підписом довіреної особи відповідача та відтиском печатки підприємства на видаткових накладних.

- Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дії яка свідчить про визнання боргу може відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

- Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

- Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, відзив та контррозрахунок заявленої до стягнення суми суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 5 860,77 грн. та 3% річних у розмірі 589,13 грн., розрахунок яких судом був перевірений та визнаний таким, що зроблений не вірно.

Після перерахунку проведеного судом (в системі Законодавство), з урахуванням вимог п. 5.3 Договору та Специфікацій до нього, інфляційні втрати складають 5 508,79 грн., а 3% річних - 585,43 грн., виходячи з наступного:

- Відповідно до Специфікації від 06.02.2014 року, що є додатком до Договору, передбачена поставка на загальну суму 2 344,70 грн., оплата за яку здійснюється на 60 календарний день з моменту поставки. На підставі видаткової накладної № ЕС-0000094 від 24.02.2014 позивачем був переданий відповідачу товар у відповідній кількості згідно Специфікації на загальну суму 2 344,70 грн. Відповідач повинен був розрахуватись 24.04.2014 року, але оплату здійснив лише 28.05.2014 року. Прострочення по сплаті за Специфікацією від 06.02.2014 складає 33 дні з 25.04.2014 по 27.05.2014. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних (п. 1.9. постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). Таким чином, на суму 2 344,70 грн. 3% річних складають 6,36 грн., а інфляційні втрати (травень 2014) 89,10 грн.

- Відповідно до Специфікації від 06.02.2014 року, що є додатком до Договору, передбачена поставка на загальну суму 3 075,48 грн., плата за яку здійснюється на 60 календарний день з моменту поставки. На підставі видаткової накладної № ЕС-0000096 від 24.02.2014 позивачем був переданий відповідачу товар на загальну суму 2 908,44 грн. Відповідач повинен був розрахуватись за поставлене обладнання 24.04.2014, але оплату здійснив лише 28.05.2014 року. Прострочення по сплаті за Специфікацією від 06.02.2014 складає 33 дні з 25.04.2014 по 27.05.2014. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних (п. 1.9. постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). Таким чином, на суму 2 908,44 грн. 3% річних складають 7,89 грн., а інфляційні втрати (травень 2014) 110,52 грн.

- Відповідно до Специфікації від 25.02.2014 року, що є додатком до Договору, передбачена поставка на загальну суму 1 200,00 грн., оплата за яку здійснюється на 60 календарний день з моменту поставки. На підставі видаткової накладної № ЕС-0000138 від 13.03.2014 позивачем був переданий відповідачу товар у відповідній кількості згідно Специфікації на загальну суму 1 200,00 грн. Відповідач повинен був розрахуватись за поставлене обладнання 12.05.2014 (60-й день це 11.05.2014 припадає на неділю, тому останнім днем оплати є 12.05.2014), але оплату здійснив тільки 29.05.2014. Прострочення по сплаті за Специфікацією від 25.02.2014 року складає 16 днів з 13.05.2014 по 28.05.2014. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних (п. 1.9. постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). Таким чином, на суму 1 200,00 грн. 3% річних складають 1,58 грн., а інфляційні втрати не нараховуються

- Відповідно до Специфікації від 01.04.2014 року, що є додатком до Договору, передбачена поставка на загальну суму 3 180,36 грн., оплата за яку здійснюється на 60 календарний день з моменту поставки. На підставі видаткової накладної № 345 від 30.04.2014 позивачем був переданий відповідачу товар у відповідній кількості згідно Специфікації на загальну суму 3 180,36 грн. Відповідач повинен був розрахуватись за поставлене обладнання 30.06.2014 (60-й день це 28.06.2014 припадає на суботу, 29.06.2014 - неділя, тому останнім днем оплати є 30.06.2014), але оплату здійснив тільки 10.07.2014. Прострочення по сплаті за Специфікацією від 01.04.2014 складає 9 днів з 01.07.2014 по 09.07.2014. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних (п. 1.9. постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). Таким чином, на суму 3 180,36 грн. 3% річних складають 2,35 грн., а інфляційні втрати не нараховуються.

- Відповідно до Специфікації від 07.04.2014 року, що є додатком до Договору, передбачена поставка на загальну суму 31 716,00 грн., оплата за яку здійснюється на 60 календарний день з моменту поставки. На підставі видаткової накладної № 279 від 16.04.2014 позивачем був переданий відповідачу товар у відповідній кількості згідно Специфікації на загальну суму 31 716,00 грн. Відповідач повинен був розрахуватись за поставлене обладнання 16.06.2014 (60-й день це 14.06.2014 припадає на суботу, 15.06.2014 - неділя, тому останнім днем оплати є 16.06.2014), але оплату здійснив тільки 02.07.2014. Прострочення по сплаті за Специфікацією від 07.04.2014 року складає 15 днів з 17.06.2014 по 01.07.2017. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних (п. 1.9. постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). Таким чином, на суму 31 716,00 грн. 3% річних складають 39,10 грн., а інфляційні втрати не нараховуються.

- Відповідно до Специфікації від 25.04.2014 року, що є додатком до Договору, передбачена поставка на загальну суму 2 034,00 грн., оплата за яку здійснюється на 60 календарний день з моменту поставки. На підставі видаткової накладної № 486 від 30.05.2014 позивачем був переданий відповідачу товар у відповідній кількості згідно Специфікації на загальну суму 2 034,00 грн. Відповідач повинен був розрахуватись за поставлене обладнання 28.07.2014, але оплату здійснив тільки 15.01.2015. Прострочення по сплаті за Специфікацією від 25.04.2014 складає 170 днів з 29.07.2014 по 14.01.2015. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних (п. 1.9. постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). Таким чином, на суму 2 034,00 грн. 3% річних складають 28,42 грн., а інфляційні втрати (серпень 2014 - грудень 2014) 233,45грн.

- Відповідно до Специфікації від 02.06.2014 року, що є додатком до Договору, передбачена поставка на загальну суму 5 341,20 грн., оплата за яку здійснюється на 60 календарний день з моменту поставки. На підставі видаткової накладної № 861 від 26.06.2014 позивачем був переданий відповідачу товар у відповідній кількості згідно Специфікації на загальну суму 5 312,40 грн. Відповідач повинен був розрахуватись за поставлене обладнання 25.08.2014 (60-й день це 24.08.2014 припадає на неділю, тому останнім днем оплати є 25.08.2014), але оплату здійснив тільки 03.10.2014. Прострочення по сплаті за Специфікацією від 02.06.2014 року складає 38 днів з 26.08.2014 по 02.10.2014. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних (п. 1.9. постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). Таким чином, на суму 5 312,40 грн. 3% річних складають 16,59 грн., а інфляційні втрати (вересень 2014) 154,06 грн.

- Відповідно до Специфікації від 01.07.2014 року, що є додатком до Договору, передбачена поставка на загальну суму 3 541,56 грн., оплата за яку здійснюється на 60 календарний день з моменту поставки. На підставі видаткової накладної № 977 від 25.07.2014 позивачем був переданий відповідачу товар у відповідній кількості згідно Специфікації на загальну суму 3 541,56 грн. Відповідач повинен був розрахуватись за поставлене обладнання 22.09.2014, але до цього часу оплату не здійснив. Прострочення по сплаті за Специфікацією від 01.07.2014 року складає 864 дня з 23.09.2014 по 02.02.2017. Таким чином, на суму 3 541,56 грн. 3% річних складають 251,21 грн., а інфляційні втрати (жовтень 2014 - грудень 2016) 2 587,71 грн.

- Відповідно до Специфікації від 31.07.2014 року, що є додатком до Договору, передбачена поставка на загальну суму 1 284,00 грн., оплата за яку здійснюється на 60 календарний день з моменту поставки. На підставі видаткової накладної № 1153 від 28.08.2014 позивачем був переданий відповідачу товар у відповідній кількості згідно Специфікації на загальну суму 1 284,00 грн. Відповідач повинен був розрахуватись за поставлене обладнання 27.10.2014 (60-й день це 26.10.2014 припадає на неділю, тому останнім днем оплати є 27.10.2014), але до цього часу оплату не здійснив. Прострочення по сплаті за Специфікацією від 31.07.2014 року складає 829 днів з 28.10.2014 по 02.02.2017. Таким чином, на суму 1 284,00 грн. 3% річних складають 87,38 грн., а інфляційні втрати (листопад 2014 - грудень 2016) 886,10 грн.

- Відповідно до Специфікації від 22.08.2014 року, що є додатком до Договору передбачена поставка на загальну суму 854,40 грн., оплата за яку здійснюється на 60 календарний день з моменту поставки. На підставі видаткової накладної № 1313 від 24.09.2014 позивачем був переданий відповідачу товар у відповідній кількості згідно Специфікації на загальну суму 854,40 грн. Відповідач повинен був розрахуватись за поставлене обладнання 24.11.2014 (60-й день це 22.11.2014 припадає на суботу, 23.11.2014 - неділя, тому останнім днем оплати є 24.11.2014), але до цього часу оплату не здійснив. Прострочення по сплаті за Специфікацією від 22.08.2014 року складає 801 днів з 25.11.2014 по 02.02.2017. Таким чином, на суму 854,40 грн. 3% річних складають 56,18 грн., а інфляційні втрати (грудень 2014 - грудень 2016) 562,70 грн.

- Відповідно до Специфікації від 10.04.2014 року, що є додатком до Договору, передбачена поставка на загальну суму 2 956,80 грн., оплата за яку здійснюється на 60 календарний день з моменту поставки. На підставі видаткової накладної № 1319 від 25.09.2014 позивачем був переданий відповідачу товар у відповідній кількості згідно Специфікації на загальну суму 1 344,00 грн. Відповідач повинен був розрахуватись за поставлене обладнання 24.11.2014 (60-й день це 23.11.2014 припадає на неділю, тому останнім днем оплати є 24.11.2014), але до цього часу оплату не здійснив. Прострочення по сплаті за Специфікацією від 10.04.2014 року складає 801 днів з 25.11.2014 по 02.02.2017. Таким чином, на суму грн. 3% річних на суму 1 344,00 грн. складають 88,37 грн., а інфляційні втрати (грудень 2014 - грудень 2016) 885,15 грн.

Таким чином вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме інфляційні втрати у розмірі 5 508,79 грн., а 3% річних у розмірі 585,43 грн.

Вищевикладене є підставою для задоволення позову частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 48, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76, код ЄДРПОУ 00178353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврозвязок" (юридична адреса: 61204, АДРЕСА_1; поштова адреса: 61166, м. Харків, пр. Науки, буд. 40, офіс 22, код ЄДРПОУ 33119083) заборгованість за поставлений товар у розмірі 7023,96 грн. (сім тисяч двадцять три грн. 96 коп.), інфляційні втрати у розмірі 5 508,79 грн. (пять тисяч п'ятсот вісім грн. 79 коп.), 3% річних у розмірі 585,43 грн. (пятсот вісімдесят п'ять гривні 43 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 557,76 грн. (одна тисяча пятсот п'ятдесят сім грн. 76 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 20.03.2017

Суддя ОСОБА_2