Рішення № 65409232, 14.03.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.03.2017 Справа № 904/12309/16

За позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро Дніпропетр

до управління праці та соціального захисту населення виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 2 192 736,66 грн. збитків за пільгове перевезення пасажирів за 2015 рік

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №2044 від 25.10.2016 року, представник

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №248 від 23.01.2017 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося з позовом про стягнення на свою користь з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Криворізької міської ради 2 192 736,66 грн. збитків за пільгове перевезення пасажирів у 2015 році. В обґрунтування позовних вимог посилається порушенням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної компенсації наданих пільг населенню передбачених умовами договору №355 від 03.02.2015 року.

Відповідач згідно відзиву проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає що станом на 10.12.2015р. повністю виконав взяті на себе зобов'язання згідно з плановими асигнуваннями, виділеними на 2015 рік.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2016 року з призначенням її до розгляду на 24.01.2017 року.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 24.01.2017 року оголошено перерву до 16.02.2017 року.

У зв'язку з перебуванням судді Бондарєва Е.М. на лікарняному, судове засідання призначене на 16.02.2017 року не відбулося, про що сторін було повідомлено листом суду від 16.02.2017 року про неможливість проведення судового засідання, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 25 від 02.04.2015 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2017 року за клопотанням позивача продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 14.03.2017 року та справу призначено до розгляду в засіданні на 14.03.2017 року.

В судовому засіданні 14.03.2017 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2015 року між Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Криворізької міської ради (далі - відповідач, платник) та Державним підприємством "Придніпровська залізниця", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач, постачальник), було укладено договір №355 на відшкодування наданих пільг населенню (далі - договір).

Згідно умов даного договору постачальник надає послуги з перевезення пасажирів пільговим категоріям населення, а платник здійснює відшкодування пільг, пов'язаних з наданням послуг з перевезення пасажирів в межах планових призначень на цю мету. Сума договору обумовлюється в додатковій угоді №1 до цього договору, яка є його невід'ємною частиною. Обсяг коштів, передбачених в бюджеті на відшкодування пільг, можуть змінюватись протягом року при уточненні бюджету, що відображається у додатковій угоді до цього договору (п.1.2, 1.3, 1.4 Договору).

Додатковою угодою №3 від 02.12.2015р. сторони виклали п.1 договору у новій редакції та погодили, що запланована сума відшкодування пільг населенню, відшкодування яких проводиться за рахунок субвенції з державного бюджету місцевому бюджету, на 2015 рік збільшена на 100 000,00 грн. і складає 2 334 848,57 грн. Запланована сума на відшкодування пільг населенню, може збільшуватись або зменшуватись в залежності від розміру наданих пільг і сплачується постачальнику платником по факту їх надання згідно п.1.3. розділу 1 договору.

Відповідно до розділу 2 Договору, зокрема п.2.1.,2.1.1.,2.1.2 постачальник зобов'язаний щорічно при формуванні міського бюджету, а також у разі змін тарифів на послуги з перевезення пасажирів, надавати платнику розрахунок-прогноз сум компенсації пільговим категоріям населення на бюджетний рік. Здійснювати надання пільг на послуги з перевезення пасажирів в межах діючого законодавства та виділених на ці цілі асигнувань, встановлених на календарний рік.

Позивач, на підставі наданих в матеріали справи облікових форм про недоотримання коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів за період з січня 2015 року по грудень 2015 року (а.с. 16-19, 21, 22, 24-26, 28, 30, 31 том 1) просить стягнути 2 192 736,66 грн.

Суд не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Частиною 5 статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Компенсаційні виплати на державні програми соціального захисту, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, відповідно до пп. "б" пункту 4 частини 1 статті 89 Бюджетного кодексу України, віднесено до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу між бюджетних трансфертів.

Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частина 1 статті 102 Бюджетного кодексу України).

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян визначається Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 (далі - Порядок № 256).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, згідно з пунктом 2 Порядку № 256, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно із пунктом 4 Порядку № 256 перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Передбачені підпунктом "б" пункту 4 частини 1 статті 89 Бюджетного кодексу України видатки належать до бюджетних зобов'язань, які у пункті 7 статті 2 Бюджетного кодексу України визначені як будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Розпорядники бюджетних коштів, згідно з приписами частини 1 статті 48 Бюджетного кодексу України, беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість (частина 3 статті 48 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до пункту 7 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Бюджетним кодексом України визначено, що рішення про місцевий бюджет - нормативно-правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної місцевої ради, виданий в установленому порядку, що затверджує місцевий бюджет та визначає повноваження відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації або виконавчого органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду.

Статтею 49 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Статтею 102 Бюджетного кодексу України передбачені субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, зокрема, здійснюються компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій , передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Відповідно до пункту 4 Порядку перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію по фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами-надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам районних державних адміністрацій , виконкомів міських рад: - до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 року № 1359 "Про затвердження порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян" (далі - Порядок № 1359) передбачено, що цей Порядок визначає механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надане законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі.

Пунктами 9-11 Порядку № 1359 передбачено, що на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком.

Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом.

Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми.

Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відшкодування ДП "Придніпровська залізниця" суми недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів за 2015 рік (за обліковою формою), можливо при умові дотримання всіх вимог, які передбачені вищенаведеними нормами.

Відсутність хоча б однієї з складових передбаченого діючим законодавством механізму унеможливлює таке відшкодування недоотриманих сум та відтерміновує вказані виплати на більш пізніший термін.

Так, однією з головних підстав для розпорядника бюджетних коштів здійснити виплати залізницям недоотриманих грошових сум є наявність відповідного фінансування з державного бюджету.

Договором №355 на відшкодування наданих пільг населенню від 03.02.2015 року, з урахуванням додаткової угоди сторони узгодили суму на відшкодування пільг населенню, відшкодування яких проводиться за рахунок субвенції з державного бюджету місцевому бюджету на 2015 рік, яка складає 2 334 848,57 грн. Окрім того, сторони узгодили, що запланована сума на відшкодування пільг населенню, може збільшуватися або зменшуватися в залежності від розміру наданих пільг і сплачується постачальнику платником по факту їх надання згідно з п. 1.1 розділу 1 Договору.

Станом на день розгляду господарської справи, сторонами не надані документальні докази, які підтверджують факт надання субвенції з державного бюджету в на відшкодування недоотриманих коштів за 2015 рік за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян.

Крім того, зміст статей 2, 48, 89 Бюджетного кодексу України свідчить про обов'язковість укладення договору між транспортними організаціями та розпорядниками бюджетних коштів.

Посилаючись на статтю 9 Закону України "Про залізничний транспорт" позивач просить суд стягнути суму збитків у розмірі 2 192 736,66 грн.

За приписами вказаної статті для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того , яким органом прийняте рішення щодо введення відповідних пільг.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є : 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності збитків, протиправності дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювана шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Станом на день вирішення спору по суті позивачем не доведена протиправна поведінка (вина) позивача та причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та завданими позивачу збитками.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законами України "Про залізничний транспорт", "Про місцеве самоврядування", Господарським кодексом України передбачено обов'язковість укладення між сторонами договору. За відсутності між сторонами укладеного договору, відповідач не вправі розпоряджатися бюджетними коштами.

Таким чином, відсутня вина відповідача у завданні збитків позивачу.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.03.2017.

Суддя ОСОБА_3