Рішення № 65409155, 13.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2017Справа №910/7545/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Зв'язоктехсервіс»доДержавного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»простягнення 46 844 692,75 грн.з зустрічним позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Зв'язоктехсервіс»простягнення 91 856 114,01 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом:Лешков Г.Ю.від відповідача за первісним позовом:Левченко Д.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді господарського суду міста Києва перебувала справа №910/7545/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв'язоктехсервіс» (надалі - ТОВ «Зв'язоктехсервіс») до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (надалі - ДП «НЕК «Укренерго») про стягнення 46 844 692,75 грн. та за зустрічним позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв'язоктехсервіс» про стягнення 91 856 114,01 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.07.2016 р. первісний позов задоволено повністю, стягнуто з ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь з ТОВ «Зв'язоктехсервіс» 43 900 925,25 грн. основного боргу, 2 011 023,20 грн. пені, 274 230,43 грн. 3% річних, 658 513,87 грн. збитків від інфляції та 206 700,00 грн. судового збору; в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 р. рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2016 р. залишено без зміни.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2016 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2016 р. скасовано, а справу №910/7545/16 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду міста Києва №04-23/2574 від 15.12.2016 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2016 р. справу №910/7545/16 передано на розгляд судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2016 р. справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду на 23.01.2017 р.

В судовому засіданні 23.01.2017 р. судом оголошувалась перерва на 08.02.2017 р.

23.01.2017 р. представником позивача за первісним позовом надано суду клопотання про витребування додаткових доказів, в задоволенні якого судом було відмовлено з огляду на недоведеність неможливості заявником самостійно отримати вказані документи, а також наявності відмови ПАТ «БОЛГРАД СОЛАР» та ДП «Енергоринок» у наданні таких документів позивачеві.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2017 р. розгляд справи відкладено на 27.02.2017 р. у зв'язку із неявкою представника позивача та неподанням витребуваних доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2017 р. заяву ДП «НЕК «Укренерго» про поворот виконання рішення господарського суду міста Києва від 14.07.2016 р. у даній справі задоволено.

27.02.2017 р. представником позивача за первісним позовом до канцелярії суду подано клопотання про призначення у справі судової експертизи, в задоволенні якого судом відмовлено з огляду на недоведеність заявником неможливості суду самостійно встановити обставини, які мають значення для прийняття рішення у даній справі.

В судовому засіданні 27.02.2017 р. судом оголошувалась перерва на 13.03.2017 р.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, первісні позовні вимоги підтримав повністю, проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечував.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, проти задоволення первісного позову заперечував, зустрічний позов підтримав та просив задовольнити повністю.

Стосовно строку розгляду даної справи суд відзначає наступне.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на наявність згоди представників учасників судового процесу та неможливість розгляду даної справи у встановлені приписами Господарського процесуального кодексу України строки, справа була розглянута в межах розумного строку, передбаченого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2012 р. між ТОВ «Зв'язоктехсервіс» (генпідрядник) та ДП «НЕК «Укренерго» (замовник) був укладений договір підряду № 01-2/1186-12 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого генпідрядник зобов'язався у 2012 - 2014 р. на підставі наданої відповідачем проектно-кошторисної документації виконати та здати останньому закінчені роботи щодо зведення об'єкту будівництва, а саме: сукупність приміщень та споруд або окремі приміщення (споруди), будівництво яких здійснюється відповідно до робочого проекту «ЛЕП 110 кВ Придунайська - Залізничне та пристанційний вузол (ПС 110 кВ «Придунайська») для приєднання об'єкта альтернативної енергетики до ППС 110 кВ «Залізничне», а також виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язався прийняти виконанні роботи та поставлене обладнання та оплатити їх вартість на умовах даного договору.

За змістом п. 3.3 Договору загальна ціна робіт (об'єкта будівництва) разом з ПДВ становить 97 685 569,00 грн.

Згідно з п. 3.4 Договору та додатку № 2 до Договору вартість робіт за договором (вартість будівельно-монтажних робіт, пусконалагоджувальних робіт, програмного забезпечення) разом з ПДВ становить 42 799 864,00 грн. Вартість обладнання разом з ПДВ становить 54 885 705,00 грн.

Пунктом 4.6 Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 23.10.2013 р.) визначено, що після підписання актів та довідок замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи за вирахуванням сум авансу та суми згідно п. 4.5 цього договору протягом 30 банківських днів після підписання відповідних довідок та актів, передбачених п. 4.3 цього договору. Оплата за поставлене позивачем обладнання здійснюється відповідачем щоразу протягом 30 робочих днів з дня фактичної поставки такого обладнання на будівельний майданчик, що підтверджується відповідними документами (видатковими накладними, актами приймання - передачі обладнання).

Відповідно до п. 10.11 ст.10 Договору генпідрядник зобов'язаний виконувати будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи відповідно до вимог проектно-кошторисної документації та конкурсної пропозиції генпідрядника, будівельних норм та правил, календарного графіку виконання робіт та в об'ємах (обсягах), узгоджених з замовником.

Календарним графіком будівництва об'єкта, в редакції додаткової угоди від 27.12.2013 р. №4, передбачено завершення всіх робіт до 20.12.2014 р.

Відповідно до п. 11.2 ст. 11 Договору датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата видачі документу, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам (за формою, що є чинною згідно з вимогами актів законодавства на момент прийняття закінченого будівництвом об'єкту (виконання робіт).

Пунктом 11.6 Договору передбачено, що довідки (форма КБ-3) та акти (форма КБ - 2в) в 5-ти примірниках готує генпідрядник (позивач) і передає для підписання уповноваженому представнику замовника (відповідача), яким згідно умов договору виступає Південна електроенергетична система ДП НЕК «Укренерго».

Спір у справі за первісним позовом виник у зв'язку з неналежним, на думку ТОВ «Зв'язоктехсервіс», виконанням ДП «НЕК «Укренерго» грошових зобов'язань за Договором в частині оплати виконаних робіт та поставленого обладнання.

Зокрема, позивач вказує на те, що відповідачу було поставлене обладнання на загальну суму 7 428 606,12 грн., а також виконані будівельні роботи на загальну суму 36 472 319,13 грн., внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення такої заборгованості, а також стягнення пені у розмірі 2 011 023,20 грн., 3% річних у розмірі 274 230,43 грн. та інфляційних у розмірі 658 513,87 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно п. 4.6 Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 23.10.2013 р.) оплата за поставлене позивачем обладнання здійснюється відповідачем щоразу протягом 30 робочих днів з дня фактичної поставки такого обладнання на будівельний майданчик, що підтверджується відповідними документами (видатковими накладними, актами приймання - передачі обладнання).

Відповідно до п. 7.2 Договору обладнання, що поставляється генпідрядником, повинно бути передане уповноваженому представнику замовника у строки, визначені графіком поставки обладнання (Додаток № 6) за умови його відповідності вимогам щодо якості в момент передачі повноваженому представнику замовника, та мати сертифікати якості (відповідності) УкрСЕПРО, експертні висновки тощо.

Відповідно до п. 7.7 Договору обладнання, що поставляється генпідрядником, передається уповноваженому представнику замовника за кількістю та якістю згідно з чинним законодавством України разом з: товарно-транспортними накладними, в разі їх наявності, податковими накладними та іншою необхідною для кожного окремого виду обладнання документацією на підставі актів прийому-передачі з наступною передачею, згідно оформленого акту, такого обладнання уповноваженим представником замовника генпідряднику в монтаж.

Таким чином позивач за первісним позовом має довести, що обладнання, поставку якого він виконав, передано уповноваженому представнику замовника (замовнику).

Стаття 882 Цивільного кодексу України передбачає, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Враховуючи наведену норму ст. 882 Цивільного кодексу України, яку до актів приймання-передачі поставки обладнання слід застосовувати по аналогії, слід дійти висновку, що виникнення зобов'язання з оплати обладнання, що поставляється на виконання підрядник робіт за договором пов'язується з фактом поставки та наступною передачею такого обладнання уповноваженому представнику замовника.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2016 р. у даній справі було встановлено, що оскільки позивач за первісним позовом в обґрунтування вимог посилається на односторонні акти, підписання яких замовник заперечує, враховуючи наведені норми закону, самі по собі акти передачі-приймання обладнання не є визначальним для висновку про виникнення зобов'язального правовідношення з оплати. Вказівка в договорі на акт приймання-передачі свідчить, що з його допомогою визначено порядок та строки реалізації обов'язку замовника з оплати, який виникає саме у зв'язку з фактом передачі обумовленого умовами договору обладнання. Оскільки замовник заперечує підписання актів приймання-передачі суд повинен керуватися нормами законодавства, що передбачає порядок взаємодії сторін спірного правовідношення за умови, коли вимоги грунтуються на односторонніх актах.

Законом, а саме нормою ст. 882 Цивільного кодексу України, передбачено можливість складання одностороннього акту, що спрямовано на захист інтересів підрядника, якщо замовник безпідставно відмовляється від належного оформлення в спірному випадку поставленого обладнання.

Відповідно до умов п. 11.1 Договору приймання-передача закінчених робіт (об'єкта будівництва) проводиться у порядку, встановленому цим договором, законодавчими та нормативно-правовими актами, що стосуються питань будівництва. Після одержання повідомлення генпідрядника про готовність до передачі закінчених робіт (об'єкта будівництва) замовник зобов'язаний негайно розпочати їх приймання.

При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що згідно з вимогами ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

З аналізу наведених норм слідує, що закон пов'язує виникнення зобов'язання з оплати робіт з фактом їх виконання.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В ст. 34 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять, а позивачем за первісним позовом належними та допустимими доказами не доведено факту виконання ним робіт та поставки обладнання за Договором у встановленому порядку.

Зокрема, наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 підписані одноособово представником ТОВ «Зв'язоктехсервіс».

Позивач за зустрічним позовом вказує, що листом №245/1 від 10.12.2015 р. ним були направлені примірники актів виконаних робіт, довідок про вартість виконаних робіт, актів приймання-передачі обладнання та видаткових накладних для підписання відповідачу, проте останній не підписав такі документи та не надав вмотивованої відмови від їх підписання.

В той же час, за твердження відповідача роботи, які передбачені Договором, не були виконані в повному обсязі в частині закінчення будівництва диспетчерського пункту (відсутній дизель - генератор, в шафах керування не змонтовано обладнання, не завершені роботи по пожежній та охоронній сигналізації та відеоспостереженню, не виконані роботи по АСУ ТП, не виконані пусконалагоджувальні роботи, дах перехідного тамбуру від будівлі диспетчерського пункту до існуючого ЗПУ під час дощу протікає), не виконані пусконалагоджувальні роботи по АСУ ТП, АСЗТІ, ЛОМ, АСКГХЯЕ, АСОЕ, відеоспостереженню, охоронній та пожежній сигналізації, РЗА та інше.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що приймання-передача закінчених робіт (об'єкта будівництва) проводиться у порядку, встановленому цим договором, законодавчими та нормативно-правовими актами, що стосуються питань будівництва. Після одержання повідомлення генпідрядника про готовність до передачі закінчених робіт (об'єкта будівництва) замовник зобов'язаний негайно розпочати їх приймання.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять, а позивачем за первісним позовом не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту повідомлення генпідрядником замовника про завершення роботи та виклик його для участі у прийманні результатів роботи.

Відтак, направлення на адресу відповідача за первісним позовом примірників актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт без доведення позивачем за первісним позовом вчинення дій, які мали передувати складання відповідних документів (направлення відповідачу повідомлення про готовність до передання робіт), не можуть бути належними доказами фактичного передання будівельних робіт в установленому порядку замовнику.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. За приписами статті 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно зі статтею 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинний документ, який фіксує факт здійснення операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Пунктами 2.1, 2.2., 2.4, 2.5, 2.7, 2.13, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації, власника, на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Видаткові накладні від 10.12.2015 р. № ВН-1186/4, від 10.12.2015 р. № ВН-1186/5, від 10.12.2015 р. № ВН-1186/6, від 10.12.2015 р. № ВН-1186/7, від 10.12.2015 р. № ВН-1186/8 підписаними одноособово TOB «Зв'язоктехсервіс», на загальну суму 7 428 606,12 грн. (з ПДВ) та не підписані з боку представника ДП «НЕК «Укренерго».

З огляду на викладене, вказані видаткові накладні на відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 р. №88, оскільки не підписані уповноваженою особою відповідача за первісним позовом, а відтак не можуть підтверджувати факт здійснення господарської операції з поставки і прийняття товару за Договором на заявлену суму.

Інших доказів на підтвердження факту здійснення позивачем поставки на заявлену до стягнення суму матеріали справи не містять.

При цьому, відповідно до п. 10.15 Договору сторони домовились, що при постачанні обладнання встановлюється наступний порядок взаємодії:

- генпідрядник готує специфікації на відповідне обладнання в розрізі об'єктів будівництва, в яких вказує найменування, тип (марку), ціну, визначає термін та місце поставки, умови внесення авансів і наступних платежів у відповідності до умов контрактів, укладених між ним та заводами-виробниками (постачальниками) такого обладнання, та надає на погодження уповноваженому представнику замовника;

- до початку постачання обладнання сторони повинні погодити форму специфікації та акту приймання-передачі обладнання;

- уповноважений представник замовника протягом двох днів повинен опрацювати та, за умови відсутності зауважень, підписати та скріпити печаткою надані генпідрядником специфікації або надати йому письмово аргументовані заперечення;

- належним чином оформлені специфікації генпідрядник надає замовнику, який протягом 3 робочих днів повинен остаточно розглянути їх та, за умови відсутності зауважень, підписати надані генпідрядником специфікації та виконати оплату, або надати письмово аргументовані заперечення. Підписані сторонами специфікації є невід'ємною частиною цього договору.

В той же час, жодних доказів на підтвердження факту складання ТОВ «Зв'язоктехсервіс» передбачених умовами Договору специфікацій на відповідне обладнання, яке за його твердженнями, було поставлено відповідачу 10.12.2015 р., матеріали справи не містять.

Тобто, позивачем за первісним позовом не доведено належним чином, що ним був дотриманий порядок поставки обладнання за Договором з узгодженням термінів та місця такої поставки, умов внесення авансів і наступних платежів у відповідності до умов контрактів, укладених між ним та заводами-виробниками (постачальниками) такого обладнання, з відповідачем.

Суд відзначає, що саме по собі направлення ТОВ «Зв'язоктехсервіс» на адресу відповідача актів, довідок та накладних для підписання за відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження факту вчинення ним будь-яких дій, спрямованих на виконання спірних будівельних робіт (договорів про залучення субпідрядників, відомостей щодо оплати праці найманих працівників тощо), а також придбання обладнання з метою його встановлення на об'єкті будівництва, не може підтверджувати реальність вчинених позивачем дій з виконання таких робіт та передачі обладнання.

Також в матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі обладнання в монтаж, акти та відомості змонтованого обладнання, що суперечить вимогам п.7.7 Договору.

Більш того, позивачем за первісним позовом не було надано суду доказів, що ним належним чином було виконано зобов'язання з передання відповідачу за первісним позовом необхідного комплекту виконавчої документації у відповідності до п. 12.3.21 Договору.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем за первісним позовом не подано належних та допустимих доказів того, що ним фактично були виконані роботи та поставлено обладнання на заявлену до стягнення суму, а тому у суду відсутні підстави вважати відповідача за первісним позовом, таким що прострочив виконання грошового зобов'язання як на момент звернення до суду, так і на момент розгляду справи в суді.

Відтак, вимога ТОВ «Зв'язоктехсервіс» про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 43 900 925,25 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягають задоволенню.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні первісного позову в частині стягнення основної суми боргу, підстави для задоволення первісного позову в частині стягнення пені у розмірі 2 011 023,20 грн., 3% річних у розмірі 274 230,43 грн. та інфляційних у розмірі 658 513,87 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у суду відсутні.

Стосовно зустрічних позовних вимог суд відзначає наступне.

Відповідно до п.п. 13.8.1 пункту 13.8 Договору (в редакції додаткової угоди №3 від 06.12.2013 р.) у разі порушення встановленого умовами договору строку виконання робіт генпідрядник повинен сплатити замовнику при несвоєчасної здачі об'єкту будівництва в експлуатацію зі своєї вини пеню в розмірі 0,5% від вартості договору за кожний день затримки, а за прострочення понад 30-ти днів додатково сплачує штраф в розмірі 14% від вказаної вартості.

Судом встановлено, що об'єкт будівництва «ЛЕП 110 кВ Придунайська - Залізничне та пристанційний вузол ( ПС 110 кВ «Придунайська») відноситься до ІІІ категорії складності.

Згідно п. 3 Постанови Кабінету міністрів України № 461 від 13.04.2011 р. «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності здійснюється шляхом реєстрації органами державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником будівництва декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Документом, який зазначений в п. 11.2 договору підряду № 01-2/1186-12 від 29.12.2012 р. є декларація про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрована органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 17 Постанови Кабінету міністрів України № 461 від 13.04.2011 р. саме замовник будівництва, тобто ДП «НЕК «Укренерго» (або його уповноважена особа), подає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур в будівництві до відповідного органу державного архітектурно - будівельного контролю два примірники декларації за встановленою формою.

В той же час, умовами пункту 13.8 Договору встановлена відповідальність генпідрядника у разі порушення встановленого умовами договору строку виконання робіт.

Відтак, хоча оформлення декларації і покладається на замовника будівництва, ця обставина залежить від приймання-передачі закінчених робіт.

Відповідальність генпідрядника за умовами п. 13.8.1 Договору настає за порушення ним строку виконання робіт при наявності його вини, і від цього узалежнена здача об'єкта в експлуатацію.

Згідно з приписами ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відсутність своєї вини у порушені строків виконання робіт доводить генпідрядник.

Тобто твердження генпідрядника, про відсутність його вини через обов'язок замовника отримати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, призводить до того, що генпідрядник не може бути притягнутий до відповідальності за умовами п.п. 13.8.1 пункту 13.8 Договору, що суперечить суті встановленої наведеними умовами договору відповідальності саме генпідрядника при наявності його вини, та не забезпечує захист замовника у разі порушення встановленого умовами договору строку виконання робіт генпідрядником; ставить замовника в положення, при якому факт несвоєчасної здачі об'єкта будівництва в експлуатацію не залежить від порушення генпідрядником строку виконання робіт з вини останнього, а залежить від самого замовника.

Згідно графіку будівництва об'єкта (додаток №4 до Договору), введення об'єкту в експлуатацію мало відбутися у строк до 20.12.2014 р.

Пунктом 12.3.2 Договору передбачено, що генпідрядник зобов'язаний забезпечити виконання робіт, поставку обладнання та устаткування у терміни, встановлені цим договором.

На підтвердження виконання Договору сторонами підписано:

- акт приймання-передачі від 29.12.2012 р. № 1186/00/1 на загальну суму 46 058 356,26 грн.;

- акт приймання-передачі від 29.12.2012 р. № 1186/00/2 на загальну суму 983 294,76 грн.;

- акт приймання-передачі від 29.12.2012 р. № 1186/00/3 на загальну суму 3 897 804,00 грн.

Таким чином, всього зобов'язання за Договором виконано на загальну суму 50 939 455,02 грн.

Інших документів, що підтверджують виконання зобов'язань генпідрядника за договором від 29.12.2012 р. № 01-2/1186-12 суду не надано.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідач за зустрічним позовом прострочив виконання зобов'язання із закінчення будівельних робіт та введення об'єкту в експлуатацію згідно умов Договору.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Як було встановлено судом, відповідно до п.п. 13.8.1 пункту 13.8 Договору (в редакції додаткової угоди №3 від 06.12.2013 р.) у разі порушення встановленого умовами договору строку виконання робіт генпідрядник повинен сплатити замовнику при несвоєчасної здачі об'єкту будівництва в експлуатацію зі своєї вини пеню в розмірі 0,5% від вартості договору за кожний день затримки, а за прострочення понад 30-ти днів додатково сплачує штраф в розмірі 14% від вказаної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкцій у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому співвідношенні розмір штрафу.

Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору в частині несвоєчасного виконання робіт (не грошового зобов'язання) у вигляді сплати пені та штрафу.

Суд перевірив наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок і вважає за можливе повністю задовольнити зустрічний позов та стягнути з ТОВ «Зв'язоктехсервіс» на користь ДП «НЕК «Укренерго» пеню у розмірі 85 311 658,05 грн. та штраф у розмірі 6 544 455,96 грн.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв'язоктехсервіс» відмовити.

2. Зустрічний позов Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв'язоктехсервіс» (04655, м. Київ, вул. Старокиївська, 10-Г; ідентифікаційний код 32829329) на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; ідентифікаційний код 00100227) пеню у розмірі 85 311 658 (вісімдесят п'ять мільйонів триста одинадцять тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн. 05 коп., штраф у розмірі 6 544 455 (шість мільйонів п'ятсот сорок чотири тисячі чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 96 коп. та судовий збір у розмірі 206 700 (двісті шість тисяч сімсот) грн.. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.03.2017 р.

Суддя В.П. Босий