Постанова № 65408183, 14.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 р. Справа № 820/6847/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2017р. по справі № 820/6847/16

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області треті особи Нововодолазький районний суд Харківської області , Державна казначейська служба України

про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, треті особи, Нововодолазький районний суд Харківської області, Державна Казначейська служба України, в якому просила: визнати протиправним рішення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 06.12.2016 року № 06-16/4755/16, яким позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою відповідно до положень ст.136 Закону України «про судоустрій і статус суддів» (у ред. від 07.07.2010 року № 2453-VI) у зв'язку з прийняттям відставки та зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою відповідно до положень ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у ред. від 07.07.2010 року № 2453-VI) у зв'язку з прийняттям відставки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2017. по справі № 820/6847/16 позов задоволено частково.

Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою відповідно до положень ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у ред. від 07.07.2010 року № 2453-VI) у зв'язку з прийняттям відставки. У задоволенні решти позовних - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, ТУ ДСА України у Харківській області, подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції необґрунтовано задоволено позов, оскільки на час звільнення позивача з посади судді були відсутні правові підстави для нарахування та виплати їй такої допомоги.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Представники третіх осіб в судове засідання не прибули, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 26.02.1993 працювала на посаді судді Нововодолазького районного суду Харківської області, що вбачається з копії трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.17-21).

У вересні 2016 позивач звернулась до Вищої ради юстиції з заявою про відставку, що було винесено на розгляд Верховної Ради України.

Верховною радою України, 22.09.2016р. прийнято постанову № 1600-VIII "Про звільнення суддів", якою, відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, у зв'язку з поданням заяви про відставку , ОСОБА_1 звільнено з посади судді Нововодолазького районного суду Харківської області ( а.с.25-26).

На підставі зазначеної постанови Верховної Ради України, наказом в.о. голови Нововодолазького районного суду Харківської області від 17.10.2016 № 02-05/37 ОСОБА_1 відраховано зі штату Нововодолазького районного суду Харківської області 17.10.2016 у зв'язку з поданням заяви про відставку та наданням відставки ( а.с.27).

У зв'язку з фактичною невиплатою їй передбаченої законом вихідної допомоги при виході у відставку, позивач електронною поштою 05.12.2016 звернулась до відповідача з заявою, в якій просила нарахувати та виплатити вихідну допомогу, відповідно до вимог ст. 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" ( а.с.14-15).

На своє звернення отримала відповідь від відповідача, якою останній, листом від 06.12.2016 № 06-16/4755/16 зазначив про відсутність підстав для нарахування та виплати вихідної допомоги, мотивуючи це тим, що на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді, стаття 143 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" 02.06.2016 № 1402-VIII, яка передбачає, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, не набрала чинності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право на відставку позивач набув до набрання чинності Законом №1166, яким було виключено ст.136 Закону №2453, тому позивач має право на отримання вихідної допомоги у зв'язку із виходом у відставку відповідно до ст.136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

Згідно зі статтею 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Частиною 6 статтею 111 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

В ході розгляду справи встановлено, що як на час звернення із заявою до Вищої Ради Юстиції про звільнення, так і на час звільнення ОСОБА_1 з посади судді та відрахування її зі штату Нововодалазького районного суду Харківської області, набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 01 квітня 2014 року, в якому відповідно до Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року виключено статтю 136, яка передбачає виплату судді, що вийшов у відставку, вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою.

Рішення щодо неконституційності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" в частині виключення статті 136 із Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Конституційним Судом України не приймалося.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до чинного на момент подання до Вищої ради юстиції заяви про відставку (вересень 2016 року) та прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (22.09.2016р.) законодавства, підстави для нарахування та виплати вихідної допомоги відсутні.

Також, відповідно до статті 29 Закону голова суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження. Цією ж статтею на голову суду покладено обов'язок видавати на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ, що прямо вказує на відношення вказаного повноваження до категорії адміністративних повноважень голови суду.

Судді, функціонуючи в державній системі влади, перебувають у певних трудових відносинах із судовою установою, де вони працюють, виконуючи свої посадові обов'язки, тобто з апеляційним судом Харківської області.

Акт про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади є правовою підставою для виникнення або закінчення конкретних трудових відносин особи як судді з державою. У таких відносинах роботодавцем є держава, а на голову суду покладається обов'язок оформити ці відносини та встановити початковий або кінцевий момент їх виникнення з призначенням, пов'язаних з цим, відповідних виплат.

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 висловив думку, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України, як на підставу виплати їй вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, є необґрунтованими, оскільки Конституційний Суд України у своїх рішеннях не відносить вихідну допомогу до конституційних гарантій незалежності судді, а її невиплату до звуження конституційних прав судді.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками ВАСУ, викладеними у справах № 820/9034/15, 825/3135/15.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушені норми матеріального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2017р. по справі № 820/6847/16 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, треті особи: Нововодолазький районний суд Харківської області, Державна Казначейська служба України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії- залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Подобайло З.Г. Григоров А.М. Повний текст постанови виготовлений 20.03.2017 р.