Постанова № 65407730, 16.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 369/8351/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Усатов Д.Д.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Приходько К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому просила суд зобов'язати виконавчий комітет Хотівської сільської ради надати їй інформацію про усі земельні ділянки комунальної форми власності в межах села Хотів, села Кременище та села Круглик, не надані у власність та користування, що можуть бути використані для реалізації її права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з метою нанесення відповідних даних на графічні матеріали, а також графічні матеріали чинного генерального плану села Хотів, села Кременище та села Круглик.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку.

Апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч. 6 ст. 12, ч.1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 25.08.2016 року позивач звернулась до виконавчого комітету Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із запитом про надання публічної інформації, в якому просила відповідача надати публічну інформацію про усі земельні ділянки комунальної форми власності в межах села Хотів, села Кременище та села Круглик, не наданих у власність та користування, що можуть бути використані для реалізації її права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з метою нанесення відповідних даних на графічні матеріали, а також графічні матеріали чинного генерального плану села Хотів, села Кременище та села Круглик.

31.08.2016 року виконавчий комітет Хотівської сільської ради Києво-Святошинського районного суду Київської області листом від 31.08.2016 р. № 02-22/606 надав позивачу відповідь, у якій повідомив, що чинним законодавством органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями здійснювати збирання, формування, зберігання та надання інформації щодо наявності вільних та зайнятих земельних ділянок. Щодо надання графічних матеріалів чинного генерального плану села Хотів, села Кременище та села Круглик відповідач взагалі не надав відповідь.

Вважаючи відмову суб'єкта владних повноважень у наданні запитуваної інформації протиправною, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями здійснювати збирання, формування, зберігання та надання інформації щодо наявності вільних та зайнятих земельних ділянок.

Перевіряючи законність та обґрунтованість такого висновку суду, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини виникли у зв'язку з відмовою відповідача у наданні позивачу публічної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону «Про доступ до публічної інформації» від 09.06.2013 року № 2939-17, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до ст. 13 вказаного Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації" встановлено обов'язок розпорядника інформації визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

Згідно із ч. 5 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.

До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов'язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.

З системного аналізу вказаних статей вбачається, що виконавчий комітет сільської ради є розпорядником запитуваної інформації, яка за своїм правовим статусом є публічною.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вищезазначені норми вказують на те, що передусім саме даний орган згідно з його компетенцією зобов'язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Такі органи також залишаються розпорядниками цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у їхньому фактичному володінні.

Зазначена позиція була висловлена у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 10 від 29 вересня 2016 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації».

З наведеного випливає, що саме відповідач є розпорядником запитуваної інформації, а тому зобов'язаний надати на відповідний запит позивача інформацію про наявність земельних ділянок, не переданих у користування, що можуть бути використані під забудову.

З огляду на те, що відповідь на запит позивача відповідач не надав з тих підстав, що не є розпорядником запитуваної інформації, а стосовно графічних матеріалів запит не розглянуто, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом зобов'язання відповідача надати позивачу інформацію про усі земельні ділянки комунальної форми власності в межах села Хотів, села Кременище та села Круглик, не надані у власність та користування, що можуть бути використані для реалізації її права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з метою нанесення відповідних даних на графічні матеріали, та розглянути запит щодо надання графічних матеріалів чинного генерального плану села Хотів, села Кременище та села Круглик.

Позивач також просила суд стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу у розмірі 4 640 грн.

Відповідно до ст. 97 КАС України, суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Згідно зі ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи до яких віднесено і витрати на правову допомогу.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» в редакції на час подання адміністративного позову розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що компенсація судових витрат здійснюється саме за участь особи, яка надавала правову допомогу та є фахівцем у галузі права, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлено розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня на рівні 1 378,00 грн., відповідно, розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 551,20 грн. за годину роботи.

На підтвердження вказаних витрат позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 25 серпня 2016 року №6, укладеного між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, який є фахівцем у галузі права (а.с. 10).

Згідно з актом про надання послуг від 07 вересня 2016 року позивачу надано правову допомогу щодо складання позовної заяви в об'ємі 8 годин, вартістю 580,00 грн. за годину, всього 4 640,00 грн.

Відповідно до квитанції від 07 вересня 2016 року, копія якої міститься у справі, позивач сплатила на рахунок ФОП ОСОБА_4 4 640,00 грн.

Оскільки вартість однієї години правової допомоги не відповідає вимогам ч. 1 ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача вказаних витрат у розмірі, що узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», тобто 551,20 грн. за одну годину роботи. Розмір витрат на 8 годин надання правової допомоги складає 4409,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають підстави вважати, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 167, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 січня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Зобов'язати виконавчий комітет Хотівської сільської ради надати ОСОБА_2 інформацію про усі земельні ділянки комунальної форми власності в межах села Хотів, села Кременище та села Круглик, не надані у власність та користування, що можуть бути використані для реалізації її права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з метою нанесення відповідних даних на графічні матеріали, та розглянути запит ОСОБА_2 щодо надання графічних матеріалів чинного генерального плану села Хотів, села Кременище та села Круглик.

Стягнути з Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08171, вул. Паширова, 2 с. Хотів Києво-Свяшинського району Київської області) на користь ОСОБА_2 (02218, АДРЕСА_1) витрати на правову допомогу у розмірі 4 640,00 грн. (чотири тисячі шістсот сорок грн. 00 коп.).

Стягнути з Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08171, вул. Паширова, 2 с. Хотів Києво-Свяшинського району Київської області) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (02218, АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1157,52 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят сім гривень 52 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Постанову в повному обсязі виготовлено 20.03.2017

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.