Ухвала суду № 65407592, 14.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 р.Справа № 820/6592/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача Ткач Т.М.

представника відповідача Лісового О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2017р. по справі № 820/6592/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Племінний завод "Червоний велетень"

до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області

про визнання протиправною відмови та стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Племінний завод "Червоний велетень", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області в поверненні Приватному акціонерному товариству «Племінний завод «Червоний велетень» суми відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій за 2015 рік в сумі 166 167 (сто шістдесят шість тисяч сто шістдесят сім) гривень 40 коп., оформлену листом від 31 травня 2016 року №4295-07/09;

- стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області на користь Приватного акціонерного товариства «Племінний завод «Червоний велетень» суму в розмірі 166167 (сто шістдесят шість тисяч сто шістдесят сім) гривень 40 коп.

24 січня 2017 року постановою Харківського окружного адміністративного суду задоволено частково адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Племінний завод "Червоний велетень" до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківській області про визнання протиправною відмови та стягнення суми.

Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області в поверненні Приватному акціонерному товариству «Племінний завод «Червоний велетень» суми відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій за 2015 рік в сумі 166 167 (сто шістдесят шість тисяч сто шістдесят сім) гривень 40 коп., оформлену листом від 31 травня 2016 року №4295-07/09.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківській області здійснити дії щодо повернення Приватному акціонерному товариству "Племінний завод "Червоний велетень" суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 1 січня 2015 року до 1 січня 2016 року, що були фактично сплачені Приватним акціонерним товариством "Племінний завод "Червоний велетень".

Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківській області на користь Приватного акціонерного товариства "Племінний завод "Червоний велетень" (код ЄДРПОУ 00486770) судовий збір у розмірі 3870,52 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят) грн. 52 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що ПрАТ «Племінний завод «Червоний велетень» є виробником товарної сільськогосподарської продукції, знаходиться на податковому обліку в Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до 01.01.2015 року оподатковувалося як платник фіксованого сільськогосподарського податку.

З 01.01.2015 року оподаткування господарської діяльності ПрАТ «Племінний завод «Червоний велетень» здійснюється за спрощеною системою, відповідно до абз. 4 п. 291.4 ст. 291 Податкового Кодексу України як платника єдиного податку четвертої групи, а саме як сільськогосподарського товаровиробника, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

ПрАТ «Племінний завод «Червоний велетень» здійснювало оплату фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 1 січня 2015 року по 1 січня 2016 року відповідно до розрахунків, надісланих відповідачем у загальній сумі 166 167,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

Протягом 2015 року ПрАТ «Племінний завод «Червоний велетень» отримало від відповідача наступні розрахунки та рахунки на сплату збору, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: Лист про надання розрахунків №360-03/09 від 15.01.2015 р.; Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій до листа про надання розрахунків №360-03/09 від 15.01.2015 р.; Лист про надання розрахунків №482-03/09 від 19.01.2015 р.; Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій до листа про надання розрахунків №482-03/09 від 19.01.2015 р.; Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій №1001-03/09 від 05.02.2015 р.; Лист про надання розрахунків №1581-03/09 від 24.02.2015 р.; Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій №б/н до листа про надання розрахунків №1581-03/09 від 24.02.2015 р.; Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій №б/н до листа про надання розрахунків №1581-03/09 від 24.02.2015 р.; Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій №18-03/3980 від 10.03.2015 р.; Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій №1894-03/09 від 11.03.2015 р.; Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій №б/н до розрахунку №1894-03/09 від 11.03.2015 р.; Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій №2627-03/09 від 07.04.2015 р.; Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій №б/н до розрахунку №2627-03/09 від 07.04.2015 р.; Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій №б/н до розрахунку №2627-03/09 від 07.04.2015 р.; Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій №3413-03/09 від 09.05.2015 р.; Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій № б/н до розрахунку №3413-03/09 від 09.05.2015 р.; Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій № 3935-03/09 від 25.05.2015 р.; Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій № 4338-036/09 від 08.06.2015 р.; Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій № б/н до розрахунку № 4338-036/09 від 08.06.2015 р.вань Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківській області на користь Приватного акціонерного товариства "Племінний завод "Червоний велетень" (код ЄДРПОУ 00486770) судовий збір у розмірі 3870,52 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят) грн. 52 коп.

Позивачем було у повному обсязі проведено оплату за вказаними розрахунками, що підтверджується платіжними дорученнями: №5301 від 21.01.2015 р. на суму 5862,64 грн., №5314 від 23.01.2015 р. на суму 482,41 грн., №5387 від 10.02.2015 р. на суму 5255,60 грн., №5441 від 13.02.2015 р. на суму 482,41 грн., №5570 від 06.03.2015 р. на суму 4803,60 грн., №5569 від 06.03.2015 р. на суму 4803,60 грн., №5695 від 20.03.2015 р. на суму 5496,90 грн., №5696 від 20.03.2015 р. на суму 5255,60 грн., №5697 від 20.03.2015 р. на суму 482,41 грн., №5766 від 27.03.2015 р. на суму 1744,43 грн., №5921 від 22.04.2015 р. на суму 5255,60 грн., №5922 від 22.04.2015 р. на суму 556,20 грн., №5923 від 22.04.2015 р. на суму 588,05 грн., №5940 від 23.04.2015 р. на суму 5496,90 грн., №5941 від 23.04.2015 р. на суму 73,81 грн., №6037 від 15.05.2015 р. на суму 5255,60 грн., №6120 від 27.05.2015 р. на суму 5496,90 грн., №6121 від 27.05.2015 р. на суму 556,22 грн., №6290 від 19.06.2015 р. на суму 556,22 грн., №6291 від 19.06.2015 р. на суму 5496,90 грн., №6292 від 19.06.2015 р. на суму 4495,70 грн., №6642 від 23.07.2015 р. на суму 4495,70 грн., №6643 від 23.07.2015 р. на суму 556,22 грн., №6644 від 23.07.2015 р. на суму 5496,90 грн., №6840 від 19.08.2015 р. на суму 4303,26 грн., №6851 від 25.08.2015 р. на суму 5496,90 грн., №6852 від 25.08.2015 р. на суму 556,22 грн., №7039 від 10.09.2015 р. на суму 8699,88 грн., №7040 від 10.09.2015 р. на суму 5496,90 грн., №7041 від 10.09.2015 р. на суму 556,22 грн., №7410 від 27.10.2015 р. на суму 702,74 грн., №7411 від 27.10.2015 р. на суму 5744,47 грн., №7412 від 27.10.2015 р. на суму 6694,94 грн., №7664 від 26.11.2015 р. на суму 13625,43 грн., №7665 від 26.11.2015 р. на суму 8546,24 грн., №7666 від 26.11.2015 р. на суму 11871,87 грн., №7818 від 24.12.2015 р. на суму 14825,81 грн.

ПрАТ «Племінний завод «Червоний велетень», з метою повернення помилково сплачених сум у зв'язку із незлагодженістю законодавства, яке регулює статус позивача та порядок визначення об'єкту збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, звернулось з листом від 12.05.2016 року № 1127 до відповідача (а.с. 23-25). В листі вказувалось на врегулювання спірного питання на законодавчому рівні, були надані платіжні доручення та реєстри платежів.

Так, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 802-VIII від 12.11.2015р. встановлено, що сума заборгованості фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що утворилася в період з 1 січня 2015 року до дня набрання чинності цим Законом у платників єдиного податку четвертої групи, що визначені у пп. 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, підлягає списанню у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення".

Відповідач листом від 31.05.2016 року № 4295-07/09 відмовив у поверненні помилково сплачених ПрАТ «Племінний завод «Червоний велетень» сум з огляду на те, що у ПрАТ «Племінний завод «Червоний велетень» відсутня заборгованість до Пенсійного фонду України по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій" (а.с. 26).

Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області в поверненні Приватному акціонерному товариству «Племінний завод «Червоний велетень» суми відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій за 2015 рік в сумі 166167,40 грн., оформлену листом від 31 травня 2016 року №4295-07/09 та зобов'язання відповідача здійснити дії щодо повернення позивачу надлишково сплаченої суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 1 січня 2015 року до 1 січня 2016 року, що були фактично сплачені Приватним акціонерним товариством "Племінний завод "Червоний велетень", суд першої інстанції виходив з того, що дані вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Право громадян України на державне пенсійне забезпечення передбачено Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (в редакції, чинній на момент формування та направлення на адресу позивача розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій) (далі Закон №1788-XII).

Так, статтею 1 Закону №1788-XII передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною другою Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статтями 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в-е" та "ж" статті 13 Закону №1788-ХІІ, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.

Таким чином, витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в-е" та "ж" статті 13 Закону №1058-IV, покриваються підприємствами та організаціями.

Процедура відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначена в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (далі Інструкція №21-1)

Пунктом 6.4 зазначеної Інструкції №21-1 встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з пункту 6.7 Інструкції №21-1 Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин (абз.2 п. 6.7 Інструкції №21-1).

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Виходячи з викладеного, підприємства та організації зобов'язані щомісячно до 25-го числа здійснювати покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту першого статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (в редакції, чинній на момент формування та направлення на адресу позивача розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій) (далі Закон №400/97-ВР), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону №400/97-ВР передбачено, що для платників збору, визначених пунктом першим та пунктом другим статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Водночас, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року 71-VІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи", яким внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме, з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок.

Зазначеним Законом сільськогосподарські товаровиробники віднесені до четвертої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (єдиний податок).

Цим же Законом № 71-VІІ внесено зміни до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", однак ці зміни не торкнулись абзацу 4 п.1 ст.2 Закону, яким, зокрема, передбачалось, що платники фіксованого сільськогосподарського податку не сплачують фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Оскільки Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачав для платників єдиного податку 4 групи виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідачем на підставі Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за 64/8663, сформовані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за 2015 рік на загальну суму 166167,40 грн., які були направлені позивачу та сплачені останнім.

Таким чином, має місце колізія норм права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Згідно підпункту 4.1.4 пункту 4.1 ст.4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Аналізуючи положення ст. 8 КАС України щодо заборони відмови у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, суд приходить до висновку, що у разі суперечливості правових актів однакової юридичної сили або їхніх окремих положень у регулюванні тих самих відносин суд застосовує положення акта, яке є спеціальним, на відміну від загального положення акта, що врегульовує те саме, але ширше коло відносин.

В аспекті вирішення даного спору, суд констатує, що держава не змогла довести до кінця в межах податкової реформи процедуру адаптації законодавства щодо фіксованого сільськогосподарського податку, що призвело до зміни ситуації платників цього податку стосовно відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та поставило їх у нерівне становище відносно інших платників податків, яким чинним податковим законодавством надано податкових пільг.

В період між 01 січня 2015 року та 01 січня 2016 року українське законодавство щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій сільськогосподарськими товаровиробниками, які були платниками фіксованого сільськогосподарського податку, суперечило положенням Податкового кодексу України.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що навіть якщо припустити, що тлумачення цих норм національними органами влади було правильним, загальний стан національного законодавства, яке існувало на той час з питання, що розглядається у цій справі, не є задовільним. Суд зазначив, що явна суперечливість один одному відповідних правових актів призвела до того, що національні органи на свій власний розсуд застосували протилежні підходи щодо співвідношення цих правових актів. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що в даному випадку має місце позбавлення позивача юридичних переваг, які йому були надані Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" в попередній редакції, отже застосування у даній справі принципу верховенства права забезпечить належний захист прав, свобод та очікуваних інтересів позивача.

В подальшому законодавець виправив зазначену законодавчу неузгодженість.

Так, відповідно до Закону України "Про внесення зміни до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" щодо уточнення об'єкта оподаткування для платників, що обрали спрощену систему оподаткування" № 802-VIII від 12 листопада 2015 року абзац четвертий пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" викладено в новій редакції, зокрема, зазначено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно п.2 Прикінцевих положень цього Закону сума заборгованості фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що утворилася в період з 1 січня 2015 року до дня набрання чинності цим Законом у платників єдиного податку четвертої групи, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, підлягає списанню у порядку, визначеному управлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Виходячи з позиції Європейського Суду з прав людини, висловленій у справі «Сєрков проти України» в рішенні від 7 липня 2011 року, колегія суддів зазначає, що стягнення з відповідача фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, є втручанням у його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу.

Вирішуючи питання, чи було втручання виправданим відповідно до вимог цього положення, Європейський Суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення пункту 1 передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманне всім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності та не було свавільним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999 II).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що з метою дотримання справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав позивача, враховуючи неузгодженість національного законодавства щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, платниками єдиного податку 4 групи, дії відповідача щодо формування та направлення на адресу позивача розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у 2015 році є протиправними.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що списанню підлягає тільки сума заборгованості у платників єдиного податку четвертої групи до Пенсійного фонду України фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", що утворилася в період з 01.01.2015р. до 01.01.2016р., колегія суддів зазначає, що у позивача взагалі відсутня заборгованість до Пенсійного фонду України по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій. У разі, якщо б ПрАТ «Племінний завод «Червоний велетень» не сплачувало витрати на виплату і доставку пенсій у 2015 році за отриманими від відповідача рахунками, утворена заборгованість підлягала б списанню. Натомість ПрАТ «Племінний завод «Червоний велетень» з метою уникнення накопичення боргу та застосування до позивача штрафних санкцій з боку відповідача, здійснювало оплату за рахунками, хоча такий його обов'язок не був врегульований на законодавчому рівні. Відповідач не заперечував як в суді першої так і апеляційної інстанції, що за позивачем рахується переплата коштів на доставку пенсій.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо повернення переплачених коштів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно визнаннав протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області в поверненні Приватному акціонерному товариству «Племінний завод «Червоний велетень» суми відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій за 2015 рік в сумі 166167,40 грн., оформлену листом від 31 травня 2016 року №4295-07/09.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обгрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2017р. по справі № 820/6592/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Сіренко О.І.Судді Спаскін О.А. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 20.03.2017 р.