Ухвала суду № 65407485, 16.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5735/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

16 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Приходько К.М.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2,

від відповідача Глобенко Л.В.,

від осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6, від ОСОБА_7 - ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_9 до Київської міської ради про визнання протиправним рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_9 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 10 березня 2016 року №211/211 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_9 у мікрорайоні Жуляни у Солом'янському районі м. Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2016 року позов задоволено. Крім цього, суд вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав Київську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_9 від 30 листопада 2015 року (зареєстроване 30 листопада 2015 року за вхідним №08/М-11691) з урахуванням висновків даної постанови.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було подано до суду заяви про приєднання до апеляційної скарги Київської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2016 року.

Згідно з ч. 1 ст. 192 КАС України особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду мають право приєднатися до апеляційної скарги, підтримавши її вимоги.

В судовому засіданні 02 березня 2017 року ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, заяву ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про приєднання до апеляційної скарги задоволено.

Заяву ОСОБА_7 про приєднання до апеляційної скарги задоволено ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, 16 березня 2017 року.

Особи, які приєдналися до апеляційної скарги: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2016 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що на даний час земельні ділянки на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 перебувають у їх користуванні.

Предсавник ОСОБА_7 просив закрити провадження у справі, посилаючись на те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.

Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що відмова у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою мотивована тим, що позивачем не надано документів, які підтверджують згоду громадян, які є користувачами цієї земельної ділянки на підставі архівних довідок Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 27 березня 2008 року №314, від 12 травня 2015 року №06-04/534, від 08 квітня 2014 року №06-04/514.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним, оскільки відповідачем не надано доказів того, що земельна ділянка, отримати у власність яку має намір позивач, перебуває в користуванні інших осіб.

Такий висновок суду є помилковим з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що до включення в межі міста Києва село Жуляни знаходилося в Києво-Святошинському районі Київської області в межах землекористування радгоспу «Совки», де переважно працювали мешканці села Жуляни.

Відповідно до наказів директора радгоспу «Совки» та рішення загальних зборів сільськогосподарської артілі «Комуніст» членам радгоспу було надано земельні ділянки у користування, що підтверджується архівними довідками та копіями наказів.

Члени родин власників домоволодінь мікрорайону Жуляни оформляють право власності на залишки земельних ділянок, площа яких складає понад 0,10 га безоплатної приватизації за нотаріально-посвідченою згодою цих власників в порядку відведення.

Частина земельної ділянки зазначеної на схемі є надлишками земельної ділянки на АДРЕСА_4 переданої рішенням Київської міської ради від 26 лютого 2010 року №409/3847 у спільну часткову власність громадянам ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, згідно державних актів на право власності від 11 жовтня 2011 року №06-7-05952, 06-7-05953 та від 13 грудня 2011 року №06-7-06075 відповідно до архівної довідки Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 27 березня 2008 року №314 за громадянином ОСОБА_13 була закріплена земельна ділянка площею 0,15 га на АДРЕСА_4.

Інша частина земельної ділянки на АДРЕСА_1 є надлишками земельної ділянки переданої рішенням Київської міської ради від 26 червня 2003 року №528/688 у спільну часткову власність громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_14, згідно державних актів на право власності від 18 лютого 2005 року №06-7-01089, № 06-7-01090 відповідно до архівної довідки Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 12 травня 2015 №06-04/534 за громадянином ОСОБА_15 була закріплена земельна ділянка площею 0,14 га на АДРЕСА_1

Ще одна частина вказаної земельної ділянки є надлишками земельної ділянки на АДРЕСА_2, переданої рішенням Київської міської ради від 16 липня 2015 №696/1560 у спільну часткову власність громадянам ОСОБА_16, ОСОБА_17, згідно архівної довідки Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 08 квітня 2014 року №06-04/514 за громадянином ОСОБА_18 значилась земельна ділянка площею 0,14 га.

Право користування вказаними особами спірною земельною ділянкою підтверджується також даними погосподарської книги за 1986-1989 роки.

Таким чином, земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, використовується колишніми членами колгоспу «Комуніст» та членами їх родин протягом багатьох років.

З витягу з бази даних міського земельного кадастру від 23.02.2017 року від 23.02.2017 (а.с. 131, том 1) встановлено, що межі земельної ділянки, на яку претендує позивач, повністю накладаються на земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4, які перебувають у користування родин колишніх членів колгоспу «Комуніст».

Відповідно до п. 5 постанови Верховної Ради УРСР від 18 грудня 1990 року № 562-12 «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Згідно з п. 7 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки, одержані ними до 01 січня 2002 року у власність, тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

Станом на даний час членами родин осіб, яким земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4, здійснюється оформлення права власності на ці земельні ділянки.

Вказані особи приєдналися до апеляційної скарги Київської міської ради у даній справі. Порушення своїх інтересів вони мотивують тим, що звернення позивача до Київської міської ради за отриманням дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку, частини якої перебувають у їх користуванні, порушує їх право користування земельною ділянкою.

Суд першої інстанції осіб, у користуванні яких перебуває спірна земельна ділянка, до розгляду справи не залучив та прийшов до помилкового висновку, що право користування інших осіб спірною земельною ділянкою не підтверджене.

Ухвалюючи рішення по суті, суд першої інстанції виходив з того, що цей спір є справою адміністративної юрисдикції.

Такий висновок є помилковим, оскільки, даний спір стосується правомірності рішення міської ради щодо надання громадянину дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні інших осіб.

У разі ж перебування земельної ділянки у користуванні чи власності певних осіб, оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки, а також правомірності надання іншій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Подібну правову позицію було висловлено колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 25 травня 2016 року по справі № 816/4339/14.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Спір у справі, що розглядається, не є адміністративним, оскільки спірні правовідносини стосуються порушення прав фізичних осіб на користування земельною ділянкою, тобто порушення права цивільного, та повинен розглядатися за правилами ЦПК України.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та розглянув справу за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки розгляд справи помилково здійснено судом першої інстанції за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалена у справі постанова суду першої інстанції, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 198 та ч. 1 ст. 203 КАС України, підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст.ст. 41, 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської ради задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2016 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_9 до Київської міської ради про визнання протиправним рішення закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 20.03.2017

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А.

Беспалов О.О.