Постанова № 65406969, 13.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

13 березня 2017 року 09:32 №826/17307/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової А.В., за участю секретаря судових засідань Коваленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 березня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.05.2016 №0000761306 та від 31.05.2016 №0000801306.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акта перевірки від 06.05.2016 №100/1/26-50-13-06/НОМЕР_1, необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.05.2016 №0000761306 та від 31.05.2016 №0000801306. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 06.05.2016 №100/1/26-50-13-06/НОМЕР_1 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 31.05.2016 №0000761306 та від 31.05.2016 №0000801306 з огляду на завищення позивачем сум витрат за 2015 рік та не утримання та не перерахування до бюджету податків з доходів фізичних осіб.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог чинного законодавства з питань оподаткування фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 19.11.2014 по 31.12.2015.

Перевіркою встановлено ряд порушень фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 податкового законодавства, одні з яких є порушення:

- вимог підпункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до завищення сум витрат за 2015 рік на 139 250,00 грн., а тому донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік у сумі 20 887,50 грн.;

- вимог підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, абзацу а) пункту 171.2 статті 171, пункту 177.7 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до неутримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної плати найманих працівників, а тому визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, з виплаченої заробітної плати найманим працівникам у сумі 7 415,09 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 06.05.2016 №100/1/26-50-13-06/НОМЕР_1 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 31.05.2016 №0000761306, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 14 917,14 грн., у тому числі: 7 415,09 грн. - основний платіж, 5 542,92 грн. - штрафні (фінансові) санкції, 1 959,13 грн. - пеня;

від 31.05.2016 №0000801306, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особам за результатами річного декларування у розмірі 26 109,38 грн., у тому числі: 20 887,50 грн. - основний платіж, 5 221,88 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно підпунктів 168.1.1 та 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до абзацу а) пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно пункту 177.7 статті 177 Податкового кодексу України фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15, від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14, а також у постанові Верховного Суду України від 06.12.2016 у справі №21-1440а16.

Як вбачається зі змісту акта Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 06.05.2016 №100/1/26-50-13-06/НОМЕР_1, висновки про завищення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 сум витрат за 2015 рік у розмірі 139 250,00 грн. ґрунтуються на тому, що останній надав акти виконаних робіт, в яких не деталізовано проведені роботи та не надав підтвердження сплати за останні послуги, що унеможливлює підтвердження факту понесених витрат.

З матеріалів справи вбачається, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір на послуги розроблення сайту і додаткових послуг від 04.01.2015 №04/01-1, відповідно до якого виконавець надає замовнику наступні послуги: розробка сайту, на основі наданих замовнику візуального оформлення, додаткових послуг у вигляді розробки модуля синхронізації для ПО 1С: Підприємство, в залежності від обраного замовником варіанта та інших супутніх послуг.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору на послуги розроблення сайту і додаткових послуг від 04.01.2015 №04/01-1, додатку №1 до договору від 04.01.2015 №04/01-1, актів наданих послуг, скриншот (знімок екрану) сайту, книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Щодо тверджень відповідача стосовно відсутності доказів сплати за отримані позивачем послуги за договором від 04.01.2015 №04/01-1, суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Згідно підпункту 6.4 пункту 6 договору від 04.01.2015 №04/01-1 замовник оплачує готівковими коштами, відповідно до додатку №1 наданих послуг по договору на підставі актів виконаних робіт.

Суд наголошує, що матеріали справи містять копію книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в якій містяться записи про передачу готівкових коштів на підставі актів наданих послуг.

Окрім того, матеріали справи містять скриншот (знімок екрану) сайту фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, який являється кінцевим результатом за умовами договору від 04.01.2015 №04/01-1.

Також, в акті Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 06.05.2016 №100/1/26-50-13-06/НОМЕР_1 контролюючий орган зазначає, що зі складу витрат 2015 року було виключено придбання дизельного пального згідно видаткової накладної від 23.12.2015 №РН-0356737 на загальну суму 77000,00 грн. та фактично у 2015 році не використовувалось так як після його придбання фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не надавав послуги з перевезення вантажів та дохід не отримував.

Однак, суд не може погодитися із вказаними доводами відповідача, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 19.01.2015 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «СТЕЙЛ ОІЛ» (постачальник) укладено договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів (ПММ) №ДГ-11071, відповідно до якого постачальник зобов'язується організовувати та забезпечувати заправку паливно-мастильними матеріалами автотранспорту покупця, а покупець зобов'язається приймати та оплачувати відпущені паливно-мастильні матеріали.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору від 19.01.2015 на відпуск паливно-мастильних матеріалів (ПММ) №ДГ-11071, видаткової накладної, акта списання товарів.

Згідно видаткової накладної від 23.12.2015 №РН-0356737 товариство з обмеженою відповідальністю «СТЕЙЛ ОІЛ» поставило позивачеві 5 000 літрів дизельного пального на суму 77 700,00 грн.

Однак, згідно акта списання товарів від 31.12.2015 №12, частина отриманого дизельного пального від товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕЙЛ ОІЛ» була списана. За посиланням позивача, фізичною особо-підприємцем було включено до витрат за 2015 рік суму 38 759,23 грн., а не 77 700,00 грн., як зазначено в акті перевірки.

При цьому, зазначені доводи позивача, не спростовані відповідачем під час судового розгляду справи.

Відтак, відповідач під час судового розгляду справи не довів, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 завищено сими витрат за 2015 рік у розмірі 139 250,00 грн.

Також, в акті перевірки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 06.05.2016 №100/1/26-50-13-06/НОМЕР_1 контролюючий орган дійшов висновку, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не перераховувався до бюджету податок з доходів фізичних осіб, що сплачується податковим агентом в загальній сумі 51 280,00 грн., при цьому за посиланням відповідача, угоди на використання найманої праці не укладались.

В матеріалах справи містяться договори цивільно-правового характеру від 01.01.2015 укладені між фізичною особо-підприємцем ОСОБА_2 (замовник) та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (виконавці), відповідно до яких замовник доручає, а виконавці беруть на себе зобов'язання виконати перевезення вантажів до 31.12.2015 включно.

Згідно підпункту 2.1 пункту 2 договорів від 01.01.2015 у межах строку, визначеного у пункті 1.1 цього договору, виконавець зобов'язується завершити виконання роботи і подати замовникові для підписання акт здачі-прийняття виконаної роботи, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконану роботу і підписати акт здачі-приймання виконаної роботи в 10-денний термін з дня подання йому виконавцем названого документу.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів від 01.01.2015, актів здачі-приймання виконаних робіт.

За умовами названих договорів, вони укладаються на виконання разової роботи. Проте, із акта перевірки не вбачається, що названі договори та акти здачі -прийняття виконаних робіт були враховані під час перевірки.

При цьому, із висновків акту перевірки вбачається, що відповідний розрахунок податку з доходів фізичних осіб зроблений перевіряючими на підставі власних припущень, за відсутності підтверджуючих первинних документів та без врахування змісту договорів цивільно-правового характеру.

Відтак, відповідні висновки контролюючого органу є передчасними.

Враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31.05.2016 №0000761306 та від 31.05.2016 №0000801306 не відповідають принципу обгрунтованості, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31.05.2016 №0000761306 та від 31.05.2016 №0000801306.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39468461) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 21 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 20.03.2017.