Постанова № 65405859, 13.03.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2017 р. Справа №805/3839/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:12:40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Нестеренко Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-контакт" до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000221201; №0000201202; №0000211201 від 30 вересня 2016 року. В обґрунтування якого зазначає, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та формування витрат на листопад- грудень 2015 року по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПП «Адіум Маркет» з 01.11.2015 року по 31.12.2015 року в результаті якої встановлені порушення, які полягають у тому, що підприємством занижено податок на додану вартість на суму 1 841 618,00 грн та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму за грудень 97 898,00 грн, занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 1 745 565,00 грн. На підставі акту перевірки сформовані податкові повідомлення-рішення №0000221201 від 30 вересня 2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем- податок на додану вартість із придбаних в Україні товарів (робіт, послуг) на 2 302 022,50 грн у т.ч. за податковим зобов'язанням у сумі 1 841 618,00 грн та штрафними санкціями у сумі 460 404,50 грн; №0000211201 від 30 вересня 2016 року про нарахування штрафних санкці на суму 24 474,50 грн; №0000201202 від 30 вересня 2016 року; про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1 745 565,00 грн. Вважають висновки податкового органу необґрунтованими, оскільки товариство налижним чином здійснює господарську діяльність, яка підтверджується первинними документами. Зазначає, що товариство є добросовісним платником податків та здійснює свою господарську діяльність у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просить визнати протиправним та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідачем через відділ діловодства та документообігу суду подано заперечення на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначає, що податковим органом дійсно проведено перевірку по взаємовідносинам ПП «Адіум Маркет» з 01.11.2015 року по 31.12.2015 року, однак здійснення фінансово-господарських операцій не підтверджено, так, в ході перевірки встановлено, що товариством здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних (безтоварних) господарських операцій з придбання товару - неправомірно складено первинні документи щодо цих операцій, тобто відсутня господарська операція як дія, оскільки незабезпечено достовірність фінансової звітності. Документи надані до перевірки не містять повної інформації, складені з порушенням вимог діючого законодавства та з суперечливими даними: неповна інформація у видаткових накладних, відсутні довіреності на отримання ТМЦ, сертифікати якості (відповдіності), суперечлива та неповна інформація у товарно-трансортних накладних, відсутність підтвердження обліку, зберігання та руху ТМЦ на складах. Зазначене вказує на те, що у 2015 році товариство включило до складу собівартості реалізованої готової продукції, витрати не підтверджені первинним документами що фіксують факт здійснення господарської операції у сумі 9 697 583,00 грн. Також з податкової інформації вбачається, що контрагент позивача ПП «Адіум Маркет» здійснює діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту. З огляду на вищезазначене просить відмовити у задоволені позовних вимог.

Представник позивача через відділ документообігу та архівної роботи суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представник відповідача не заперечував проти розгляду справи без участі представника про що свідчить особистий підпис у клопотанні представника позивача, також через відділ документообігу та архівної роботи суду надав додаткові заперечення на адміністративний позов, в якій надані пояснення щодо суперечливості та неповноти складання первинних документів щодо здійсненн господарських операцій позивачем .

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец-контакт" (код ЄДРПОУ 32019384, пров. Андріївський, буд. 18А, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) пройшов передбачену законом державну є юридичною особою та в даних правовідносинах, у відповідності до вимог ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов'язки.

Відповідач, Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та формування витрат на листопад- грудень 2015 року по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПП «Адіум Маркет» з 01.11.2015 року по 31.12.2015 року, за результатом якої складено акт №4914/05-22-12-01-32019384 від 09.09.2016 року, яким встановлені порушення:

- п.44.1 ст. 44 абзацу «а» п. 198.1,п.198.2, п.198.3 ст. 198, п. 200.1, п.200.2 п.200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 1 841 618,00 грн , у т.ч. за листопад 2015 року - 127 814,00 грн, грудень 2015 року - 1 713 804,00 грн та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму за грудень 97 898,00 грн,

- п. 44.1, п.44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134,п. 137.1 ст. 137 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2015 рік на сму 1 745 565,00 грн.

Не погодившись з актом перевірки позивачем подано заперечення на акт №20/09 від 20.09.2016 року, листом №17831/10/05-22-14-02-13-3 від 28.09.2016 року податковим органом висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки №4914/05-22-12-01-32019384 від 09.09.2016 року сформовані податкові повідомлення-рішення:

- №0000221201 від 30 вересня 2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із придбаних в Україні товарів (робіт, послуг) на 2 302 022,50 грн у т.ч. за податковим зобов'язанням у сумі 1 841 618,00 грн та штрафними санкціями у сумі 460 404,50 грн;

- №0000211201 від 30 вересня 2016 року про нарахування штрафних санкцій на суму 24 474,50 грн;

- №0000201202 від 30 вересня 2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1 745 565,00 грн.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Спірним питанням даного позову є правомірність складання податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувало відсутність підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з ПП «Адіум Маркет».

Судом досліджені надані позивачем первинні документи фінансово-господарської діяльності, з яких вбачається наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ПП «Адіум Маркет» (Постачальник) та ТОВ "Спец-контакт"(Покупець) укладено договір №161 від 13.11.2015 року, предметом якого є постачання матеріалів, спецодягу та інші засоби індивідуального захисту, у кількості, в асортименті та по цінам, що узгоджуються у накладних, які є невід'ємними частинами договору.

На підтвердження реальности здійснення господарських операцій щодо отримання товару за договорами поставки позивачем надані наступні документи.

Рахунки-фактури №3О-2611/1 від 26.11.2015 року; №3О-0312/1 від 03.12.2015 року та акти здачі-прийняття робіт(надання послуг) № 3О-2611/1 від 26.11.2015 року; №3О-0312/1 від 03.12.2015 року, відповідно до яких вбачається, що перевезення відбувалося за маршрутом м. Донецьк- м. Київ з дозволом на переміщення товарів до(із) району проведення АТО, та м. Вишеве - м. Українськ.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними №592 від 13.11.2015 року на суму 1 217 276,28 грн (у т.ч. ПДВ 202 879,38 грн); №84 від 09.12.2015 року на суму 433 726,56 грн( у т.ч. ПДВ 72 287,76 грн); № 63 від 07.12.2015 року на суму 3 485 528,64 грн (у т.ч. ПДВ 580 921,44 грн); № 1 від 01.12.2015 року на суму 1 244 474,00грн (у т.ч. ПДВ 204 079,00 грн); № 242 від 25.11.2015 року на суму 434 952,24 грн (у т.ч. ПДВ 72 492,04 грн); № 122 від 13.11.2015 року на суму 1 217 276,28 грн (у т.ч. ПДВ 202 879,38 грн). № 312 від 30.12.2015 року на суму 2 057 326,38 грн (у т.ч. ПДВ 342 887,73 грн). № 369 від 31.12.2015 року на суму 2 783 815,80 грн (у т.ч. ПДВ 463 969,30 грн).

Взаєморозрахунки проведено шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, зазначне підтверджується виписками з банківського рахунку.

Для збереження товару позивачем орендувалося приміщення, так, 05.01.2015 року між ТДВ «Сенс» (Орендодавець) та ТОВ "Спец-контакт" (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 з загальною площею 410 кв.м., відповідно до додаткової угоди від 01.04.2015 року загальна площа орендованого приміщення складає 149 кв.м., 30.12.2015 року відповідно до додатку №2 до Договору оренди загальна площа орендованого приміщення становить 279,4 кв.м.

05.01.2015 року між ФОП ОСОБА_1.(Орендодавець) та ТОВ "Спец-контакт" (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 з загальною площею 174 кв.м.

Для перевезення товару позивачем укладалися відповідні угоди з перевізниками, а саме:

04.11.2015 року між ТОВ "Спец-контакт" (Замовник) та ФОП ОСОБА_2.(Перевізник) укладено договір №ТП-7 про надання послуг в сфері організації перевезення вантажу автомобільним транспортом.

12.10.2015 року між ТОВ "Спец-контакт" (Замовник) та ФОП ОСОБА_3.(Перевізник) укладено договір №12 про перевезення вантажду в міжміському сполученні.

Виконання договорів з перевезення товару підтверджується рахунками-фактурою №3В-1411/1 від 14.11.2015 року; №3В-0721/1 від 07.12.2015 року та актами здачі-прийняття робіт(надання послуг) № КВ-1411/1 від 14.11.2015 року; №3В-0721/1 від 07.12.2015 року, відповідно до яких вбачається, що перевезення відбувалося за маршрутом м. Вишеве-м. Українськ та м. Вишеве-м. Львів.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними №077 від 02.12.2015; №0077 від 02.12.2015; № 0083 від 07.12.2015; №0063 від 13.11.2015; № 0102 від 31.12.2015.

Для формування податкового кредиту за вищевказаними операціями ПП «Адіум Маркет» складено податкові накладні №122 від 13.11.2015 року на суму 1 217 276,28 грн (у т.ч. ПДВ 202 879,38 грн); №242 від 25.11.2015 року на суму 434 952,24 грн (у т.ч. ПДВ 72 492,04 грн); №1 від 01.12.2015 року на суму 1 244 474,00грн (у т.ч. ПДВ 204 079,00 грн); № 63 від 07.12.2015 року на суму 3 485 528,64 грн (у т.ч. ПДВ 580 921,44 грн); №84 від 09.12.2015 року на суму 433 726,56 грн( у т.ч. ПДВ 72 287,76 грн); №312 від 30.12.2015 року на суму 2 057 326 ( у т.ч. ПДВ 342 887,73 грн); №369 від 31.12.2015 року на суму 2 783 815,80 ( у т.ч. ПДВ 463 969,80 грн).

Здійснюючи господарську діяльність позивачем укладалися договори на реалізацію товару, а саме:

За договором поставки №02/11-1 від 02.11.2015 року укладеного між ТОВ "Спец-контакт"(Постачальник) та ТОВ «Смарт-Фабрікс» (Покупець) позивачем поставлявся спецодяг та інші засоби індивідуального захисту у кількості, в асортименті та по цінам, що узгоджуються у накладних, які є невід'ємними частинами договору до адреси АДРЕСА_1

За договором постачання №140000-149 від 18.12.2015 року укладеного між ТОВ "Спец-контакт"(Постачальник) та ПАТ «Укртелеком» (Покупець) позивачем поставлялися рукавиці у кількості, в асортименті та по цінам, що визначені заявками-специфікаціями, яка є невід'ємною частиною договору.

За договором постачання №64-СА-УМТС від 18.11.2015 року укладеного між ТОВ "Спец-контакт"(Постачальник) та ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» (Покупець) позивачем поставлялася продукція та/або обладнаннявиробничо-технічного призначення, кількості, в асортименті, строки, ціна та якісні характеристики узгоджуються спеціфікаціями, які є невід'ємною частиною договору.

За договорами постачання №98-РА-УМТС від 17.11.2015 року укладених між ТОВ "Спец-контакт"(Постачальник) та ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» (Покупець) позивачем поставлялася продукція та/або обладнаннявиробничо-технічного призначення, кількості, в асортименті, строки, ціна та якісні характеристики узгоджуються спеціфікаціями, які є невід'ємною частиною договору.

За договором купівлі-продажу №07.1/572-МТР від 28.04.2015 року (з додатковими угодами) укладеного між ТОВ "Спец-контакт"(Продавець) та ПАТ «Укрнафта» (Покупець) позивачем продавався товар відповідно до додатку, якій є невід'ємною частиною договору.

За договорами постачання №15/10-01 від 15.10.2015 року укладених між ТОВ "Спец-контакт"(Постачальник) та ТОВ «Газкомсервіс» (Покупець)(з додатковими угодами) позивачем поставлялася продукція ту найменування, марка, розміри, кількість, асортимент, вказуються у специфікаціях та розмірних специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Також, позивачем укладалися догори оренди автомобілів, а саме: Договори №1/2 від 14.01.2015 року та №1/02 від 15.01.2015 року між ОСОБА_4 (Орендодавець) та ТОВ "Спец-контакт" (Орендар) з оренди автомобіля НОМЕР_1 ; Договір №4 від 15.01.2015 року ОСОБА_5. (Орендодавець) та ТОВ "Спец-контакт" (Орендар) з оренди автомобіля КРД державний номер НОМЕР_2.

14.02.2015 року за договором №68708 про надання послуг з організації перевезення відправлень з ТОВ «Нова Пошта» та ТОВ "Спец-контакт" здійснено перевезення товару, який визначено у розрахунку-фактурі №НП/50-002561 від 10.12.2015 року; №НП/50-002636 від 20.12.2015 року; №НП/50-002809 від 31.12.2015 року та актами здачі-прийняття робіт(надання послуг) №НП/50-002561 від 10.12.215 року, №НП/50-002636 від 20.12.2015 року; №НП/50-002809 від 31.12.2015 року.

Здійсненя зазначених господарських операцій підтверджується: видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, довіреностями, актами звіряння взаєморозрахунків, виписками з банківського рахунку.

За наслідком здійснення господарської діяльності та отримуючи дохід позивачем надано до податкового органу податкову звітність, а саме: податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2015 рік від 28.02.2016 року з визначенням доходу у сумі 23 645 829,00 грн, з визначенням податку у сумі 143 023,00 грн та уточнена податкова декларація за 2015 рік від 09.03.2016 року відповідно до якого зменшено показник нарахованої суми податку у сумі 87 962,00 грн; податкова декларація з податку на додану вартість листопад-грудень за 2015 рік з самостійно визначеною сумою податкового зобов'язання 2 004 694,00 грн від 20.01.2016 року. З реєстром виданих та отриманих податкових накладних.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.

на суму залишкової вартості окремого об'єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;

на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;

на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об'єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об'єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках,визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання,чи документ, що свідчить про суми доходу,нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Статею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV із змінами та доповненнями (далі Закону № 996- ХІV) встановлено, що дії цього Закону № 996- ХІV поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Статею 3 Закону № 996-ХІV встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно ст.1 Закону № 996- ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статею 4 Закону № 996-ХІV визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності на формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі Положення № 88).

Згідно з п.2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Статтею 9 Закону № 996-XIV, передбачено, що підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст.8 розділу ІІІ Закону № 996-XIV, бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Вимога щодо реальних змiн майнового стану платника податкiв як обов'язкова ознака господарської операцiї кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Висновком податкового органу про здійснення товариством безпідставного документального оформлення нереальних (безтоварних) господарських операцій з придбання товару та неправомірного складання первинних документів щодо цих операцій, що вказує на відсутність реальності господарських операцій було встановолено незабезпеченістю достовірності фінансової звітності, яка полягає у тому, що документи не містять повної інформації, складені з порушенням вимог діючого законодавства та з суперечливими даними: неповна інформація у видаткових накладних, відсутні довіреності на отримання ТМЦ, сертифікати якості (відповідності), суперечлива та неповна інформація у товарно-трансортних накладних, відсутність підтвердження обліку, зберігання та руху ТМЦ на складах, тощо однак, суд, не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Щодо неповної інформація у видаткових накладних та відсутні довіреності на отримання ТМЦ, повноваження особи на здій снення господарської операції, а саме отримання товарно-матеріальних цінностей за договором, можуть бути підтверджені довіреністю, виданою відповід но до вимог Цивільного кодексу України, пись мовим договором, актом органу юрособи тощо. Суд зазначає, що керівник підприємства вправі одержувати цінності особисто..

Щодо відсутності сертифікатів якості (відповідності), відповідно до укладєного договору приймання товару здійснюється за якістю та компектністю та стосується саме якості та упаковки товару, оскільки міститься у розділі 5 договору «Якість та упаковка товару», у відповідності до чого за змістом договору відсутня необхідність надання сертифікатів якості, походження або відповідності товару. До того ж відповідно до Деркрету Кабінету Міністрів України №46-93 від 10.05.1993 року «Про стандартизацію та сертифікацію» та Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №28 від 01.02.2005 року «Про затвердження переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні» продукція яку поставлено контрагентом не підлягає сертифікації.

Щодо суперечливої та неповної інформації у товарно-трансортних накладних, чинним законодавством не передбачено відповідальність платників податку за неналежне їх оформлення. Крім того вони не є документом первинного обілку, що підтверджує обставини придбання та продажу ТМЦ, наявність дефектів (помилок,форми) ТТН чи взагалі їх відсутність є лише свідченням дотримання чи порушення правил перевезення автомобільним транспортом, натомість яких не пов'язана з дотриманням вимог податкового кодексу щодо документального підтвердження господарських операцій та встановлені Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні №363.

Щодо відсутності підтвердження обліку, зберігання та руху ТМЦ на складах, суд зазначає, що складські приміщення орендуються позивачем для ведення господарської діяльності, зокрема для пошиття спецодягу, але не виключно. Орендоване приміщення за адресою: м. Українськ, вул.. Первомайська,49 з площею 174 кв.м. використовується як територія для розміщення виробничих потужностей(обладнання для пошиття продукції), роботи за цим обладнанням працівників позивача (швачок, тощо) та для розміщення придбаної у інших контрагенів чи виготовленої особисто продукції, як склад, також значна частина продукції яку придбаває позивач, реалізовується іншим контрагентам -покупцям, що підтверджує факт вивільнення місця для складування іншої продукції. Рух ТМЦ відображено у бухгалтерському обліку у відповідних рахунках : «Собівартість реалізації»; «Загальновиробничі витрати»; «Адміністартивні витрати» тощо, ці рахунки є й рахунками управлінського обліку.

Суд звертає увагу, що посилання на вищезазначені документи, як відсутність реального здійснення господарських операцій, не може бути підставою для висновку про те, що між контрагентом та позивачем не відбувся перехід права власності на товари та не відбулося надання відповідних послуг. Жодні норми законодавства не пов'язують настання таких наслідків із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентом спростовують висновки податкового органу, які грунтуються на даних інформаційних податкових баз.

Суд вказує, на те, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача. Під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Тобто, витрати понесені під час придбання ТМЦ/робіт та послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, фактично здійснені і підтверджені складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

Суд також зазначає, що податкова інформація, якою скористався податкових орган при формуванні висновків проведеної перевірки, ґрунтуються на даних інформаційних податкових баз (довідок зустрічних перевірок), однак, суд не бере її до уваги на підставі наступного.

Інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Дана правова позиція підтверджується доводами, що викладені в Постановах ВАСУ від 20.09.2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11: "Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності".

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток за 2015 рік на суму 1 745 565,00 грн. по господарським операціям з контрагентом ПП «Адіум Маркет».

Враховуючи попередні висновки суду щодо встановлення реальності господарських операцій позивача з ПП «Адіум Маркет», суд вважає також необгрунтованими висновки контролюючого органу щодо встановлення що підприємством занижено податок на додану вартість на суму 1 841 618,00 грн та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму за грудень 97 898,00 грн. на підставі наступного.

Суд дослідивши податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді дійшов висновку, що вони оформлені згідно з нормами статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №957 від 22.09.2014 року.

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним було включено до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за вказаний період, що не заперечується актом перевірки.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють Платника податків про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинна на момент здійснення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.200.4 ст.200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Частиною 4 ст.70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Вищевказані обставини та докази, які суд оцінює у їх сукупності відповідно до статті 86 КАС України, спростовують посилання відповідача щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях.

Отже, висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами.

Водночас, акт перевірки податкового органу не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження жодними доказами, а лише на підставі припущень. Доказів на обґрунтування позиції про неможливість здійснення господарських операцій у спірному періоді позивачем з контрагентами-постачальниками податковим органом не надано.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентом за спірний період не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтті 72 цього Кодексу.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення №0000221201; №0000201202; №0000211201 від 30 вересня 2016 року, винесені податковим органом безпідставно та необґрунтовано, у відповідності до чого є протиправними.

Крім того, суд зазначає, що зміст постанови має виходити з потреби захисту прав, свобод та інтересів позивача у цій сфері, у відповідності до чого встановивши, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправним, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача в даному випадку, є скасування спірного податкового повідомлення - рішення.

З огляду на зазначене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-контакт" підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-контакт" до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області №0000221201 від 30 вересня 2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із придбаних в Україні товарів (робіт, послуг) на 2 302 022,50 грн у т.ч. за податковим зобов'язанням у сумі 1 841 618,00 грн та штрафними санкціями у сумі 460 404,50 грн;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області №0000211201 від 30 вересня 2016 року про нарахування штрафних санкцій на суму 24 474,50 грн;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області №0000201202 від 30 вересня 2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1 745 565,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-контакт" судовий збір у сумі 61 080 грн (шістдесят одна тисяча вісімдесят) 94 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошено у судовому засіданні 13.03.2017 року.

Повний текст постанови буде виготовлено 17.03.2017 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання особами, які беруть участь у справі, копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Христофоров А.Б.