Постанова № 65405588, 15.03.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року Справа № 803/150/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача Березної Т.О., Гаврилюка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24.01.2017 №Ф-0000271300, рішення від 24.01.2017 №0000301300 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Володимир-Волинською ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області проведена планова виїзна документальна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за цей самий період, за наслідками якої складено акт від 23.12.2016 №741/13-2088416414. На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.01.2017 №Ф-0000271300 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 51462,48 грн. та рішення від 24.01.2017 №0000301300 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 5146,25 грн.

На переконання позивача, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки щодо заниження підприємцем єдиного соціального внеску на суму 51462,48 грн. не відповідають фактичним обставинам. Вважає, що вказані вимога та рішення незаконні, такі що прийняті на підставі необґрунтованих, помилкових та надуманих висновків відповідача, тому просить їх визнати протиправними та скасувати.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та просили їх задовольнити повністю. Додатково суду пояснили, що стосовно отриманого позивачем за 2014, 2015 роки чистого оподатковуваного доходу порушень відповідачем не встановлено. Крім того, застосований контролюючим органом порядок розрахунку суми єдиного внеску за звітний 2014, 2015 роки не відповідає положенням пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7, статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Позивач стверджує, що ним враховано місяці, в яких отримано дохід та суми чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік, а тому суми ЄСВ не є заниженими.

Відповідач у поданих запереченнях на адміністративний позов та в судовому засіданні його представники позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 не визнали, просили відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що за наслідками планової виїзної документальної перевірки встановлено заниження підприємцем єдиного соціального внеску. Так, нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивачем має здійснюватися за календарний рік, однак, при цьому слід виходити із щомісячної суми доходу (прибутку) з урахуванням максимальної величини бази нарахування і мінімального страхового внеску за місяць. А тому, посилання підприємця на те, що звітним періодом для нього є календарний рік не звільняє його від обов'язку вести облік доходів та здійснювати нарахування єдиного внеску за результатами діяльності у кожному календарному місяці. Платник повинен самостійно визначити суму доходу в розрізі кожного місяця виходячи із даних Книги обліку доходів та витрат отриманого чистого доходу. Відтак відповідач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.01.2017 №Ф-0000271300, рішення від 24.01.2017 №0000301300 про застосування штрафних санкцій правомірними, а позовні вимоги безпідставними.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Володимир-Волинської ОДПІ від 16.11.2016 №344 посадовими особами фіскального органу з 28.11.2016 по 09.12.2016 проведено планову виїзну документальну перевірку платника податків ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за цей самий період. За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 23.12.2016 №741/13-2088416414 (а.с.8-36).

Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом виявлено порушення пункту 2 частини другої статті 6 розділу ІІІ та пункту 2 частини першої статті 7 розділу ІІІ Закону №2464-VІ, внаслідок чого занижено єдиний соціальний внесок за 2014-2015 роки на загальну суму 51462,48 грн., в тому числі за 2014 рік - 49582,30 грн., за 2015 рік - 1880,18 грн. (а.с.35-36, 133).

02.01.2016 позивачем було подано до Володимир-Волинської ОДПІ заперечення на акт перевірки від 23.12.2016 №741/13-2088416414, за результатами розгляду якого висновок контролюючого органу щодо заниження ЄСВ за 2014, 2015 роки на суму 51462,48 грн. залишено без змін (а.с.53-56).

На підставі акта перевірки 24.01.2017 ГУ ДФС у Волинській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000271300 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 51462,48 грн. (а.с.38) та рішення від 24.01.2017 №0000301300 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 5146,25 грн. (а.с.39).

Надаючи правову оцінку оскаржуваним вимозі та рішенню, суд враховує наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VІ).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ (в редакції 2014 року) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пункт 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ (в редакції 2015 року) визначає, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Позивач, як платник єдиного внеску, відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини другої статті 6 Закону №2464-VІ зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ (в редакції 2014 року) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Разом з тим, пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ (в редакції 2015 року) визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини одинадцятої статті 8 Закону №2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Водночас відповідно до частин другої, третьої, восьмої статті 9 Закону №2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року.

Крім того, частиною третьою статті 7 Закону №2464-VІ визначено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Так, як свідчать матеріали справи, згідно з податковою декларацією про майновий стан і доходи позивача за 2014 рік останній задекларував суму чистого оподатковуваного доходу в розмірі 16900 грн. (а.с.41-44). Водночас із поданої ФОП ОСОБА_1 звітності про суми нарахованого єдиного внеску вбачається, що позивач суму чистого оподатковуваного доходу за 2014 рік в розмірі 16900 грн. розділив на 12 місяців, визначивши таким чином базу нарахування єдиного внеску за січень-листопад 2014 року по 1400 грн., у грудні 2014 року - 1500 грн., з якої було обчислено і сплачено єдиний внесок за вказаний період в сумі 5864,30 грн. (а.с.50-51).

Водночас з матеріалів справи вбачається, що відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи позивача за 2015 рік сума чистого оподатковуваного доходу становить 9837,69 грн. (а.с.45-47). В свою чергу, позивачем у звіті про суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік базу нарахування єдиного внеску визначено у тих місяцях, в яких отримано дохід, а саме: лютому, березні, травні-серпні 2015 року по 1218 грн., у вересні 2559,69 грн., з якої обчислено та сплачено єдиний внесок за вказаний період в сумі 3413,70 грн. (а.с.48-49).

Як зазначає податковий орган, позивач у 2014 році невірно визначив базу нарахування єдиного вснеску шляхом ділення річного доходу на 12 місяців, оскільки така база повинна була визначатись виходячи з розміру доходу, отриманого щомісяця згідно даних Книги обліку доходів і витрат.

Однак, суд вважає такі тведження відповідача необгрунтованими, виходячи з наступного.

В силу приписів пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування (в даному випадку ФОП ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність, перебуваючи на загальній системі оподаткування), єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО).

Отже, єдиний внесок повинен сплачуватись із тієї суми доходу, з якої сплачується ПДФО.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) базою оподаткування ПДФО для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до пункту 4.5 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерство доходів і зборів України від 09.09.2013 №455, обчислення сум єдиного внеску фізичними особами-підприємцями (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності).

Аналізуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що лише показники річних податкових декларацій (а не Книги обліку доходів і витрат, як стверджує відповідач) є підставою для формування платником звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску.

Відтак, фізична особа-підприємець не зобов'язана визначати суму чистого оподатковуваного доходу по місячно, оскільки обчислення сум єдиного внеску платників загальної системи здійснюється, зокрема, на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності).

Отже, у графі 2 таблиць 1 та 3 додатка 5 до Звіту з єдиного внеску сума чистого доходу (прибутку) в рядках календарних місяців зазначається як середньомісячний річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом ділення річного чистого доходу (прибутку) на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий. Вказана позиція суду також узгоджується із роз'ясненням ДФС України, наданими у листі від 16.10.2014 року №7559/7/99-99-17-03-01-17.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем звітності з єдиного внеску за 2014 рік та, як наслідок, відсутність заниження сум ЄСВ за вказаний період.

Крім того, суд вважає необгрунтованою позицію податкового органу щодо неправомірного розрахунку позивачем єдиного внеску у 2015 році, згідно якого підприємцем в січні, квітні, жовтні-грудні розраховано ЄСВ не з мінімального страхового внеску.

Так, з 1 січня 2015 року набрав чинності Закону України від 28 грудня 2014 року №77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», яким внесено зміни до Закону №2464-VІ, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7.

Виходячи з норм пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ, починаючи з 01.01.2015 року, якщо фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, не отримувала доходів (прибутків) у звітному році або окремому місяці звітного року, така особа може не визначати базу ЄВ, оскільки вказаною нормою передбачено право платника, а не обов'язок.

Відтак, оскільки протягом січня, квітня, жовтня-грудня 2015 року ФОП ОСОБА_1 не отримував доходу, що підтверджується даними Книги обліку доходів і витрат (а.с.74-130), тому ним правомірно за вказані календарні місяці у звітності з ЄВ проставлено прочерки і не визначено базу нарахування єдиного податку у зв'язку з відсутністю на те законодавчого обов'язку.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що висновки податкового органу щодо заниження підприємцем єдиного соціального внеску на суму 51462,48 грн. є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що оскаржувані позивачем вимога та рішення ГУ ДФС у Волинській області підлягають скасуванню як протиправні.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь ФОП ОСОБА_1 слід присудити судовий збір в сумі 1280,00 грн., сплачений відповідно до квитанції №5 від 08.021.2017 (а.с.2).

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000271300 від 24 січня 2017 року, рішення Головного управління ДФС у Волинській області №0000301300 від 24 січня 2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859) судовий збір у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Постанова в повному обсязі складена 20 березня 2017 року.