Ухвала суду № 65403761, 15.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №332/3515/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Мєркулова Л.О.

Провадження №22-ц/778/493/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретаря Путій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства Оборони України на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства Оборони України про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИЛА :

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства Оборони України про відшкодування шкоди. В обгрунтування позову зазначає, що він проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан у період з 05.02.1980 року по 05.08.1980 рік в складі діючої армії в період бойових дій.

У 1980 році, при виконанні службового обов'язку в Демократичної республіки Афганістан, в результаті чого у нього виявлено захворювання: дисциркулторна енцефалопатія ТІ ст., змішаного генезу, венозна дисгемія. вестибулопатія. помірні емоційно - вольові порушення. Гіпертонічна хвороба III ст. ступінь-3, ризик-3, гіпертрофі лівого шлуночка. Церебральний атеросклероз II ст. ІХС: Постінфарктний атеросклероз. БПВЛНПГ. СН II А фк. II. Сахарний діабет, тип 2, середньої ступені тяжкості. Діабетична полінейропатія, сенсорна форма, ангіопатія нижніх кінцівок. Облітерирующий атеросклероз артерій нижніх кінцівок. Ішемія І ст. Хронічний пієлонефрит, ст. ремісії. Хронічний простатит, ремісія. ОА великих суглобів.ІІФС І ст. ДДПП, хронічна рецидивіруюча люмбалгія. помірний м'язово - тонічний синдром, ремісія,. Відповідно до військово- медичних документів вбачається, що зазначені захворювання повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в Демократичній республіки Афганістан де велися бойові дії.

У зв'язку з травмою, отриманою під час захисту Вітчизни, порушено його нормальний життєвий стан, він позбавлений можливості реалізовувати свої нормальні життєві функції, звички та бажання. Постійно виникає головна біль при зміні погоди, фізичному навантаженні, підвищення АТ до 180/10 мм рт. ст. (адаптован до 130/80 мм рт. ст.), запаморочення, сухість у роті, колючі болі в області серця, тяжкість у ногах, оніміння пальців кінцівок, біль у попереку та колінних суглобах, похитування при ході, значне погіршення пам'яті, зниження слуху, працездатності, дратівливість, порушення сну. загальна різка слабкість.

Позивач не має можливості зараз працювати, оскільки пересуватися на велику відстань (до місця роботи) без сторонньої допомоги не може, а особистого транспорту він не має. Це поставило його у незручне становище, він не може матеріально забезпечувати свою родину на тому ж рівні, який був в той час, коли він працював. Його заробітна плата була основним засобом існування його родини, а на теперішню пенсію забезпечити себе та свою родину хоча б самим необхідним є просто неможливим. Це додає йому багато неприємних відчуттів і він змушений витрачати кошти на відновлення свого здоров'я, оскільки в місцевій поліклініці у видачі безоплатних медикаментів відмовляють, а платні ліки він не може придбати через їх високу ціну. Він не може вести повноцінний образ життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушена його душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному стані. Він відчуває себе втраченим для суспільства та родини, оскільки не може допомогти своїй родині як матеріально, так і фізично, повноцінно виконувати свої обов'язки по господарству. Тривале лікування позначилося не тільки на його здоров'ї, а також і на його психіці, постійно виникають проблеми з придбанням ліків, які є занадто дорогими. Він постійно знаходиться в пригніченому стані через те, що можливості відновлення здоровя не має і йому необхідно жити з усіма вищезазначеними хворобами.

Усі ці фактори викликають негативні емоції й переживання. Порушено його нормальні життєві зв'язки, йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Значна частина пенсії, яку він отримує, витрачається на придбання ліків та оздоровлення, постійні медичні огляди, санаторне лікування.

Посилаючись на наведене, просить відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100 000,00 гри., яка була завдана йому в результаті ушкодження здоров'я при виконанні обов'язків військової служби.

Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, позивач виходить із тривалості й глибини своїх душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок травми, а також з фізичного та фактичного значного погіршення стану здоров'я, оскільки ушкодження здоров'я він зазнав проходячи військову службу в ДРА з 1980 року, саме з цієї дати він і отримав чисельні хвороби, які турбують його і по сьогоднішній день. Після чисельних лікувань стан здоровя позивача не покращився. За результатами огляду за висновками медико-соціальної експертної комісії йому була встановлена 3 група інвалідності, яка пов'язана з виконанням ним обов'язків військової служби. Витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв підтверджується, що травми та захворювання, як їх наслідки, це травми, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.

Просить стягнути з Міністерства Оборони України на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства Оборони України, на користь ОСОБА_3, моральну шкоду в розмірі 60 000 грн. В іншій частині позову відмовлено.

У апеляційній скарзі Міністерства Оборони України зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться й у ч. 1 ст. 3 ЦПК України.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

По справі встановлено, що позивач у період часу з 05.02.1980 року по 05.08.1980 року проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан в складі діючої армії в період бойових дій, що підтверджується довідкою Заводського районного військового комісаріату від 17.08.2016 року № 20/2365 м ( а.с. 10).

Із витягу з протоколу засідання Віськово - лікарської комісії Південного регіону № 259 від 25 грудня 2012 року по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, зазначено, що захворювання ОСОБА_4, 1960року народження, повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії ( а.с. 11).

Згідно довідки медико-соціальної експертної комісії Серія АВ № 0283492 від 01.12.2014 року ОСОБА_3 була встановлена 3 група інвалідності, яка повязана з виконанням ним обовязків військової служби ( а.с. 14).

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України, зазначаючи про наявність правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_3 моральної шкоди, оскільки сам факт захворювання, одержаного в період проходження військової служби та наслідки такого захворювання, спричинили позивачу втрати немайнового характеру у вигляді психологічного дискомфорту (переживаннях та хвилюваннях), душевних стражданнях, оскільки тривале лікування позначилося на здоров'ї позивача.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року із змінами та доповненнями відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичні або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступінь моральних страждань позивача . Суд зазначав, що протягом багатьох років позивач щодня переживає душевні страждання та у зв'язку з хворобою позбавлений нормального життя.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 3 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Отже, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-86гс14, який згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для судів.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що встановлена позивачеві третя група інвалідності є наслідком захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, суд дійшов правильного висновку про виникнення у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди. При цьому враховуючи тяжкість вимушених змін в житті ОСОБА_3 та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо розміру стягнутого відшкодування моральної шкоди в розмірі 60 000 грн.

З урахуванням вказаних норм колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства Оборони України відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: