Рішення № 65402019, 15.03.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/129/2017(м)

263/2118/16-ц

Категорія 55 Головуючий у 1 інстанції Томілін О.М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року місто Маріуполь

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Принцевської В.П.

суддів Биліни Т.І., Лопатіної М.Ю.

секретар Зал Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за апеляційною скаргою голови комісії з реорганізації Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області про стягнення заборгованості із заробітної плати та про стягнення компенсації за період затримки виплати заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до Головного управління ветеринарної медицини Донецької області про стягнення заборгованості із заробітної плати та про стягнення компенсації за період затримки виплати заробітної плати.

На обґрунтування вимог позивач посилалася на те, що з 17 березня 2009 року до теперішнього часу перебуває у трудових відносинах з Новоазовською районною державною лікарнею ветеринарної медицини на посаді завідуючої пунктом, лікар ветеринарної медицини, на підтвердження чого посилається на запис у трудовій книжці. Вказує, що вона працювала фактично з 17 березня 2009 року до 01 грудня 2014року. Наказом Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 25вересня 2014року № 2829 через проведення бойових дій у м. Новоазовськ, робота Новоазовської районної державної лікарні ветеринарної медицини була зупинена. За інформацією, отриманою з офіційного сайту Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України 21 січня 2016 року вона дізналася про наказ від 25 вересня 2014 року №2829, в якому зазначалося, що через проведення бойових дій у м. Новоазовськ, робота Новоазовської районної державної лікарні ветеринарної медицини була зупинена.

Посилаючись на те, що Новоазовська районна державна лікарня ветеринарної медицини своєчасно не повідомила її про зупинення роботи, вона фактично працювала з 25 вересня 2014 року по 01 грудня 2014 року в установі, яка припинила свою діяльність, і за вказаний період за виконану роботу Новоазовська районна державна лікарня ветеринарної медицини не виплачувала їй заробітну плату, у звязку з чим, уточнивши позовні вимоги, позивачка просила суд стягнути з Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області на свою користь середній заробіток у розмірі 6577 грн. 16 коп. за період з 01 серпня 2014 року по 01 грудня 2014 року, а також компенсацію за період затримки виплати заробітної плати за період з 01 серпня 2014 року по 01 березня 2016 року у розмірі 1963 грн. 39 коп.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 грудня 2016 року повністю задоволено позовні вимоги ОСОБА_2

З даним рішенням не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Він посилався на те, що суд першої інстанції не повно зясував обставини справи та ухвалив рішення з порушенням вимог процесуального та матеріального Закону. Вважають, що позивач звернувся до неналежного відповідача. Просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Позивач в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу з наступних підстав.

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Відповідно до вимог стаття 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Згідно з вимогами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Заявляючи позовні вимоги ОСОБА_2 надала суду слідуючи письмові докази:

- трудову книжку з якої вбачається, що 17 березня 2009 року ОСОБА_2 прийнята на посаду завідуючого пунктом лікар ветеринарної медицини до Новоазовської районної державної лікарні ветеринарної медицини;

- наказ Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 25 вересня 2014 року № 2829 «Про організацію роботу окремих установ, що відносяться до сфери управління Держветфітослужби», яким призупинено діяльність територіальних органів, підприємств та установ, що відносяться до сфери управління Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, на території районів та міст обласного значення згідно з додатком. До цього переліку віднесено населені пункти Новоазовського району;

- наказ Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 18 листопада 2014 року № 4063, яким внесено зміни до наказу Держветфітослужби від 25 вересня 2014 року № 2829, зокрема до Переліку районів та міст обласного значення, на території яких призупиняється діяльність територіальних органів, підприємств та установ, що відносяться до сфери управління Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, затвердженого наказом Держветфітослужби від 25 вересня 2014 року № 2829, вклавши його у новій редакції згідно додатку. До цього переліку віднесено населенні пункти Новоазовського району;

- відомості з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів та утримання податків ОСОБА_2, з яких вбачається, що інформація про суми виплачених доходів та утримання податків за ІІІ, IV квартал 2014 року та І, ІІ квартал 2015 року відсутня;

- довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення від 26 серпня 2015 року № НОМЕР_1, з якої вбачається, що ОСОБА_2 взято на облік, як особу, переміщену з окупованої території;

- довідку Житлово-будівельного кооперативу «Першотравневий» від 14 грудня 2015 року, якою підтверджується, що ОСОБА_2 проживає без реєстрації за адресою: пр.Металургів, 205-16, м.Маріуполь, з 28 серпня 2015 року.

Апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку, що вони є обґрунтованими.

Статтею 309 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Суд першої інстанції не звернув увагу на п. 10 «Положення про районні державні лікарні ветеринарної медицини», яке затверджено Наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 28.10.2008 року № 238 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 листопада 2008 року за № 1119/15810) , і яким встановлено, що районні державні лікарні ветеринарної медицини є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в установах банків, бланки і печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Суд першої інстанції не повно дослідив обставини справи і не зясував, що Новоазовська районна державна лікарня ветеринарної медицини, з якою позивачка перебуває у трудових відносинах до теперішнього часу, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не виключена і не перебуває в процесі припинення. Тобто в даному випадку належним відповідачем є Новоазовська районна державна лікарня ветеринарної медицини, а позивачем предявлено позовні вимоги до неналежного відповідача - Головного управління ветеринарної медицини Донецькій області.

Статтею 33 ЦПК України передбачено, що суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Позивач клопотання про заміну неналежного відповідача в суді першої інстанції не заявив. При цьому суд першої інстанції помилково розглянув справу та задовольнив позовні вимоги, які предявлені до неналежного відповідача.

Апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 заявлені до неналежного відповідача - Головного управління ветеринарної медицини Донецькій області. Позивач перебуває з 17 березня 2009 року і до теперішнього часу в трудових відносинах з Новоазовською районною державною лікарнею ветеринарної медицини, яка є юридичною особою, має самостійний баланс та з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не виключена і не перебуває в процесі припинення.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу голови комісії з реорганізації Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу голови комісії з реорганізації Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 грудня 2016 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління ветеринарної медицини в Донецькій області про стягнення заборгованості із заробітної плати та про стягнення компенсації за період затримки виплати заробітної плати відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді