Ухвала суду № 6540173, 27.10.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" жовтня 2009 р. Справа № 3/149

За позовом Приватного підприємства «Біохім-Сервіс»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Новітні Крохмальні Технології»

про стягнення заборгованості в сумі 37198 грн. 75 коп.

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача : представник не з’явився

від відповідача : представник не з’явився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Біохім-Сервіс»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новітні Крохмальні технології»про стягнення 22624 грн. 00 коп. основного боргу, 13094 грн. 92 коп. штрафних санкцій, 308 грн. 87 коп. річних, 1170 грн. 96 коп. інфляційних втрат за прострочення в оплаті поставленого товару.

У судове засідання позивач не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про, що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.43).

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про, що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №5193259.

Сторони не повідомили суду причин неявки в судове засідання.

Судове засідання неодноразово відкладалось, беручи до уваги закінчення двомісячного строку розгляду господарського спору, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

11.09.2008 року між Приватним підприємством «Біохім-Сервіс»(далі –Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новітні Крохмальні Технології»(далі –Покупець) було усно вчинено правочин, який оформлено за допомогою рахунку фактури №СФ-0000184 від 11.09.2008 року, згідно якого Продавець повинен був передати у власність Покупця вугілля активоване 320»загальною вагою 800 кг., на загальну суму 11424,00 грн., а Покупець прийняти та сплатити за товар.

12.09.2008 року на виконання умов правочину Продавець передав Покупцю вугілля активоване »вагою 800 кг., на загальну суму 11424,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000165 від 12 вересня 2008 року.

Відповідач частково оплатив поставлений згідно видаткової накладної № РН-0000165 від 12 вересня 2008 року товар в сумі 5000,00 грн,. На момент розгляду справи борг відповідача за товар отриманий за вищевказаною накладною становить 6424,00 грн..

09.12.2008 року між Приватним підприємством «Біохім-Сервіс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новітні Крохмальні Технології»було усно вчинено правочин, який оформлено за допомогою рахунку фактури № СФ-0000224 від 09.12.2008 року, згідно умов якого Позивач повинен був передати у власність Відповідача вугілля активоване DCL 320 у кількості 140 кг., вугілля активоване С200 у кількості 400 кг., вугілля активоване CW20 у кількості 20 кг., на загальну суму 10720,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000225 від 09.12.2008 року.

Відповідач частково оплатив поставлений згідно видаткової накладної № РН-0000225 від 09.12.2008 року в сумі 8800,00 грн., сума боргу становить 1920,00 грн.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Передача товару за видатковими накладними та довіреностями не суперечить вимогам ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України.

Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 639 Цивільного Кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.

Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем було направлено Відповідачу лист-вимогу №22 від 08.04.2009 року з вимогою повернути суму заборгованості в семиденний строк з моменту отримання листа-вимоги. 15.07.2008 року відповідачем отримано лист-вимогу, про що свідчить поштове повідомлення про вручення. Отже з 22.07.2008 року у позивача виникло право вимагати стягнення грошових коштів не сплачених за правочинами від 11.09.2008 року та 09.12.2008 року. Загальна сума заборгованості по цих правочинах складає 8344,00 грн., в матеріалах справи відсутні докази оплати заборгованості.

12.11.2008 року між Приватним підприємством «Біохім-Сервіс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новітні Крохмальні Технології»укладено Договір купівлі-продажу №У12/11-01 (далі - Договір), згідно з умовами якого Продавець зобов'язується поставити Покупцю Товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату за умов даного Договору. Відповідно п.2.1. Загальна сума договору складає 14280,00 грн..

Відповідно до п.3.1. приймання-передача товару здійснюється на території Продавця представником Продавця представнику Покупця за наявності доручення з наступним оформленням видаткової накладної за підписом представників сторін.

Відповідно до п.4.1. Продавець зобов'язується виставити рахунок-фактуру при наявності Товару на складі Продавця.

Відповідно до п.4.2. Покупець здійснює оплату за Товар в розмірі 100% від вартості Товару протягом 45 календарних днів, з моменту підписання даного договору.

Позивач на виконання умов договору передав, а відповідач згідно видаткової накладної №РН-0000203 від 12.11.2008 року прийняв вугілля активоване L 320»у кількості 1000 кг., на загальну суму 14280,00 грн..

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 ГК України зазначає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.7.2. Договору Покупець, за порушення строків оплати товару згідно п.п.4.2. даного Договору, сплачує на користь Продавця штраф в розмірі 0,5% від загальної вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Позивачем на суму заборгованості в розмірі 14280 грн. 00 коп. за період з 27.12.2008 року по 31.08.2009 року нараховано штраф в розмірі 0,5% від загальної вартості несплаченого товару за кожен день прострочення, що згідно з розрахунком становить 12994 грн. 80 коп.. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним. Крім того, позивачем на суму боргу в розмірі 8344,00 грн. нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за період з 27.12.2008 по 31.08.2009 року в розмірі 100 грн. 12 коп.. Розрахунок пені та штрафних санкцій перевірено судом та визнано вірним.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1, ч.6 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст.3 вищазгаданого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За порушення строків оплати, відповідно до ст.625 ЦК України, позивачем на суму боргу в розмірі 14280 грн. 00 коп. згідно договору від 12.11.2008 року за період з 27.12.2008 року по 31.08.2009 року нараховано три відсотки річних в розмірі 282 грн. 17 коп.. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

За порушення строків оплати, відповідно до ст.625 ЦК України, позивачем на суму боргу згідно правочинів від 11.09.2008 року та 09.12.2008 року в розмірі 8344 грн. 00 коп. за період з 22.07.2009 року по 31.08.2009 року нараховано три відсотки річних в розмірі 26 грн. 70 коп.. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

Позивачем на суму боргу згідно договору від 12.11.2008 року за період з січня 2009 року по липень 2009 року на суму боргу в розмірі 14280 грн. 00 коп. нараховано індекс інфляції, який становить 1170 грн. 96 коп.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 22624 грн. 00 коп. основного боргу, 13094 грн. 92 коп. штрафних санкцій, 308 грн. 87 коп. 3% річних, 1170 грн. 96 коп. інфляційних витрат є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новітні Крохмальні Технології» (Рівненська обл., Здолбунівський р-н., смт.Мізоч, вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 31511399, р/р 26001060232286 ВГРЦ КБ «Приватбанк»м.Луцьк, МФО 303440) на користь Приватного підприємства «Біохім-Сервіс»(61036, м.Харків, вул.Енергетична, буд.9А, код ЄДРПОУ 32336363, р/р №26008014625980 в Ф «Слобожанське РУ»ВАТ «Банк»Фінанси та Кредит», МФО 350697) 22624 грн. 00 коп. основного боргу, 13094 грн. 92 коп. штрафних санкцій, 308 грн. 87 коп. 3% річних, 1170 грн. 96 коп. інфляційних, а також витрати на оплату державного мита в розмірі 372 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп..

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

                    Суддя Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписано " 02 " листопада 2009 року