Ухвала суду № 65400608, 22.02.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Єрмаков Ю.В.

Справа № 420/3371/15-ц

Провадження № 22ц/782/12/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді Єрмакова Ю.В.,

суддів Дронської І.О., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Попової Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 спілки «Айдар-Кредит» на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 08 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 спілки « Айдар-Кредит» про стягнення компенсації за невикористану відпустку, заборгованості по заробітній платі та компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати та зустрічним позовом ОСОБА_2 спілки « Айдар-Кредит» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та визнання недійсним колективного договору,

в с т а н о в и л а :

В грудні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, після уточнення якого остаточно просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 спілки « Айдар-Кредит» (далі КС «Айдар-Кредит») заборгованість у сумі 324982 грн. 51 коп., яка складається з: нарахованої, але невиплаченої заробітної плати у сумі 6982,32 грн., середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у сумі 228 000, 19 коп., вихідної допомоги у сумі 18000 грн., а також компенсації в розмірі дванадцятимісячного середнього заробітку згідно колективного договору кредитної спілки при звільненні у сумі 72 000 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що при звільнення відповідач КС «Айдар-Кредит» в порушення вимог ст.116,117 КЗпП України повністю з ним не розрахувався, а також не виплатив згідно колективного договору дванадцятимісячний середній заробіток, у звязку з чим просив задовольнити позов.

В лютому 2016 року КС «Айдар-Кредит» звернулися з зустрічною позовною заявою про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 7669,57, яка складається з 1667, 57 грн. доплата за виконання обовязків охоронця; 6000грн. преміювання згідно наказу №61 від 25.10.2013 року та визнання недійсним колективного договору, укладеного між трудовим колективом та адміністрацією КС «Айдар-Кредит».

В обґрунтування позову вказали, що на посаді голови правління ОСОБА_3 необґрунтовано нараховував собі премії, доплати та інші платежі. Так, відповідач ОСОБА_3 видав накази про виконання обов'язків охоронців під час їх відпустки та нарахування собі доплат у розмірі 100% посадового окладу охоронців. Однак, роботу охоронців не виконував. Також останнім наказом № 61 від 25.10.2013 ОСОБА_3 нарахував собі премію у розмірі 100% від посадового окладу, однак протоколом спостережної ради від 06.11.2013 було прийнято рішення про скасування наказу № 61 та зобовязано голову правління повернути зайво нараховані кошти до каси підприємства, чого останнім зроблено не було.

Крім того, ОСОБА_3 22.10.2014 подав на повідомну реєстрацію до управління соціального захисту населення колективний договір, укладений між трудовим колективом та адміністрацією КС «Айдар-Кредит». Згідно протоколу засідання спостережної ради № 4а від 01.03.2014 дію вказаного договору було зупинено, оскільки його укладено з порушенням трудового законодавства та без відома спостережної ради, у звязку з чим просили задовольнити позов.

Оскаржуваним рішенням суд позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнив частково, а саме: суд постановив стягнути з ОСОБА_2 спілки «Айдар - Кредит» на користь ОСОБА_3 заборгованість у сумі 103297,64 грн., яка складається з 39627,94 грн. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, 63669,70 грн. дванадцятимісячного розміру середньої заробітної плати.

В решті вимог позову ОСОБА_3 до кредитної спілки «Айдар-Кредит» відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову кредитної спілки «Айдар -Кредит» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та визнання недійсним колективного договору відмовлено.

В апеляційній скарзі КС «Айдар-Кредит» не згодні з рішенням суду першої інстанції, вважають його таким, що не відповідає вимогам закону, рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову КС «Айдар- Кредит» до ОСОБА_3 в повному обсязі та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до КС «Айдар- Кредит».

Іншою стороною рішення суду не оскаржується.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, у звязку з чим судова колегія вважає за можливим відповідно до ст.169 ЦПК України розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши доповідача, представників КС «Айдар- Кредит», дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія приходить до наступного.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судова колегія вважає, що у даному випадку вказані вимоги закону судом першої інстанції виконано.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 частково, суд першої інстанції виходив з того, що КС «Айдар- Кредит» не були виконані положення ст.116,117 КЗпП України при звільненні, а також положення п.4 розділу 4 колективного договору щодо компенсації при звільненні, у звязку з чим дійшов висновку про часткову обгрунтованість позову.

Відмовляючи в задоволенні позову КС «Айдар- Кредит», суд першої інстанції виходив з того, що вимога про визнання колективного договору недійсним предявлена до неналежного відповідача, а також не було доведено, що вказана сума була нарахована ОСОБА_3 безпідставно, у звязку з чим дійшов висновку про необгрунтованість позову.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 10,11, 60 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.

Судом першої інстанції встановлено, що гідно наказу б/н від 30.08.2013 року ОСОБА_3 прийнято на посаду голови правління кредитної спілки «Айдар-Кредит» з 30.08.2013 року.

21.01.2014 останнього було звільнено з займаної посади за власним бажанням на підставі поданої ним заяви (витяг з протоколу засідання спостережної ради від 14.01.2014року № 11.

Відповідно до списку працівників - розрахункової відомості по обраним працівникам за січень 2014 року - за січень 2014 року ОСОБА_3 нараховано 5791,01 грн., на початок місяця заборгованість за грудень 2013 року становила 4916,40 грн. («вх..залишок»), компенсація за відпустку - 2076,27 грн., з них сплачено авансу 2500 грн. Залишок становить 2308,70 грн.

Судом також встановлено, що сума 4916,40 грн. - заборгованість за грудень 2013 року була сплачена ОСОБА_3 21.01.2014, що підтверджується відомістю на виплату грошей № 4 за грудень 2013 року .

Крім цього, судом встановлено та не оспорено сторонами у справі, що ОСОБА_3 за січень 2014 року було сплачено аванс у сумі 2500 грн. та 2308,70 грн. залишок, що підтверджується бухгалтерськими документами .

В той же час, на день звільнення позивача ОСОБА_3 залишок 2308,70 грн. сплачено не було.

З матеріалів справи вбачається, що згідно заяви ОСОБА_3 від 10.06.2016 останній просив заборгованість з заробітної плати у сумі 2308,70 грн. зарахувати на рахунок заборгованості з кредиту .

Згідно картки платежів по гривневій кредитній лінії ОСОБА_3 12.06.2014 сплачено в рахунок погашення кредиту заборгованість у сумі 2308,70 грн.

Також, судом встановлено з урахуванням положень Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок), що середній заробіток ОСОБА_3 становить 279,07 грн. та з урахуванням дня фактичного розрахунку (за період з 21.01.2014 р. по 12.06.2014 року) затримка складає 142 дні, тобто сума, яка підлягає стягненню складає 39627,94грн.

Вказані обставини були підтверджені документально та не спростовані КС «Айдар-Кредит», іншого розрахунку на спростування зазначеного надано не було.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніші наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму

За змістом ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду про те, що відповідач КС «Айдар-Кредит» допустив порушення трудового законодавства при звільнені ОСОБА_3.

Крім цього, судова колегія також погоджується з висновком суду про стягнення дванядцятимісячної заробітної плати в сумі 63669,70грн., з розрахунку середньомісячної заробітної плати позивача ОСОБА_3 (5305,81грн.х12 місяців), оскільки, як було встановлено судом та не спростовано КС «Айдар- Кредит», з боку останнього є порушення трудового законодавства щодо своєчасного та повного розрахунку з заробітної плати звільненому працівнику.

Враховуючи наведені обставини, а також положення п.4 розділу 4 Колективного договору, який був укладений адміністрацією підприємства та трудовим колективом 26.12.2013 року, та згідно п.6 р.1 набуває чинності з 01.01.2014 року, у суду першої інстанції були підстави для стягнення зазначеної вище суми.

При цьому, вказаний зазначений договір є чинним, в задоволенні позовних вимог щодо його недійсності було відмовлено, оскільки ці вимоги були предявлені до неналежного відповідача та в цій частині рішення суду не оскаржується апелянтом.

Також, судова колегія погоджується з висновком суду про те, що КС «Айдар- Кредит» не довів, з урахуванням положень ст.10,60 ЦПК України, неправомірність видачі ОСОБА_3 наказів про преміювання та покладення на себе обовязків охоронця, а отже, як наслідок, завдання шкоди підприємству, виходячи з тих обставин, які були встановлені судом першої інстанції та не спростовані КС «Айдар- Кредит».

Отже, судом правильно застосовані положення ст.105, 130,136 КЗпП України, а також вірно розтлумачені відповідні пункти посадової інструкції та Правила трудового розпорядку працівників КС « Айдар-Кредит».

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що суд проігнорував те, що ОСОБА_3 на момент реєстрації колективного договору вже не працював в КС «Айдар-Кредит», на увагу не заслуговує, оскільки, як вбачається з відповіді управління Пенсійного фонду України 22.01.2014 р. надійшов лист (вхідний №157) від КС «Айдар-Кредит» (вих.№177 від 17.01.2014 року) за підписом голови правління КС «Айдар-Кредит» ОСОБА_3 з проханням зареєструвати колективний договір, укладений між трудовим колективом та адміністрацією КС «Айдар-Кредит» на 2014 рік.(т.1 а.с.86).

Отже, як вбачається з вказаного листа на момент направлення листа про реєстрацію (тобто 17.01.2014 року) ОСОБА_3 працював на посаді голови правління КС «Айдар-Кредит», а тому мав повноваження щодо звернення з реєстрацією колективного договору.

Також, не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що суд не прийняв до уваги, що між КС «Айдар-Кредит» та ОСОБА_3 було досягнуто мирової угоди щодо заборгованості з заробітної плати, оскільки це питання вирішувалось судом першої інстанції та було надано відповідну правову оцінку (щодо відсутності відповідних доказів такої мирової угоди), з якою судова колегія погоджується.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_3 в касі було отримано гроші в сумі 1500грн. по видатковому касовому ордеру для передачі їх в ВП «Білолуцький», проте ці кошти передані не були, на увагу не заслуговують, оскільки це питання взагалі не було предметом розгляду в суді першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу, оскільки зазначені доводи були предметом розгляду в суді першої інстанції та ним судом першої інстанції була надана відповідна правова оцінка, з якою судова колегія погоджується.

Нових доводів апеляційної скарги, які б свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, не зазначено.

Отже, виходячи зі змісту апеляційної скарги та наведених у ній доводів, є підстави вважати, що ці доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, містять у собі субєктивне тлумачення апелянтом обставин справи та вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обємі зясував права та обовязки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями позивача.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст.307, 308, 313-315, 317,319 ЦПК України, судова колегія,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 спілки « Айдар-Кредит» відхилити.

Рішення Новопсковського районного Луганської області від 08 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.

Головуючий Єрмаков Ю.В.

Судді: Дронська І.О.

ОСОБА_4