Ухвала суду № 65400414, 20.03.2017, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/223/17

Провадження №2/713/203/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2017 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі головуючого судді Пилипюка І.В., з участю секретаря Паучек Є.В., представника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3, про захист прав споживачів, визнання кредитного договору частково недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, -

УСТАНОВИВ:

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості.

Представник відповідача ОСОБА_2, - ОСОБА_4, звернувся в суд із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3, про захист прав споживачів, визнання кредитного договору частково недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, який просив обєднати з первісним позовом.

Ухвалою суду від 02.03.2017 року вказані позови обєднані в одне провадження.

Суд, вислухавши представника ОСОБА_1 за зустрічним позовом, дослідивши матеріали справи, вважає, що зустрічний позов необхідно залишити без руху з таких підстав.

Так, у зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 заявлено вимоги про визнання п.7.1 кредитного договору №CVG0GA0000000032 від 04.09.2008 року недійсним щодо оплати щомісячної комісії в розмірі 4% в місяць винагороди за резервування ресурсів та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом перерахування щомісячних платежів без сплати 4% в місяць винагороди за резервування ресурсів, а сплачені платежі зарахувати в погашення тіла кредиту.

Тобто заявлено дві вимоги немайнового характеру.

Відповідно до ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2017 року - 1600 гривень.

В порушення зазначених вимог позивачем за зустрічним позовом не сплачено судовий збір у розмірі, встановленому згідно вимог ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви з двома вимогами немайнового характеру.

У поданій зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 зазначає та керується положеннями ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів», згідно яких позивач, як споживач, звільняється від сплати судового збору.

Перелік підстав для звільнення від сплати судового збору та пільг щодо його сплати визначено ст.ст.3, 5 ЗУ «Про судовий збір».

У пункті 7 частини першої статті 5 Закону було передбачено, що споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав звільняються від сплати судового збору.

Проте, Законом України від 22 травня 2015 року №484-VIIІ, який набрав чинності 01 вересня 2015 року, внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» та викладено статтю 5 цього Закону в новій редакції, у якій звільнення від сплати судового збору споживачів - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав не передбачено.

Відповідно до ч.3 ст.2 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до штампу на зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом 02.03.2017 року, тобто на момент чинності ст.5 ЗУ «Про судовий збір» у новій редакції, яким не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору, а тому правові підстави для звільнення від сплати судового збору за подання такої позовної заяви відсутні.

Частиною 3 ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Проте, у разі розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Оскільки, спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати є Закон України «Про судовий збір», то саме цей Закон підлягає застосуванню.

Тому, виходячи з того, що ст.5 ЗУ «Про судовий збір» не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору, позивач не звільняється від сплати судового збору за подання позовної заяви про захист прав споживача.

Така ж думка була висловлена Верховним Судом України в ухвалах від 16.01.2016 року у справі № 6-3084ц15, від 29.01.2016 року № 6-209ц16, від 03.02.2016 року № 6-228ц16, від 09.02.2016 року № 6-36ц16 та від 01.03.2016 року № 6-484ц16.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі по 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну з двох вимог немайнового характеру.

У ст.124 ЦПК України зазначено, що зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 119 і 120 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.5 ст.119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

У пункті 3 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 25.09.2015 року) зазначено, що якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обовязковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (ст.121 ЦПК України) або залишення заяви без розгляду (п.8 ч.1 ст.207 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Також суд вважає за необхідне розяснити, що відповідно до вимог п.8 ч.1 ст.207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статях 119,120 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув недоліків у встановлений судом строк.

Керуючись ст.ст.119-121, 124 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір», Суд, -

УХВАЛИВ:

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3, про захист прав споживачів, визнання кредитного договору частково недійсним та застосування наслідків недійсності правочину - залишити без руху.

Надати ОСОБА_2 строк для усунення недоліків позовної заяви пять днів з дня отримання копії ухвали.

Розяснити, що інакше позов буде залишено без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: І. В. Пилип'юк