Ухвала суду № 65399912, 20.03.2017, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 415/6460/16-к

Провадження № 11-кп/782/66/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі

головуючого судді Рябчун О.В.

суддів Павленко Т.І., Чорнобривка Ю.В.

з секретарем Поповою Д.В.

за участю прокурора Гринюк А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Сєвєродонецьку Луганської області матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_1, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1, поданою на вирок Лисичанського міського суду Луганської області.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1, який народився 11 липня 1989 року у м. Лисичанську Луганської області, має громадянство України, раніше засудженого:

13.02.2016 року за вироком Лисичанського міського суду Луганської області за ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 187, 69 КК України до 05 років 06 місяців позбавлення волі ( відповідно до ухвали апеляційного суду Луганської області від 19.05.2006 року);

01.06.2016 року за вироком того ж суду, за ч.3 ст. 185, ч.4 ст.70 КК України до 05 років 06 місяців позбавлення волі;

22.07.2009 року за вироком того ж суду за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, 70,71 КК України до 04 років 01 місяця позбавлення волі;

11.02.2014 року за вироком того ж суду, за ч.1 ст. 122, ч.3 ст. 296 КК України до 02 років позбавлення волі;

19.04.2016 року за вироком того ж суду за ст. 16-ч.2 ст. 186 КК України до 04 років позбавлення волі, звільненого, відповідно до вимог ст. 75 КК України, від відбування призначеного покарання, із встановленням випробувального терміну на 03 роки,

фактично мешкає у м. Лисичанську Луганської області, по вул. 9-го травня, 50/2,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, із призначенням покарання у вигляді позбавлення волі строком на 03 роки.

Відповідно до ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднана не відбута частина покарання за попереднім вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 19.04.2016 року у вигляді 01 року 01 місяця позбавлення волі і остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 04 роки 01 місяць.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до набрання вироком чинності не застосований; початок обчислення строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислюється, за вказівкою суду, з дня його фактичного затримання.

Вироком суду встановлено, що 27 жовтня 2017 року, у нічний час, ОСОБА_1, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, шляхом зламу замку на вхідних дверях, зайшов до будинку № 57 по вул.. Московській м. Лисичанська Луганської області, де проживає ОСОБА_2, та таємно викрав належне потерпілій майно: електродриль, два електротримери, електроподовжувач, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду загальною вартістю 1181,9 грн.

У поданій на вирок суду апеляційній скарзі обвинувачений ,не оспорюючи правильність встановлених та викладених у вироку фактичних обставин справи, правильності юридичної кваліфікації своїх дій, разом з тим, просить вирок суду змінити у частині призначеного йому покарання, або звільнити від його відбування на підставі ст. 75 КК України.

На його думку, суд при призначенні покарання не врахував, що у нього на утриманні знаходиться батько похилого віку, який є інвалідом 2-ої групи та учасником ліквідації аварії на ЧАЕС. Інших родичів та близьких вони із батьком не мають, тому, він єдиний, хто піклується та доглядає батька.

Доповнень до апеляційної скарги на час перегляду матеріалів не надійшло.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення викладених у апеляційній скарзі ОСОБА_1 вимог, перевіривши матеріали кримінального провадження у межах поданої апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає за таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Як вбачається із змісту скарги обвинуваченого, фактичних обставин справи, доведеності своєї провини та юридичну кваліфікацію дій він не оскаржує і, визнаючи свою провину у повному обсязі під час судового розгляду справи, погодився із скороченим порядком дослідження доказів у порядку ст. 349 КПК України, тому, колегія суддів вирок суду у цій частині не переглядає.

Відповідно ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається із змісту вироку, суд, призначаючи покарання, врахував та зазначив, що ОСОБА_1 через нетривалий час після звільнення із місць позбавлення волі скоїв кримінальне правопорушення, які є умисним та тяжким, не має постійного джерела доходів, раніше був неодноразово засуджений за аналогічні злочини, має на утриманні батька-інваліда похилого віку.

У якості обставин, що помякшують покарання суд зазначив у вироку про щиросердне каяття ОСОБА_1 у скоєному.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Колегія суддів вважає, що суд призначив ОСОБА_3 покарання у відповідності із вищезазначеними вимогами ст. 65 КК України.

Розмір та вид призначеного за сукупністю вироків ( ст. 71 КК України) покарання відповідає ступіню та тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, характеристиці його особи і такий вид та розмір покарання у даному випадку є, на думку колегії суддів, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного йому судом покарання за ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає, оскільки, як свідчать матеріали кримінального провадження, обвинувачений жодного разу не відбував визначеного йому судом іспитового строку за попередніми вироками та вчиняв нові умисні тяжкі злочини, за які був засуджений за сукупністю вироків.

Керуючись ст. 405, 407 КПК України, судова колегія

ухвалила:

Вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 13 грудня 2016 року, яким ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за ч.3 ст. 185, 71 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 без задоволення.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, у спосіб та строки, передбачені ст.ст. 424-427 КПК України.

Судді