Ухвала суду № 65399780, 15.03.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Коновалова В.А.

Справа № 433/2181/16-ц

Провадження № 22ц/782/88/17

УХВАЛА

Іменем України

15 березня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого Коновалової В.А.,

суддів: Коротенка Є.В., Лозко Ю.П.

за участю секретаря Козубської А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 29 грудня 2016 року

у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за спожитий природний газ,

в ст а н о в и л а:

У жовтні 2016 року публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за спожитий природний газ, в обґрунтування якої вказало, що відповідач з метою задоволення комунально-побутових потреб використовував природний газ, для чого ним використовувалось газове обладнання - опалювальний прилад УГОП-П-16-У та плита газова ПГ-4.

Відповідно до договору про надання населенню послуг з газопостачання від 24.07.2008 року № 800184, укладеного між відповідачем та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» Сватівським МРУЕГГ, плата за надані послуги повинна здійснюватися споживачем не пізніше 10 числа наступного місяця. Згідно наказу ПАТ «Луганськгаз» № 67 від 07.12.2015 року Новопсковське МРУЕГГ є правонаступником Сватівського МРУЕГГ.

Відповідач за використаний газ борг не сплачує, у звязку з чим станом на 01.10.2016 року за ним утворилася заборгованість за період з січня 2011 року по вересень 2015 року та складає 8385,05 грн.

Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 29 грудня 2016 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за спожитий природний газзадоволено. Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» заборгованість за спожитий природний газ в сумі 8385,05 грн. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідач в судове засідання не зявився, про час і місце повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, його неявка відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу. В межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановленні факти про те, що між відповідачем та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» в особі Сватівського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства було укладено договір про надання населенню послуг з газопостачання від 24.07.2008 року № 800184, згідно п. 4.2.1 якого плата за надані послуги повинна здійснюватися споживачем не пізніше 10 числа наступного місяця.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» було зареєстровано як юридична особа у встановленому законом порядку, код ЄДРПОУ 05451150.

Згідно наказу ПАТ «Луганськгаз» № 67 від 07.12.2015 року Новопсковське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства є правонаступником Сватівського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства.

За використаний газ відповідач борг не сплачує, що підтверджується випискою з особового рахунку. Відповідача було відключено від мережі газопостачання, про що було складено відповідний акт.

Станом на 01.10.2016 року заборгованість споживача ОСОБА_2 перед ПАТ «Луганськгаз» складає 8385,05 грн. 05 коп., та яка утворилася за період з січня 2011 року по вересень 2015 року відповідно до фактичних показань лічильника газу.

Крім того, відповідач неодноразово попереджався про необхідність погашення заборгованості за використаний природний газ, що підтверджується письмовими повідомленнями рекомендованих листів з відміткою про вручення. До теперішнього часу сума заборгованості за спожитий газ не сплачена.

Тому суд першої інстанції з урахуванням зазначеного, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги доведені в судовому засіданні представником позивача і підтверджуються дослідженими доказами, з яких вбачається факт наявності заборгованості за спожитий природний газ. В судовому засіданні відповідач не спростував належними і допустимими доказами заявлених позовних вимог позивача щодо зазначених в позові фактичних обставин цієї справи, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг за спожитий природний газ в сумі 8385,05 грн.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності права позивача на стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з газопостачання за період з січня 2011 року по вересень 2015 року в сумі 8385,05 грн.

Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 року № 2245 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 17 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246 із змінами, розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інший строк.

Судом встановлено, що 24.07.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Луганськгаз» в особі Сватівського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства та ОСОБА_2 укладено договір про надання населенню послуг з газопостачання № 800184.

В п. 16 договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Пунктом 22 договору передбачено, що за наявності лічильника газу розрахунок за надані послуги проводиться за встановленими цінами на підставі фактичних показань лічильника.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 до 15 вересня 2015 року з метою задоволення комунально-побутових потреб споживав природний газ за адресою: Троїцький район, с. Лантратівка, вул. Леніна (Центральна), буд. 208.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що через нерегулярну сплату відповідачем за послуги з газопостачання утворилася заборгованість у розмірі 8385 грн. 05 коп. за період з січня 2011 року по вересень 2015 року, що підтверджується даними розрахунку за особовим рахунком № 800184. Зазначені в розрахунку заборгованості покази лічильника станом на 31.08.2015 року відповідають показам лічильника, знятим контролером під час перевірки показань лічильника, з якими погодився відповідач, про що свідчить його підпис. Відповідачем на спростування зазначених обставин будь-яких доказів надано не було.

Також відповідачем не зважаючи на вимоги ст. 60 ЦПК України про те, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, не надано суду доказів того, що в період з січня 2011 року по вересень 2015 рокуним здійснювалася оплата у тому ж розмірі, який нараховувався позивачем за спожитий природний газ, а суд же згідно ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що надані представником позивача документи не відповідають ні формі, ні змісту положенням, які зазначені в постанові Національної комісії регулювання електроенергетики України «Про затвердження Порядку відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання» від 29 травня 2003 року № 475 є помилковим, оскільки Порядком регулювалися правовідносини, що виникли з приводу відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству: використання газу у разі самовільного підключення до системи газопостачання; використання газу в разі самовільного відновлення газопостачання; пошкодження лічильника газу, пломб на ньому, порушення цілісності або пошкодження повірочного тавра, а також дій споживача, які призводять до заниження показань лічильника; зрив пломб на газових приладах та пристроях, опломбованих газопостачальним або газорозподільним підприємством; використання газу (у разі відсутності лічильника) у випадку, коли не було своєчасно повідомлено газопостачальне або газорозподільне підприємство про зміну розміру опалювальної площі, кількості осіб, яким надаються послуги з газопостачання понад один місяць, встановлення додаткових газових приладів та пристроїв; відмова в доступі до своїх житлових та підсобних приміщень, де розташовані газові прилади (пристрої), запірна арматура та лічильники газу, представникам газопостачального або газорозподільного підприємства.

Отже дана норма права не регулювала питання надання населенню послуг з газопостачання та оплату цих послуг.

Крім того, зазначена постанова втратила чинність згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

від 28 жовтня 2014 року N 185.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Визначати предмет та підстави позову відповідно до ст.ст.3,4,11,119 ЦПК України є виключним правом позивача, який наділений також правом після предявлення позову змінити підстави або предмет позову, що передбачено ч.2 ст.31 ЦПК України.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Звертаючись до суду із позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за спожитий природний газ в сумі 8385,05 грн.

Отже предметом спору по даній справі є стягнення заборгованості за спожитий природний газ, а не відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання. Тому положення Порядку відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України «Про затвердження від 29 травня 2003 року № 475, в період його дії, не розповсюджувалися на правовідносини, які виникли між сторонами по даній справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що в акті від 15 вересня 2015 року значиться підпис ОСОБА_3 як свідка, а потім статус свідка змінений на представника в суді, що є неможливим відповідно до ЦПК України є безпідставними, виходячи з наступного.

15 вересня 2015 року комісією, до складу якої входив юрисконсульт ПАТ «Луганськгаз» ОСОБА_3, здійснено механічне відєднання відводу газопроводу від діючого розподільного газопроводу у звязку із тим, що абонент ОСОБА_2 має заборгованість за використаний природній газ. Комісією був складений акт № 549 від 15.09.2015 року, в якому міститься підпис ОСОБА_3

Отже ОСОБА_3, як юрисконсульт ПАТ «Луганськгаз», входив до складу комісії з відключення абонента ОСОБА_2 від газопостачання. Тому посилання апелянта на те, що ОСОБА_3 під час складання акту від 15 вересня 2015 року був свідком є необґрунтованим, оскільки спростовується самим актом.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_3 на підставі довіреності від 01 липня 2016 року, виданої ПАТ «Луганськгаз», приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції як представник позивача.

Положення ЦПК України не містять заборони бути представником позивача особи, яка входила до складу комісії з відключення газопостачання.

Доводи апеляційної скарги про те, що представником позивача не був наданий оригінал договору про надання населенню послуг з газопостачання не заслуговують на увагу як на підставу для скасування рішення суду, оскільки під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником позивача був наданий оригінал договору, який досліджений судом.

Посилання апелянта на те, що в судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції не були витребувані докази повірки лічильника газу як з дня встановлення лічильника, так і на протязі його експлуатації не приймаються до уваги, оскільки предметом розгляду є стягнення заборгованості за спожитий природний газ, а не обставини, що стосуються повірки лічильника.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не була витребувана інформація стосовно акту звірки постачання газу з УПСЗН щодо надання житлової субсидії не заслуговує на увагу, як на підставу для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Згідно листа Управління соціального захисту населення Троїцької районної державної адміністрації Луганської області від 10 березня 2017 року за зверненням ОСОБА_2І на підставі діючого законодавства 21 вересня 2015 року була призначена субсидія на житлово-комунальні послуги з вересня місяця 2015 року по серпень місяць 2016 року на послуги з електропостачання та постачання холодної води, послуга газопостачання відсутня. ОСОБА_2 управлінню були повернуті надміру виплачені кошти за призначеною субсидією з жовтня місяця 2010 року по січень місяць 2011 року у сумі 1541 грн. 58 коп. У період з 01 лютого 2011 року по жовтень 2016 року ОСОБА_4 субсидія для придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива не призначалася.

Розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303,308,319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 29 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення у касаційному порядку.

Головуючий

Судді: