Рішення № 6539847, 29.10.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2009 р. Справа № 17/587/08-НР

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

при секретарі Новіковій Л.М.,

за участю представників:

Від позивача: Ткачук С.А., дов. б/н від 01.08.2009р,

                     Гожбур К.А., дов. б/н від 01.08.2009р.,

Від відповідача: не з’явився;

Від третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) не з’явився,

2) Клячкін О.Н., дов. б/н від 12.08.2009р.,

3) не з’явився.

розглянувши матеріали справи

За позовом: Державної інспекції захисту рослин Миколаївської області,

м.Миколаїв, вул. Урожайна, 38,

До відповідача: Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20,

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Комунальне підприємство “Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації”, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 40,

2. Миколаївська районна державна насіннєва інспекція, 54036, м.Миколаїв, вул. Урожайна, 38, код 00713208,

3. Міністерство аграрної політики України, 01001, м.Київ, вул. Хрещатик, 24,

про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Державна інспекція захисту рослин Миколаївської області (далі - позивач) у вересні 2008 року звернулася з позовом до Виконавчого комітету Миколаївської ради (далі –відповідач) про визнання права власності на нерухоме майно. Третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача позивач зазначив КП «ММБТІ»(далі –третя особа –1).

Рішенням від 14.10.2008 року Господарський суд Миколаївської області задовольнив позовні вимоги, визнав за Державою в особі Державної інспекції захисту рослин Миколаївської області, м. Миколаїв, вул. Урожайна, 38 (код 00702439), що підпорядкована Головній державній інспекції захисту рослин Міністерства аграрної політики України, право власності на нерухоме майно, а саме: адміністративний будинок літ. А, який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Урожайна, 38.

Вказане рішення в касаційному порядку було оскаржено до Вищого Господарського суду Миколаївською районною державною насіннєвою інспекцією як особою, права та обов’язки якої зачіпає оскаржуване рішення.

Постановою від 09.07.2009 року Вищий Господарський суд України скасував рішення суду першої інстанції від 14.10.2008 року та направив справу до Господарського суду Миколаївської області на новий розгляд.

Ухвалою від 10.08.2009 року справу № 17/587/08 прийнято до свого провадження суддею Господарського суду Миколаївської області Гриньовою –Новицькою Т.В. з присвоєнням їй номеру 17/587/08 – НР. Виконуючи приписи суду касаційної інстанції, суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Миколаївську районну державну насіннєву інспекцію (далі третя особа –2) та Міністерство аграрної політики України (далі –третя особа –3).

Ухвалою від 29.09.2009 року суд задовольнив заяву сторін про продовження строку вирішення спору.

У судовому засіданні 26.10.2009 року оголошено перерву до 29.10.2009 року для підготовки повного тексту рішення по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на наказ Миколаївського обласного агропромислового комітету № 212 від 05.12.1989 року та наказ Обласного управління сільського господарства № 5 від 09.01.1976 року «Про безоплатну передачу основних фондів», а також наявність Державного акту на право постійного користування землею серії МК № 111062 від 26.03.1998 року, згідно з яким позивачу надано у постійне користування земельну ділянку, на якій розміщена спірна будівля. В якості правових підстав своїх вимог позивач посилається на ст. 328 та п. 1 ст. 344 ЦК України.

Відповідач, третя особа –1 та третя особа –2 проти позову заперечують; третя особа –3 вважає вимоги обґрунтованими і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, вивчивши матеріали справи та дослідивши наявні у справі докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у позові. Висновок суду ґрунтується на такому: 09.01.1976 року Миколаївське обласне Управління сільського господарства видало наказ № 5 «Про використання будівлі облсільгоспуправління інв. №_ в м. Миколаєві –35», яким наказав: приміщення, що звільнилося, використати для розміщення обласної станції захисту рослин та Миколаївської районної держнасінінспекції:

-          на першому поверсі розмістити держнасінінспекцію з передачею кімнати № 7 станції захисту рослин;

-          обласну станцію захисту рослин розмістити на другому поверсі та в кімнаті № 7 першого поверху.

Відповідальність за експлуатацію будівлі та підсобних споруд покласти на обласну станцію захисту рослин.

          Наказом № 212 від 05.12.1989 року «Про безвідплатну передачу основних засобів»Миколаївський обласний агропромисловий комітет передав безвідплатно з балансу Миколаївського облагропрома на баланс обласної станції захисту рослин основні фонди на суму 52488 ріблів (згідно з актом). За актом від 25.12.1989 року з балансу облагропрома до балансу обласної станції захисту рослин передано адміністративну будівлю Варварівка, гараж на 6 боксів, басейн для питної води, металеві ворота, огорожу території, водоймище пожежне –всього вартістю 52488 рублів.

          В жодному з цих наказів не зазначено адресу, за якою розташовано будівлі та споруди, які передаються обласній станції захисту рослин. Відтак, немає підстав стверджувати, що адміністративний будинок № 38 по вул. Урожайній у місті Миколаєві, на який позивач намагається визнати право власності, є тим самим будинком, щодо якого йдеться в наказах.

З наказу № 212 від 05.12.1989 року вбачається, що нерухомість передана станції захисту рослин не у власність, а лише на баланс, тому немає жодних підстав вважати, що з підписанням акту прийому –передачі основних засобів від 25.12.1989 року у позивача виникло право власності на об’єкти нерухомості. Факт знаходження нерухомого майна на балансі підприємства не є ознакою виникнення у нього права власності.

          Державний акт на право постійного користування землею серії МК № 611062 від 26.03.1998 року, на який посилається позивач, також не може слугувати підставою для виникнення або підтвердження права власності на нерухоме майно, адже земельні ділянки є окремим об’єктом цивільних прав.

          З огляду на вищенаведене та враховуючи припис ч. 1 ст. 328 ЦК України, згідно з якою право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, суд приходить до висновку, що наведені позивачем підстави жодним чином не свідчать про набуття ним права власності на адміністративну будівлю по вул. Урожайній 38 в місті Миколаєві.

          Посилання позивача на ч. 1 ст. 344 ЦК України (набувальна давність) суд не може взяти до уваги, виходячи з такого: згідно з вказаною нормою Закону особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном –протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном.

Безтитульне володіння –це фактичне володіння, яке не спирається на будь –які юридичні титули (договір найму, оренди, тощо).

Наявність у володільця певного юридичного титулу, виключає застосування набувальної давності.

Позивач стверджує, що відкрито, безперервно володіє нерухомим майном з 1976 року на підставі наказу Обласного управління сільського господарства № 5 від 09.01.1976 року, тобто це володіння не є для позивача безтитульним.

Перебіг строку набувальної давності починається від моменту виникнення володіння.

Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004 року, а пунктом 8 цих положень встановлено, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюється, також, на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, визнання права власності за набувальною давністю не може мати місце раніше 01.01.20011 року, тому з позовом про визнання права власності за набувальною давністю позивач звернувся до суду передчасно.

Усе вищенаведене не дає підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 78, 82 –85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя