Ухвала суду № 65398035, 13.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/251/17 Справа № 201/3207/17 Слідчий суддя - Антонюк О.А. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2017 року м.Дніпро

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді -доповідача Крот С.І.,

суддів Кленцаря В.Б., Слоквенка Г.П.,

за участю секретаря Гичка Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_3, 10 березня 1995 року

народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1,

який проживає: ІНФОРМАЦІЯ_2,

АДРЕСА_1,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,

за участю прокурора Третяка К.Ю.,

захисника ОСОБА_2,

підозрюваного ОСОБА_3,

(в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу слідчого судді про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 та звільнити його з-під варти в судовому засіданні.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги зазначає, що при розгляді клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу слідчим суддею не було перевірено обґрунтованість підозри, а саме безпідставно проігноровано доводи сторони захисту про непричетність ОСОБА_3 до інкримінованого йому злочину. Вказує на те, що в повідомленні про підозру не описано, які конкретно дії ОСОБА_3 мали місце і охоплюються диспозицією ч. 2 ст. 186 КК України, тобто взагалі не розкрито обєктивну сторону складу злочину. Посилається на те, що матеріали клопотання не містять доказів вчинення ОСОБА_3 будь-яких дій, спрямованих на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_5 або надання згоди на участь у відповідних діях разом з іншими особами. Стверджує, що ОСОБА_3 не фігурує ні в самому клопотанні, ні в протоколах слідчих дій як особа, яка вчиняла якісь протиправні дії відносно майна потерпілого. Зазначає, що твердження органу досудового слідства про те, що у ОСОБА_3 мав місце умисел на заволодіння майном потерпілого за попередньою змовою з іншими особами є припущенням, яке ґрунтується лише на тому, що останній перебував разом з іншими в транспортному засобі, отже автоматично є співучасником. Вважає, що в ухвалі безпідставно вказано на існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, без посилання на обставини та докази, якими підтверджується наявність таких ризиків.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2017 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з моменту затримання підозрюваного, тобто до 26 квітня 2017 року, встановлено розмір застави у сумі 128 000 грн. з покладенням обовязків, а саме, прибувати за кожною вимогою суду, прибувати за кожною вимогою до слідчого чи прокурора, у провадженні яких перебуває кримінальне провадження; не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого чи прокурора або суду, повідомляти слідчого чи прокурора або суд про зміну свого місця проживання.

Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3-5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілого і свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. ОСОБА_1 того, слідчий суддя врахував тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вагомість наявних доказів, яким обґрунтовується повідомлення про підозру, та прийшов до висновку, що застосування більш мяких запобіжних заходів до ОСОБА_3 є недоцільним. Також, слідчий суддя визначив розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обовязків, які будуть на нього покладені у разі внесення ним застави.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_2 та підозрюваного ОСОБА_3, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили задовольнити її, думку прокурора, який заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши матеріали за скаргою, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканість.

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Судове рішення стосовно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Під час апеляційного перегляду встановлено, що зазначені вимоги закону суддею не дотримані.

Так, слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, всупереч вимогам ст. ст. 193, 194 КПК України, належним чином не дослідив надані матеріали та докази, які обґрунтовують предявлену підозру, не надав правової оцінки твердження сторони захисту, що заперечували проти задоволення клопотання, через недоведеність заявлених ризиків, у звязку з чим доводи апеляції колегія вважає обґрунтованими.

Щодо обґрунтованості заявлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК, які на думку слідчого судді слугували підставою для застосування виняткового запобіжного заходу, суд апеляційної інстанції приходить до наступного.

Колегія звертає увагу на те, що твердження слідства та суду про те, що підозрюваний може впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню, є необґрунтованими, оскільки в судовому засіданні прокурором не надано інших даних щодо здійснення впливу на потерпілого, також органом слідства не перевірено достовірність даних щодо заявлених випадків впливу саме з боку ОСОБА_3

На думку колегії суддів, судом першої інстанції не дотримано принципу призначення альтернативного запобіжного заходу, викладеного у рішеннях ЕСПЛ «Летельє проти Франції», «Мамедова проти Росії» та правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12 січня 2012 р. у справі «Тодоров проти України», згідно якої «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою».

Беручи до уваги дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, міцні соціальні звязки, а також враховуючи відсутність даних про те, що останній схильний до антисоціальної поведінки, колегія вважає, що доводи про існування ризику продовження злочинної діяльності та вчинення іншого правопорушення не підтвердженими.

Також, залишено поза увагою слідчого судді доводи сторони захисту щодо обставин інкримінованого злочину та спростування заявлених ризиків.

Сукупність ризиків і доводів, на які послався слідчий суддя, дають підстави для висновку про необґрунтованість застосування найбільш суворого запобіжного заходу відносно ОСОБА_3, оскільки тяжкість інкримінованого злочину, складність справи не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання слідчого та застосування у даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладанням на нього обовязків відповідно до вимог ст. 194 КПК України та вважає, що саме цей запобіжний захід зможе забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обовязків, що випливають зі змісту ст.177 КПК України.

Керуючись ст.ст.181, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - скасувати.

Постановити нову ухвалу Апеляційного суду, якою клопотання старшого слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Застосувати щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком до 26 квітня 2017 року, звільнивши з-під варти в залі суду.

Покласти на ОСОБА_3 обовязки, передбачені п.п.1, 2, 3, 8 ч.5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; не залишати місце постійного проживання,розташоване за адресою:АДРЕСА_2, цілодобово, без дозволу слідчого, прокурора чи суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в Україну.

Ухвалу про застосування до запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

____ _______ ____

ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_7