Ухвала суду № 65396675, 20.03.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/1827/16-ц Провадження № 22-ц/795/18/2017 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Гордієць Л. В. Доповідач - Вінгаль В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіВІНГАЛЬ В.М. суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2при секретарі:ОСОБА_3за участю:ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Колісниківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання заповіту недійсним, третя особа - ОСОБА_8 державна нотаріальна контора,

в с т а н о в и в:

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 липня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_7, Колісниківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання недійсним заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Колісниківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області ОСОБА_9 від 22 травня 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за №17.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом принципів справедливості, неупередженості та норм процесуального права.

За доводами заявника, маючи намір успадкувати майно померлої сестри ОСОБА_4 позивач звернувся до нотаріальної контори, проте у березні 2016 року дізнався, що за життя ОСОБА_4 склала заповіт на користь ОСОБА_7, який вважає недійсним на підставі ч.1 ст.225 ЦК України.

Заявник зазначає, що при складанні заповіту ОСОБА_4 виповнилося 78 років, в останні роки життя у неї розвився віковий склероз і почастішали випадки не сприйняття дійсних подій, деякі події сприймались нею неадекватно, а на день складання заповіту в останньої спостерігався процес загострення психічного розладу, вона знаходилася у тяжкому стані і не могла усвідомлювати значення своїх дій.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з відсутності, передбачених ч.1 ст.255 ЦК України, підстав для визнання оспорюваного заповіту недійсним, оскільки позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_4 як дієздатна фізична особа вчинила заповіт у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом по справі встановлено, що позивач ОСОБА_4 був рідним братом ОСОБА_4, яка померла 11 червня 2015 року.

Відповідно до листа Колісниківської сільської ради Ніжинського району №03-08/36 від 20.04.2016 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 11.06.2015 року постійно проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2. У власності мала житловий будинок з надвірними будівлями. На день смерті зареєстрована за вказаною адресою одна, але на день смерті проживала біля неї племінниця ОСОБА_7, яка здійснювала за нею догляд, так як вона його потребувала.

22 травня 2015 року ОСОБА_4 склала заповіт, згідно якого на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде їй належати, і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_7 Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Колісниківської сільської ради Ніжинського району ОСОБА_9 та реєстровано в реєстрі за №17.

11 червня 2015 року ОСОБА_4 померла.

Згідно копії спадкової справи до майна померлої 11.06.2015 року ОСОБА_4, із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_7 та ОСОБА_4

Звернувшись до суду із зазначеним позовом, ОСОБА_4 у якості правової підстави для визнання заповіту недійсним посилався на ч.1 ст.225 ЦК України.

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Як розяснено у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобовязаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.

З матеріалів справи вбачається, що за інформацією Ніжинської центральної районної лікарні №01-10/320 від 06.04.2016 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 11.06.2015 року на стаціонарному лікуванні у Ніжинській ЦРЛ протягом 2014-2015 років не перебувала. З 2012 року перебувала на диспансерному обліку у лікаря-онколога Ніжинської ЦРЛ. Д-з: Са нижньої треті шлунку 11 ст. 1У кл.

За даними архіву, згідно картотеки ОСОБА_8 обласної психоневрологічної лікарні ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, не значиться. На обліку у диспансерному відділенні ОСОБА_8 обласної психоневрологічної лікарні не перебувала.

Згідно характеристики Колісниківської сільської ради №4 від 03 січня 2017 року, ОСОБА_4 проживаючи на території сільської ради зарекомендувала себе з позитивної сторони, до самої смерті була при памяті і здоровому розумі.

Висновком посмертної судово-психіатричної експертизи №158 від 21 лютого 2017 року, проведеної судово-психіатричним експертним підрозділом Комунального лікувально-профілактичного закладу «ОСОБА_8 обласна психоневрологічна лікарня» встановлено, що у ОСОБА_4 на час укладення заповіту 22.05.2015 року мав місце «Органічний розлад особистості змішаного ґенезу» (F 07.8 за Міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду), який не позбавляв її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Враховуючи вищезазначені обставини справи, висновок посмертної судово-психіатричної експертизи №158 від 21 лютого 2017 року, показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання заповіту недійсним на підставі ч.1 ст.225 ЦК України і, як наслідок, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Не приймаються апеляційним судом до уваги доводи заявника про те, що на день складання заповіту в останньої спостерігався процес загострення психічного розладу, вона знаходилася у тяжкому стані і не могла усвідомлювати значення своїх дій, оскільки зазначене спростовується висновком судово-психіатричної експертизи №158 від 21 лютого 2017 року.

За викладених обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення і скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: