Ухвала суду № 65396572, 14.03.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 736/803/16-ц Провадження № 22-ц/795/392/2017 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Карапута О. О. Доповідач - Бечко Є. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4за участю:позивача ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_7 і представника ОСОБА_8

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 11 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_9,

в с т а н о в и в:

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 11 січня 2017 року задоволено частково позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя. В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності та виділено їй в натурі:

диван кутовий вартістю 2000 грн.; комод вартістю 800 грн., шафу-тумбу навісну вартістю 1500 грн.; тумбу під телевізор вартістю 300 грн.; два дивани розкладні 2006 року вартістю по 1000 грн. кожний, всього 2000 грн.; шафу-купе вартістю 2000 грн.; тумбу телефонну вартістю 300 грн.; диван розкладний 2000 року вартістю 800 грн.; два крісла вартістю по 500 грн. кожне, всього 1000 грн.; телевізор марки «LG Ультра» 2010 року вартістю 1500 грн.; меблеву стінку «Вікторія» вартістю 2000 грн.; два пуфики по 100 грн. кожний, всього вартістю 200 грн.; умивальник вартістю 500 грн.; пральну машину «LG» вартістю 2000 грн.; стіл кухонний вартістю 250 грн.; шість табуретів по 80 грн. кожний, всього вартістю 480 грн.; холодильник марки «LG» вартістю 3000 грн.; морозильну камеру «Снайге» вартістю 4500 грн.; мікрохвильову піч марки «LG» вартістю 400 грн.; газову плиту марки «LG» вартістю 1000 грн.; причіп ПСЕ-12.5 державний номерний знак ЯР03962 2006 року вартістю 6000 грн.; корову 2008 року вартістю 6000 грн.; теля-бичка вартістю 4000 грн.; теля чорно-рябе вартістю 2000 грн.; бройлери чотирнадцять штук по 100 грн. кожне, всього вартістю 1400 грн.; чотири утки по 50 грн. кожна, всього вартістю 200 грн.; кури десять штук по 50 грн. кожна, всього вартістю 500 грн.; оприскувач вартістю 200 грн.; болгарку нову 2014 року вартістю 1000 грн.; причіп автомобільний НОМЕР_1 2010 року вартістю 4000 грн.; косарку роторну КРН-169 № 250900470 2007 року вартістю 3000 грн.; дрова один причіп вартістю 1000 грн.; фотоапарат цифровий марки «Соні» вартістю 800 грн.; бойлер 2016 року вартістю 1200 грн.; електродуховку 2006 року вартістю 200 грн.; комбайн кухонний вартістю 800 грн. всього вартістю 69530 грн.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_7 право власності та виділено йому в натурі:

телевізор марки «LG» 2001 року вартістю 800 грн.; тюнер «Евроскай» вартістю 600 грн.; диван розкладний 2000 року вартістю 1000 грн.; пилосос марки «Самсунг» вартістю 1500 грн.; кухонний набір меблів вартістю 2000 грн.; ванну вартістю 500 грн.; бензопилу «Штіль 361» нову 2014 року вартістю 8000 грн.; болгарку стару 2011 року вартістю 600 грн.; електродриль вартістю 300 грн.; зварювальний апарат старий 2010 року вартістю 500 грн.; трактор ЮМЗ-6АЛ, державний номерний знак НОМЕР_2, 1983 року випуску, вартістю 54564,0 грн., плуг тракторний 2006 року вартістю 1500 грн.; граблі тракторні 2006 року вартістю 1500 грн.; теля біле вартістю 1200 грн.; бройлерів пять штук по 100 грн. кожне, всього вартістю 250 грн.; три утки по 50 грн. кожна, всього вартістю 150 грн.; кури десять штук по 50 грн. кожна, всього вартістю 500 грн.; колесо тракторне заднє нове 2015 року вартістю 5000 грн. всього вартістю 69764 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 117 грн. 00 коп. грошової компенсації за перевищення вартості частки виділеного майна та грошову компенсацію в розмірі 49554 грн. за 1/2 частину вартості автомобіля НОМЕР_3. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_7 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду змінити, ухвалити нове рішення, яким визнати за ним право власності та виділити йому в натурі: бензопилу «Штіль 361» нову 2014 року вартістю 8000; болгарку стару 2011 року вартістю 600 грн.; електродриль вартістю 300 грн.; зварювальний апарат старий 2010 року вартістю 500 грн.; трактор ЮМЗ-6АЛ, державний номерний знак НОМЕР_2, 2005 року вартістю 18000 грн.; плуг тракторний 2006 року вартістю 1500 грн.; граблі тракторні 2006 року вартістю 1500 грн.; колесо тракторне заднє нове 2015 року вартістю 1000 грн.; причіп тракторний ПСЕ-12,35 д.р.н. ЯРО3962 2006 року вартістю 6000 гр.; косарку роторну КРН-169 № 250900470 2007 року вартістю 3000 грн.; болгарку нову 2014 року вартістю 1000 грн.; ванну нову вартістю 1000 грн.; диван розкладний 2000 року вартістю 2000 грн.; стіл кухонний саморобний вартістю 1000 грн.; табурети 2* 150 грн., всього вартістю 300 грн.; телевізор марки «LG» 2001 року вартістю 1000 грн.; тюнер «Евроскай» вартістю 800 грн.; бик 6000 грн.; фотоапарат цифровий «Соні» - 2000 грн., всього просив виділити йому майна на суму 61800 грн.

В порядку поділу спільного майна подружжя просив визнати за ОСОБА_5 право власності та виділити їй в натурі: диван кутовий вартістю 3000 грн.; комод вартістю 1000 грн.; шафу-тумбу навісну вартістю 1500 грн.; тумбу під телевізор вартістю 300 грн.; два дивани розкладні 2006 року вартістю по 2000 грн. кожний, всього 4000 грн.; шафу-купе вартістю 2000 грн.; тумбу телефонну вартістю 600 грн.; диван розкладний 2000 року вартістю 2000 грн.; два крісла вартістю по 1500 грн. кожне, всього 3000 грн.; телевізор марки «LG Ультра» 2010 року вартістю 1500 грн.; меблеву стінку «Вікторія» вартістю 4000 грн.; два пуфики по 100 грн. кожний, всього вартістю 200 грн.; умивальник вартістю 2000 грн.; пральну машину «LG» вартістю 6000 грн.; чотири табурети по 150 грн. кожний, всього вартістю 600 грн.; холодильник марки «LG» вартістю 5000 грн.; морозильну камеру «Снайге» вартістю 7000 грн.; мікрохвильову піч марки «LG» вартістю 1000 грн.; газову плиту марки «LG» вартістю 2500 грн.; ванну стару вартістю 500 грн.; корову 2008 року вартістю 15000 грн.; теля чорно-рябе вартістю 3000 грн.; теля біле вартістю 2000 грн.; бройлери девятнадцять штук по 400 грн. кожний, всього вартістю 7600 грн.; сім качок по 150 грн. кожна, всього вартістю 1050 грн.; кури двадцять штук по 150 грн. кожна, всього вартістю 3000 грн.; оприскувач вартістю 600 грн.; електродуховку 2006 року вартістю 600 грн.; бойлер 2016 року вартістю 1200 грн.; комбайн кухонний вартістю 2000 грн.; мінітрактор з двигуном «Садко», вартістю 25000 грн.; бензопила 2004 року вартістю 7000 грн.; саморобний причіп до легкового автомобіля вартістю 3000 грн.; кухонний набір меблів вартістю 3000 грн.; пилосос «Самсунг» вартістю 1500 грн.; пуфік 2 * 100 грн., всього 200 грн. Всього виділити майна на суму 128750 грн. Різницю ціни майна у грошовому еквіваленті він оскаржувати відмовляється, різницю віддає ОСОБА_5

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем були занижені ціни на деяке майно, зокрема на пральну машинку, корову, курей, птицю та телят. Також не погоджується апелянт з висновком експерта, який, на його думку, завищив ціни на трактор та автомобіль ВАЗ 211040.

Апелянт вважає, що судом безпідставно не включено до переліку майна мінітрактор, вартістю 12 тис.грн., з двигуном «Садко», вартістю 5 тис.грн., бензопил «Штіль 36 А», вартістю 7 тис.грн., саморобний причеп до легкового автомобіля, придбаний за 3000 грн. та зазначив, що вказане майно знаходиться у ОСОБА_5

Крім того апелянт зазначає, що причіп автомобільний, косарка роторна та причіп ПСЕ-12виконують допоміжну роль та наслідують долю головної речі трактора, який виділено ОСОБА_7 і тому не можуть бути присуджені окремо одній із сторін при поділі їх майна.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що існує необхідність поділу рухомого майна, яке набуте сторонами за час шлюбу та належить їм на праві спільної сумісної власності, врахувавши при цьому інтереси, як позивачки, так і відповідача та беручи до уваги варіанти розподілу вказаного майна, запропоновані кожною із сторін, оскільки ними не досягнуто згоди стосовно варіанту його поділу.

З таким висновком колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується.

Суд першої інстанції встановив, що 16 грудня 1989 року між позивачкою та відповідачем було укладено шлюб (а.с.157 т.1).

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 13 грудня 1996 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с.223 т.1). 16 серпня 2016 року Корюківським районним відділом ДРАЦС було здійснено державну реєстрацію розірвання шлюбу сторін та складено актовий запис про розірвання шлюбу за № 13. Таким чином, шлюб між сторонами у справі розірвано 16 серпня 2016 року.

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що за час шлюбу сторонами у справі набуто наступне майно: диван кутовий вартістю 2000 грн.; комод вартістю 800 грн., шафу-тумбу навісну вартістю 1500 грн.; тумбу під телевізор вартістю 300 грн.; два дивани розкладні 2006 року вартістю по 1000 грн. кожний, всього 2000 грн.; шафу-купе вартістю 2000 грн.; тумбу телефонну вартістю 300 грн.; диван розкладний 2000 року вартістю 800 грн.; два крісла вартістю по 500 грн. кожне, всього 1000 грн.; телевізор марки «LG Ультра» 2010 року вартістю 1500 грн.; меблеву стінку «Вікторія» вартістю 2000 грн.; два пуфики по 100 грн. кожний, всього вартістю 200 грн.; умивальник вартістю 500 грн.; пральну машину «LG» вартістю 2000 грн.; стіл кухонний вартістю 250 грн.; шість табуретів по 80 грн. кожний, всього вартістю 480 грн.; холодильник марки «LG» вартістю 3000 грн.; морозильну камеру «Снайге» вартістю 4500 грн.; мікрохвильову піч марки «LG» вартістю 400 грн.; газову плиту марки «LG» вартістю 1000 грн.; причіп ПСЕ-12.5, державний номерний знак ЯР03962, 2006 року вартістю 6000 грн.; корову 2008 року вартістю 6000 грн.; теля чорно-рябе вартістю 2000 грн.; бройлери чотирнадцять штук по 100 грн. кожний, всього вартістю 1400 грн.; чотири качки по 50 грн. кожна, всього вартістю 200 грн.; кури десять штук по 50 грн. кожна, всього вартістю 500 грн.; оприскувач вартістю 200 грн.; причіп автомобільний, державний номерний знак НОМЕР_4, 2010 року вартістю 4000 грн.; дрова один причіп вартістю 1000 грн.; фотоапарат цифровий марки «Соні» вартістю 800 грн.; бойлер 2016 року вартістю 1200 грн.; електродуховку 2006 року, вартістю 200 грн.; комбайн кухонний вартістю 800 грн.; телевізор марки «LG» 2001 року вартістю 800 грн.; тюнер «Евроскай» вартістю 600 грн.; диван розкладний 2000 року вартістю 1000 грн.; пилосос марки «Самсунг» вартістю 1500 грн.; кухонний набір меблів вартістю 2000 грн.; ванну вартістю 500 грн.; бензопилу «Штіль 361» нову 2014 року вартістю 8000 грн.; болгарку стару 2011 року вартістю 600 грн.; болгарку нову 2014 року вартістю 1000 грн.; електродриль вартістю 300 грн.; зварювальний апарат старий 2010 року вартістю 500 грн.; косарку роторну КРН-169 № 250900470 2007 року вартістю 3000 грн.; плуг тракторний 2006 року вартістю 1500 грн.; граблі тракторні 2006 року вартістю 1500 грн.; теля-бичка вартістю 4000 грн.; теля біле вартістю 1200 грн.; бройлерів пять штук по 100 грн. кожний, всього вартістю 500 грн.; три качки по 50 грн. кожна, всього вартістю 150 грн.; кури десять штук по 50 грн. кожна, всього вартістю 500 грн.; колесо тракторне заднє нове 2015 року вартістю 5000 грн.

Також сторонами за час шлюбу набуто з трактор ЮМЗ-6АЛ, державний номерний знак НОМЕР_2, 1983 року випуску, середня ринкова вартість якого згідно Висновку експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу станом на 17 жовтня 2016 року становить 54564 грн. (а.с.38-50 т.2).

Судом першої інстанції вірно зазначено, що звіт № 004/0816 від 02 серпня 2016 року, за яким вартість спірного транспортного засобу становить 18375 грн. (а.с.78-96 т.1), є необґрунтованим, оскільки при розрахунку оціночної (ринкової) вартості даного колісного транспортного засобу за середню по Україні ціну КТЗ було взято величину 35000 грн., як вказано у звіті «згідно даних мережі інтернет», без посилання на будь-які конкретні джерела такої інформації, конкретні інтернет-ресурси або ж інтернет-сайти та без жодного вмотивування у висновку визначеного розміру такої ціни. Також, суд не приймає до уваги дані наданого відповідачем ОСОБА_10 про оцінку майна: колісного транспортного засобу моделі ЮМЗ-6АЛ, трактору колісного від 21 липня 2016 року (а.с.90-101 т.2), оскільки вартість спірного транспортного засобу вказаним звітом визначена станом на дату оцінки 21 липня 2016 року, в той час, як Висновок експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу від 17 жовтня 2016 року визначив таку вартість станом на 17 жовтня 2016 року та містить більш актуальні дані про його вартість.

Згідно з ст.60 СК України майно нажите подружжям за час шлюбу, є їх спільною власністю.

Стаття ст.68 ч.1 СК України визначає, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

У ст.328 ЦК України йдеться, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Окремо нормами ст.57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Разом з тим, відповідно до вимог п.2,4 ст.65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обовязки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.

Тобто, названі норми матеріального права припускають існування факту спільної сумісної власності подружжя, доки не доказано інше кимось із подружжя.

У апеляційній скарзі ОСОБА_7 відстоював свою позицію та зазначив, що судом неправомірно було відмовлено йому у включенні мінітрактора з двигуном «Садко», бензопили «Штіль-36 А» та саморобного причепу до легкового автомобіля. Втім, аргументи скарги з цього питання спростовуються матеріалами справи, адже відповідачем не було надано доказів як в суді першої, так і апеляційної інстанцій щодо придбання даного майна та його вартості.

Також, колегія суддів наголошує, що згідно зі ст.57,58 ЦПК України доказами вважаються будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Нормами ст.60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4 ст.60 ЦПК України).

Не надано доказів і про те, що висновок експерта ОСОБА_11 необґрунтований, не надано з даного приводу жодного доказу, лише посилання самого апелянта на незгоду з висновком.

Судом першої інстанції було задоволено клопотання відповідача про призначення судової експертизи трактора та автомобіля, однак ОСОБА_7 ухилився від надання їх для огляду та не здійснив оплати експертизи.

Безпідставними є посилання ОСОБА_7 також на ту обставину, що причіп автомобільний, косарка роторна та причіп ПСЕ-12 виконують допоміжну роль та наслідують долю головної речі трактора ЮМЗ-6АЛ. Вказані речі є самостійними механізмами, зареєстровані в державному органі, та не є неподільною річчю з трактором. Крім того, судом виділено відповідачу граблі тракторні, плуг тракторний.

Майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, ділиться між ними в натурі (ст.71 СК України).

ОСОБА_6 ідея поділу майна полягає у припиненні режиму спільності й виникненні на його основі режиму роздільності майна.

Згідно ст.179 ЦК України сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків.

Законодавство встановлює два способи поділу спільного майна: поділ в натурі або - в разі його неможливості присудження грошової компенсації, що відповідає розміру частки подружжя в спільному майні.

Поділ майна подружжя здійснюється в два етапи: по-перше, суд визначає розмір часток чоловіка та жінки в праві на майно, і, по-друге, здійснює поділ майна відповідно до встановлених часток.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України при визначенні розміру часток кожного з подружжя суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до законодавства частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Після визначення частки кожного з подружжя в праві на майно здійснюється другий етап - безпосередній поділ майна подружжя відповідно до цих часток, які належать кожному з них.

За згаданими нормами закону, суд може ухвалити рішення щодо розподілу окремих майнових об'єктів з урахуванням їх значимості, їх вартості, потреб у них кожного з подружжя, їх професійної діяльності, можливості використання певних речей для задоволення інтересів неповнолітніх дітей. При цьому має кожному виділити певну кількість речей на суму, еквівалентну встановленій частці у спільному майні.

Такий спосіб застосовується щодо подільних речей, тобто речей, які можна поділити без втрати їх цільового призначення (ст.183 ЦК України).

Ці обставини суд першої інстанції врахував при вирішенні заявленого спору.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що заявлений позов суд вирішив з урахуванням вимог закону, а тому підстав для скасування рішення не вбачається.

Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

В силу ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню витрати на правову допомогу за участь адвоката при розгляді апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.88, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 11 січня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 1000 (одну тисячу) грн. у відшкодування витрат на правову допомогу.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: