Ухвала суду № 65396565, 15.03.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/4315/16-ц Провадження № 22-ц/795/523/2017 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Пантелієнко В. Г. Доповідач - Скрипка А. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі:ОСОБА_4за участю:представника позивача - ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 січня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13.01.2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

В апеляційній скарзі ПАТ Укрсоцбанк просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заявленого позову. Доводи апеляційної скарги зазначають, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, його ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним зясуванням обставин справи, без належної оцінки доказів справи. ПАТ Укрсоцбанк вказує, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору по суті необґрунтовано не взято до уваги положення статей: 526, 530, 611, 612, 629, 631, 1048, 1050, 1054 ЦК України. ПАТ Укрсоцбанк не погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Доводи апеляційної скарги зазначають, що умовами укладеного договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначені місяцями, тому початок перебігу строку позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. В даному випадку, як стверджує ПАТ Укрсоцбанк, у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання зобовязання вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Доводи апеляційної скарги вказують, що п.4.5. укладеного між сторонами договору кредиту сторони не встановлювали строк дії договору кредиту та підстави припинення дії даного договору, а лише передбачили можливість дострокового повернення кредитних коштів. В даному випадку, як стверджує ПАТ Укрсоцбанк, позивач застосував передбачене статтею 1050 ЦК України право вимоги дострокового виконання позичальником взятих на себе зобовязань, звернувшись до суду з даною позовною заявою.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 308 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, з наступних підстав.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються матеріалами справи (а.с.6-10,13-17), що 24.04.2008 року між акціонерно - комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк (нині-ПАТ Укрсоцбанк) та ОСОБА_6 було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 935/8-151, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_6 кредит. 24.04.2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк (нині-ПАТ Укрсоцбанк) та ОСОБА_6 було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 935/8-149, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_6 кредит. Відповідно до п.1.1.1. укладених між сторонами договорів, надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, траншами, зі сплатою 20% річних, в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом в сумі: 535грн. 97 коп. (а.с.6) - за договором № 935/8-151, та в сумі 1035 грн. 50 коп. (а.с.13) - за договором №935/8-149.Умовами укладених між сторонами договорів було визначено кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом - до 18.04.2023 року (включно), а також передбачена можливість дострокового повернення кредиту, згідно з п.3.4.1. укладених договорів. Відповідно до п.3.3.5., п.3.3.6. укладених договорів, позичальник зобовязаний сплачувати кредитору проценти за використання кредиту, а також неустойку (пеню, штраф) в строки, встановлені статтею 2 укладених між сторонами договорів. П.3.3.4. укладених між сторонами договорів передбачено погашення кредиту в повному обсязі в строк, встановлений у п.2.6. укладених договорів.

П.4.5. зазначених договорів передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обовязків, визначених п.3.3.4., п.3.3.5. укладених договорів, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобовязаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

26.06.2009 року між ОСОБА_6 та акціонерно-комерційним банком Укрсоцбанк (нині-ПАТ Укрсоцбанк) було укладено договір про внесення змін №935/8-149-1 до договору відновлювальної кредитної лінії № 935/8-149 від 24.04.2008 року, відповідно до умов якого було збільшено термін кредитування на 60 місяців, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 18.04.2028 року на умовах, передбачених договором (а.с.17). 26.06.2009 року між ОСОБА_6 та акціонерно- комерційним банком Укрсоцбанк (нині-ПАТ Укрсоцбанк) було укладено договір про внесення змін №935/8-151-1 до договору відновлювальної кредитної лінії №935/8-151 від 24.04.2008 року, відповідно до умов якого було збільшено термін кредитування на 60 місяців, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 18.04.2028 року на умовах, передбачених договором (а.с.18).

З розрахунків заборгованості, представлених позивачем (а.с.12,18-19), вбачається, що станом на 22.09.2016 року розмір заборгованості відповідача за кредитними договорами №935/8-149 та №935/8-151 від 24.04.2008 року становить:

- 2 237 грн. 32 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 802 грн. 67 коп. та заборгованості за відсотками у розмірі 1 434 грн. 65 коп. (а.с. 18-19);

- 1 149 грн. 24 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 416 грн. 28 коп. та заборгованості за відсотками у розмірі 732 грн. 96 коп. (а.с. 12).

Згідно матеріалів справи (а.с.33-34), до ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі, а саме, 16.12.2016 року, відповідач ОСОБА_6 звернувся до суду першої інстанції з письмовим клопотанням про застосування судом строків позовної давності та ухвалення у звязку з цим рішення про відмову у задоволенні вимог заявленого позову.

Відмовляючи у задоволенні вимог заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем останній платіж за укладеним з позивачем договором №935/8-151 від 24.04.2008 року було здійснено 01.07.2009 року, що відповідно підтверджується розрахунком позивача (а.с. 12), а за договором №935/8-149 від 24.04.2008 року останній платіж відповідачем було здійснено 29.05.2009 року, що відповідно підтверджується розрахунком позивача (а.с.18-19). Суд першої інстанції зазначив у оскаржуваному рішенні, що звернувшись до суду першої інстанції з даним позовом до відповідача 18.11.2016 року, згідно штемпеля на поштовому конверті (а.с.27), позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості. При цьому судом прийнято до уваги приписи п.4.5. укладених між сторонами договорів про надання відновлювальної кредитної лінії: №935/8-149 та №935/8-151 від 24.04.2008 року та письмове клопотання відповідача про застосування судом позовної давності, вчинене відповідачем до ухвалення судом рішення (а.с.33-34). Відмовляючи у задоволенні вимог заявленого позову, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні з посиланням на норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, зазначив, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі до винесення судом рішення, є підставою для відмови у позові.

Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки вказаний висновок суду узгоджується з фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регламентують спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновку суду першої інстанції фактичним обставинам справи та нормам матеріального права не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Відповідно до приписів ч.1 статті 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

У разі порушення зобовязання, відповідно до приписів статті 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтями: 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Якщо в зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як строк дії договору, так і строк (термін) виконання зобовязання, згідно положень статей 530, 631 ЦК України.

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення - невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

При цьому згідно ч.1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ч.5 статті 261 ЦК України, за зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Пунктом 4.5. договорів про надання відновлювальної кредитної лінії № 935/8-149 та 935/8-151 від 24.04.2008 року, укладених між позивачем і відповідачем, передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обовязків, визначених п.3.3.4., п.3.3.5. укладених договорів, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобовязаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в укладених між ними договорах питання дострокового повернення коштів, тобто, зміни строку виконання основного зобовязання, та визначили умови такого повернення коштів.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що останній платіж за договором відновлювальної кредитної лінії №935/8-151 від 24.04.2008 року відповідачем здійснено 01.07.2009 року (а.с.12), останній платіж за договором відновлювальної кредитної лінії № 935/8-149 від 24.04.2008 року відповідачем здійснено 29.05.2009 року (а.с.18-19). Тому за визначенням п.4.5. договорів про надання відновлювальної кредитної лінії № 935/8-151 та №935/8-149 від 24.04.2008 року, строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 календарних днів. А саме, за договором №935/8-149 від 24.04.2008 року строк користування кредитом сплив: 29.06.2009 року + 90 календарних днів = 29.09.2009 року. За договором №935/8-151 від 24.04.2008 року строк користування кредитом сплив: 01.08.2009 року + 90 календарних днів = 01.11.2009 року.

Оскільки строк виконання основного зобовязання було змінено - на 29.09.2009 року та на 01.11.2009 року , відповідно, то саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав. Як вбачається з матеріалів справи (а.с.3-5,27), ПАТ Укрсоцбанк звернулось до суду першої інстанції з даним позовом 18.11.2016 року, тобто, зі спливом строку позовної давності. При цьому позивач не звертався до суду з відповідною заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності.

Згідно матеріалів справи (а.с.33-34), до ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі, а саме, 16.12.2016 року, відповідач звернувся до суду першої інстанції з письмовою заявою про застосування судом позовної давності та ухвалення у звязку з цим рішення про відмову у задоволенні вимог заявленого позову.

За змістом статті 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Апеляційний суд вважає, що за даних обставин, і за наявності заяви відповідача про застосування позовної давності, суд першої інстанції обґрунтовано та відповідно до приписів норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, відмовив у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги відносно того, що висновки суду першої інстанції не узгоджуються з фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

В доводах апеляційної скарги ПАТ Укрсоцбанк стверджує, що строк дії укладених з відповідачем договорів про надання відновлювальної кредитної лінії - до 18.04.2028 року, при цьому умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями, тому початок перебігу позовної давності за кожним черговим платежем починається з моменту порушення строку його погашення. На думку апеляційного суду, вказані твердження не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки, виходячи зі змісту п.4.5. договорів про надання відновлювальної кредитної лінії №935/8-149, №935/8-151 від 24.04.2008 року, сторони вказаних договорів змінили строк їх дії за умови настання певних обставин, а саме, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх обовязків, визначених п.3.3.4., п.3.3.5. цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів.

Доводи апеляційної скарги зазначають, що при вирішенні даного спору по суті суд першої інстанції не взяв до уваги тієї обставини, що залишились непогашеними чергові платежі за укладеними між сторонами договорами, строк дії яких - до 18.04.2028 року. Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, з наступних підстав. Необхідно зазначити, що після зміни строку виконання зобовязання, наявність всіх наступних платежів, передбачених графіком сплати щомісячних платежів, не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки за вимогою п.4.5. укладених договорів про надання відновлювальної кредитної лінії №935/8-149, №935/8-151 від 24.04.2008 року, відповідач був зобовязаний повернути кредити в повному обсязі до 29.09.2009 року та до 01.11.2009 року, відповідно. І саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав. Як вбачається з матеріалів справи (а.с.3-5,27), ПАТ Укрсоцбанк звернулось до суду першої інстанції з даним позовом 18.11.2016 року, тобто, після спливу строку позовної давності, при цьому позивач не звертався до суду з відповідною заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на підставі норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та на основі зясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись статтями: 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк відхилити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: