Ухвала суду № 65395664, 16.03.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/1357/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/252/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ткачук С. С.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2016 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості та

за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів та припинення кредитних зобовязань,

в с т а н о в и л а:

Звернувшись до суду із позовом, у якому після уточнення, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №244185- CRED від 13.08.2008 року у розмірі 29866,66 грн. відсотки за користування кредитними коштами, враховуючи строк примусового виконання рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18.12.2009 р., вирішити питання судових витрат.

Вимоги позову мотивовані тим, що 13.08.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 30000,00 грн. терміном до 10.08.2010 року та зобовязався повернути кредит, сплатити відсотки у строки передбаченні договором. Проте належним чином взяті на себе кредитні зобовязання ОСОБА_3 не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18.12.2009 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 23836,83 грн., у тому числі 1136,56 грн. заборгованості по відсоткам. На підставі вказаного рішення 23.02.2010 року було відкрито виконавче провадження, яке було закінчене лише 14.01.2014 року. Вказує, що оскільки зобовязання тривалий час залишалось належним чином не виконаним, банком відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснено перерахунок по відсоткам і станом на 18.08.2016 року заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами становить 28 730,10 грн. (29866,66 грн. загальна сума відсотків мінус 1136,56 грн. відсотків стягнутих вказаним рішенням суду від 18.12.2009 року). Крім того, вказане кредитне зобовязання було забезпечене укладанням договору поруки з ОСОБА_4, тому вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідачів як солідарних боржників.

Також до місцевого суду звернулись ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із зустрічною позовною заявою, в якій просили припинити їхні будь-які фінансово-кредитні зобовязання перед ПАТ КБ «ПриватБанк» на виконання кредитного договору №244185-CRED від 13.08.2008 року та договору поруки №244185-CRED, відмовити у задоволенні позовних вимог банку та вирішити питання судових витрат.

Свої вимоги загалом мотивують тим, що банк безпідставно звернувся із вказаним позовом оскільки заборгованість за даним кредитним договором була погашена в порядку примусового виконання рішення суду.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14.12.2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по процентам за користування кредитними коштами по кредитному договору № 244185-CRED від 13.08.2008 року станом на 21.01.2014 року в сумі 28730,10 грн. В частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до поручителя ОСОБА_4 відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено повністю. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Не погоджуючись рішенням суду першої інстанції, відповідачі подали апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просять скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення зустрічного позову та про відмову у позові ПАТ КБ «ПриватБанк», вирішити питання судових витрат.

Доводи апеляційної скарги мотивують тим, що суд безпідставно проігнорував заяву про закриття провадження від 02.12.2016 року, оскільки банк допустив повторне звернення до суду з тих самих підстав, а також не застосував строк позовної давності, про що була відповідна заява. Зазначають, що рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18.12.2009 року про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за тим же кредитним договором виконане належним чином в рамках виконавчого провадження, таким чином заборгованість перед банком повністю погашена, тому вимоги банку як до боржника, так і до поручителя є безпідставними. Крім того, вказують про недоброчесність банку, оскільки позивач звертався з позовною заявою про стягнення заборгованості з відповідачів за даним кредитним договором в 2010 році ще й до Заводського районного суду м. Дніпродзержинськ. Також, не була врахована сума сплачених коштів за даним кредитним договором у розмірі 6000,00 грн. на протязі 2009-2010 років.

Відповідачі в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги тільки в частині оскарження рішення суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та відмови у зустрічному позові і просили в цій частині рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити банку у задоволені цих позовних вимог та задовольнити їх зустрічний позов.

Представник банку в судому засіданні проти скарги заперечив та просив залишити рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов частково, місцевий суд виходив з того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора на отримання сум передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, а відмовляючи у вимогах до поручителя, суд встановив, що банк звернувся до суду за межами передбаченого ч. 4 ст. 554 ЦК України строку. Відмову у задоволенні зустрічного позову місцевий суд обґрунтовував з мотивів часткового задоволення позову банку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з цивільної справи і встановлено судом першої інстанції, що 13.08.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 244185 CRED (далі кредитний договір), відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 30 000,00 грн., з кінцевим терміном повернення до 10.08.2010 року зі сплатою 30% річних за користування кредитом (т. 1 а.с. 15-18).

Підписанням вказаного договору, сторони, зокрема, досягли наступних умов.

Пунктом 3.2 кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником будь якого зобовязання із погашення кредиту, відповідно до графіку та п.п. 1.4, 2.3.1, 3.3 даного договору або порушення п. 2.2.8 даного договору, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 60% річних, розрахованих від суми залишку непогашеної згідно графіку, заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 3.3 кредитного договору, позичальник зобовязується сплатити банку суму кредиту та проценти по кредиту відповідно до графіку, встановленого додатком №1 до кредитного договору від 13.08.2008 року, та є невідємною його частиною (а.с. 19).

Пунктом 5.7 кредитного договору, строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагород, неустойки - пені, штрафів погоджено сторонами терміном 5 років (т. 1 а.с.17).

Відповідно до п.6.1 цього кредитного договору даний договір вступає в силу з моменту підписання договору обома сторонами і дії в обємі перерахованих коштів до повного виконання сторонами зобовязання за цим договором.

На забезпечення виконання вказаного кредитного зобовязання між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 244185 CRED від 13.08.2008 року, за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання обовязків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, нагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків як солідарний боржник (т. 1 а.с. 22).

Відповідно до п.п. 5,6 даного договору в разі невиконання боржником будь-якого зобовязання за кредитним договором, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного зобовязання, а поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п'яти календарних днів з моменту її отримання.

Пунктами 11, 12 договору поруки визначений строк дії договору з моменту підписання його сторонами і до повного виконання зобовязань по кредитному договору та встановлено строк на протязі 5 років в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18.12.2009 року, яке набрало законної сили, з урахуванням ухвали цього ж суду від 31.08.2016 року про виправлення описки, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 23836,83 грн. в тому числі і 1136,56 грн. заборгованість з процентів за користування кредитом (т. 1 а.с. 84, 198).

За виконавчим листом, виданого на підставі вказаного рішення суду, 09.11.2011 року було відкрито виконавче провадження, про що було повідомлено ОСОБА_3, яке 14.01.2014 року було закінчене у зв'язку з повною спалою боргу (т. 1 а.с. 139, 177).

За повідомленням Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби у період з 30.11.2011р. по 30.12.2013р. ОСОБА_3 сплачувалися кошти за виконавчим листом від 18.12.2009р. щомісячно по 1000грн. в рахунок погашення заборгованості, внаслідок чого 14.01.2014р. виконавче провадження за цим виконавчим листом було закінчено.

25.01.2016 року на адресу відповідачів банком було направлено письмове повідомлення з вимогою про сплату простроченої заборгованості за кредитним договором у розмірі 48272,60 грн. у термін 5 днів з моменту одержання повідомлення (т. 1 а.с. 8, 9).

Згідно з розрахунку заборгованості, наданого банком, станом на 21.04.2014 року розмір загальної заборгованості за процентами складає 29866,66 грн. (т. 1 а.с. 169 - 171).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За змістом частини першої ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння змін його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виходячи зі змісту статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє кредитодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Оскільки судове рішення від 18.12.2009 року про стягнення кредитної заборгованості з боржника останній виконував на протязі з листопада 2011 р. по 30.12.2013 р., 14.01.2014 виконавче провадження закінчено, то відповідно до вимог зазначених норм закону кредитодавець має право на стягнення процентів за користування кредитними коштами.

Враховуючи вищевикладене, місцевий суд зробив правильний висновок про наявність підстав для стягнення з боржника заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У звязку зі сплатою 21.01.2014 р. позивачем у добровільному порядку 1477,51грн.(т.1ст.171), т.т. вчиненням дії, які свідчить про визнання боргу, тим самим перериваючи строк позовної давності, суд першої інстанції на законних підставах визнав, що на дату звернення банку до суду із даним позовом 22.04.2016 року ще не сплинув строк позовної давності щодо сплати процентів за користування кредитом і стягнув на користь банку відсотки за користування кредитом в сумі 28730грн. нараховані станом на 21.01.2014 р.

Оскільки п. 6.1 укладеного сторонами кредитного договору визначено, що даний договір вступає в силу з моменту підписання договору обома сторонами і дії в обємі перерахованих коштів до повного виконання сторонами зобовязання за цим договором, банк на законних підставах здійснив нарахування процентів за користування кредитом у період виконання відповідачем ОСОБА_3 попереднього рішення від 18.12.2009 року в розмірі визначеному цим договором.

З наведених підстав колегія суддів визнає, висновки суду першої інстанції з приводу відмови у задоволенні зустрічного позову правильними та підтверджується вищенаведеними нормами матеріального права, тому і доводи апеляційної скарги з приводу цього не заслуговують на увагу.

Таким чином, суд, вірно встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, правильно застосував правові норми та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, для скасування чи зміни якого підстави відсутні.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, в оскарженій частині рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, після повного зясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування, тому колегія суддів залишає рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2016 року в оскарженій частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: