Рішення № 65394958, 16.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/132/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

ОСОБА_2

ОСОБА_3,ОСОБА_4

За участю секретаря Поліхранової Ю.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03.11.2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 18 грудня 2015 року між ним і відповідачем був укладений попередній договір, за умовами якого сторони домовилися укласти договори купівлі-продажу квартир № 372,373 в будинку 5 б по вул. Гагарінське плато в м. Одесі З метою виконання зобовязань за попереднім договором він ОСОБА_6 передав, а ОСОБА_5 отримав попередню оплату в рахунок суми за основними договорами в розмірі 2 000 доларів США. Відповідач зобовязався повернути вказану суму у випадку коли угода не відбудеться. Оскільки основні договори укладені не були, а вони довідались, що власником квартири є інша особа, позивач вважає, що у відповідача виник обовязок повернути грошові кошти, одержані як попередня оплата за попереднім договором у рахунок суми за основними договорами, як авансової суми. Позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 49713,20 грн. та судові витрати.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2016 року стягнуто зі ОСОБА_5,(інд код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_6( ін.. код НОМЕР_2) сорок девять тисяч сімсот тринадцять гривень,як повернення попередньої сплати ( авансу) сплаченого в рахунок суми за основним договором та судові витрати.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового, про відмову в задоволені позовних вимог,посилаючись на те, що кошти є завдатком та на момент передачі коштів сума становить виходячи з 23,48 грн. за 1 долар, а тому сума обрахована невірно.

Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача,вислухавши пояснення сторін,перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,рішення суду зміні з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.12.2015 року за усним договором сторони домовились укласти договір купівлі-продажу квартири № 372,373 в будинку 5 б по вул. Гагарінське плато в м. Одесі. 18.12.2015 року позивач передав ОСОБА_5 2000 доларів США в забезпечення договору.

Також встановлено, що у визначений попереднім договором строк основні договори купівлі-продажу укладені не були. Власником квартир № 372,373 в будинку 5 б по вул. Гагарінське плато в м. Одесі була ОСОБА_7 Оніфрієвна від якої відповідач не мав повноважень щодо їх продажу.

Задовольняючи заявлені вимоги районний суд виходив з положень ст. ст. 570, 635 ЦК України й дійшов висновку про те, що грошові кошти, одержані відповідачем від позивача як попередня оплата в рахунок суми за основними договорами, є авансом, який підлягає поверненню позивачу у розмірі 49713 грн.20 коп., що еквівалентно 2000 доларам США.

Проте повністю погодитись з таким судженням районного суду не можна з огляду на наступне.

Згідно із чч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобовязуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобовязання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобовязання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобовязання може мати місце лише в разі наявності зобовязання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу квартир.

Проте, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 отримав кошти в розмірі 2000 доларів США, не являючись власником квартир № 372,373 в будинку 5 б по вул. Гагарінське плато в м. Одесі та за відсутності належних повноважень від ОСОБА_7,тобто без достатньо на це правових підстав.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Обєктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України обєктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212

ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що договір між сторонами

не був достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Виходячи з того, що ОСОБА_5 не будучи власником спірних квартир та не маючи належних повноважень на їх відчуження безпідставно отримав 2000 доларів США , а тому в силу ст.1212 ЦК України зобовязаний їх повернути.

Доводи апеляційної скарги на те, що курсова різниця застосовується на час отримання ним цих грошей оцінюється критично оскільки грошовий еквівалент судом першої інстанції правильно розрахований на час винесення судового рішення.

Виходячи з того, що районний суд помилково вважав, що до спірних правовідносин застосовуються положення ст. ст. 570, 635 ЦК України й безпідставно дійшов висновку про те, що грошові кошти, одержані відповідачем від позивача як попередня оплата в рахунок суми за основними договорами є авансом,судова колегія з підстав ст.309 ч.1 п.3,4 ЦПК України змінює рішення в частині мотивування підстав задоволення позову.

Керуючись ст.218,303, 309,316, 317,319ЦПК України, судова колегія,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03.11.2016 року змінити в частині мотивування задоволення позову та резолютивну частину рішення,виклавши в наступній редакції:

Позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5,(інд код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_6( ін. код НОМЕР_2) сорок девять тисяч сімсот тринадцять гривень.

Стягнути з ОСОБА_5,(інд код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_6( ін. код НОМЕР_2) судовий збір 551,21 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до касаційного суду на протязі 20 днів.

Голодуючий суддя - Л.А.Гірняк

Судді Є.С.Сєвєрова

ОСОБА_4