Ухвала суду № 65393674, 15.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №478/2306/16-ц 15.03.2017 15.03.3017 15.03.2017

Справа 478/2306/16-ц

Провадження № 22ц-784/360/17 Суддя першої інстанції Іщенко Х.В.

Категорія 39 Суддя-доповідач апеляційного суду - ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Крамаренко Т.В.,

суддів: Темнікової В.І., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання: Шагай О.А.,

за участю: позивачки ОСОБА_2 її представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на заочне рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області за участю третьої особи - Володимирівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування

Позивачка зазначала, що її мати - ОСОБА_4 мала право на земельну частку (пай) 7,22 умовних кадастрових гектарів в КСП «Володимирівський». У звязку з тим, що мати помилково не була внесена до списку пайовиків при розпаюванні, розпорядженням Казанківської райдержадміністрації Миколаївської області від 16 травня 2003 року їй було надано дозвіл на розроблення проекту зазначеної земельною частки (раю) із земель Володимирівської сільської ради. За життя мати не встигла отримати правовстановлюючий документ, оскільки 24 січня 2004 року померла.

Посилаючись на те, що після смерті вона прийняла спадщину та є єдиною спадкоємицею, а отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на землю не має можливості у звязку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, позивачка просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай), площею 7,22 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Володимирівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області в порядку спадкування після смерті її матері ОСОБА_4, померлої 24 січня 2004 року.

Заочним рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 листопада 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, просила заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким її позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, позивачку та її представника, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 22,23 ЗК України від 1990 року, п. 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Отже, право на земельну частку (пай) вникає в осіб, у тому числі й пенсіонерів, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були чи залишалися членами цього підприємства.

За змістом ст. 25 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» та ст. 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» право на земельну частку (пай) та право на земельну ділянку, яка виділена в натурі (на місцевості), можуть бути обєктом спадкування.

У розясненнях, що містяться у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», зазначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта на право власності на землю. Члена колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України,у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Аналізуючи норми чинного законодавства, можна зробити висновок, що для набуття права на земельний пай необхідна наявність таких умов: перебування у членах КСП на момент паювання землі, включення до списку осіб, долучених до державного акту на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акту.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що ОСОБА_4 померла 24 січня 2004 року (а.с.5).

Спадкоємицею після смерті ОСОБА_4 є її донька - ОСОБА_2, яка 7 грудня 2004 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с.71).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, державного нотаріуса Першої миколаївської державної нотаріальної контори миколаївської області від 16 липня 2015 року, ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку після смерті матері ОСОБА_4 відмовлено (а.с.38).

Як на підставу задоволення своїх позовних вимог, позивачка посилається на те, що її мати мала право на земельну частку (пай) 7,22 умовних кадастрових гектарів в КСП «Володимирівський», яке в порядку спадкування перейшло до неї.

Згідно копії трудової книжки та довідки, ОСОБА_4 працювала з 1981 року агроном у колгоспі «Шлях до комунізму» до 12 вересня 1986 року та була звільнена з членів колгоспу у звязку із виходом на пенсію (а.с. 123, 126).

В подальшому колгосп «Шлях до комунізму» згідно рішення загальних зборів колгоспників було перейменовано в колгосп «Володимирській», яке було реорганізоване в КСП «Володимирське».

Доказів на підтвердження реорганізації колгоспу «Володимирській» в КСП «Володимирській» матеріали справи не містять.

Відповідно до наданої Відділом Держгеокадастру у Казанківському районі Миколаївської області, копії справи про паювання земель колективної власності КСП «Володимирській», розпорядженням Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області №424-р від 2 грудня 1996 року були затверджені розрахунки вартості та розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) членів КСП «Володимирській» Казанківського району Миколаївської області у розмірі 7,22 га. (а.с.142 145).

Крім того, надані списки членів та пенсіонерів КСП колгоспу «Володимирській» в яких прізвище ОСОБА_4 відсутнє (а.с. 146-160).

Згідно відповіді головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та відділу Держгеокадастру у Казанківському районі Миколаївській області державний акт на право колективної власності на землю по КСП «Володимирській» у відділі відсутній (а.с. 176-178).

На підставі розпорядження Казанківської райдержадміністрації Миколаївської області від 16 травня 2003 року №255-р надано дозвіл на розроблення проекту організації земельної ділянки (паю) у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_4 в розмірі земельної ділянки (паю) по колишньому КСП «Володимирській» (7,22 умовних кадастрових гектарів) із земель Володимирської сільської ради як такій, що була помилково пропущена під час розпаювання підприємства (а.с.11).

За життя мати позивачки документів на спірну земельну частку не отримала.

Відповідно до викопіювання з плану землекористування Володимирської сільської ради та довідки від 20 лютого 2017, на території сільської ради є вільна земельна ділянка площею 5,7269 га (а.с.133).

Наведене свідчить проте, що у позивачки є лише майнові права на земельну частку (пай) після смерті матері, яка мала право на земельну частку. Оскільки ОСОБА_4 за життя не реалізувала своє право на земельну частку, а відтак у ОСОБА_2, як спадкоємиці після смерті матері, право на частку не виникає.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до підстав позову, яким суд відповідно до ст. 212 ЦПК України надав належну оцінку, а тому не впливають на висновки суду.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням вимог закону, то апеляційна скарга в силуч.1 ст. 308 ЦПК України підлягає відхиленню.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: В.І. Темнікова

ОСОБА_5