Ухвала суду № 65393549, 16.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/194/15-ц 16.03.2017 16.03.2017 16.03.2017

Провадження №22-ц/784/588/17

Справа № 490/194/15-ц Головуючий першої інстанції: Черенкова Н.П.

Провадження № 22-ц/784/588/17 Суддя-доповідач Апеляційного суду: ОСОБА_1

Категорія 59

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Коломієць В.В.

суддів Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Лівшенко О.С.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2, представника відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (далі - УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва) на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 листопада 2016 року у справі за позовом УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва до ОСОБА_4, третя особа Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва), про стягнення суми надмірно виплаченої пенсії,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року УПФУ у Центральному районі м. Миколаєва звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми надмірно виплаченої пенсії.

Позивач вказував, що 06 липня 2000 року ОСОБА_4 УПФУ у Ленінському районі м. Миколаєва було призначено пенсію за віком. За заявою відповідачки, у звязку зі зміною місця проживання останньої, її пенсійну справу витребувано з УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва та 01 листопада 2013 року позивач, отримавши дублікат пенсійної справи, взяло ОСОБА_4 на облік.

Позивачем зазначено, що УПФУ в Ленінському районі визначено розмір пенсійної виплати ОСОБА_4 з 01 жовтня 2013 року в розмірі 1074 грн. 90 коп. Після прийняття УПФУ в Центральному районі на облік відповідачки пенсія їй виплачувалась у вказаному розмірі. Як вказав позивач, після проведеної 31 березня 2014 року УПФУ в Центральному районі зустрічної перевірки Інституту імпульсних процесів та технологій щодо документального підтвердження достовірності довідки про заробітну плату ОСОБА_4 № 91-7-15 від 13 березня 2014 року було встановлено, що зазначені у ній дані відповідають відомостям особових рахунків відповідачки за 1992 -1997 роки. При цьому позивачем виявлено, що за період з 01 червня 2010 року по 30 вересня 2013 року відповідач отримувала пенсію із розрахунку заробітної плати, що не відповідає даним довідок № 91-7-85 від 03 жовтня 2013 року та 91-7-15 від 13 березня 2014 року. На думку позивача, у 2010 році відповідачкою було надано довідку про заробітну плату для нарахування пенсії, відомості у якій не відповідали первинним документам особовим рахункам, внаслідок чого за період з червня 2010 року по вересень 2013 року включно виникла переплата пенсії ОСОБА_4 у розмірі 49217 грн. 71 коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_4 на користь УПФУ у Центральному районі м. Миколаєва вищевказану суму надмірно виплаченої пенсії.

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 04 листопада 2016 року у задоволенні позову УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва відмовлено.

В апеляційній скарзі УПФУ у Центральному районі м. Миколаєва, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що 06 липня 2000 року УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва призначено відповідачці ОСОБА_4 пенсію за віком. У звязку зі зміною місця проживання відповідачки УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва з 01 листопада 2013 року взяло ОСОБА_4 на облік.

Після проведення 31 березня 2014 року УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва зустрічної перевірки Інституту імпульсних процесів та технологій щодо документального підтвердження достовірності виданої ними відповідачці довідки та перевірки електронної пенсійної справи ОСОБА_4 позивачем було встановлено, що відповідно до розпоряджень, які містяться в матеріалах пенсійної справи, суми заробітної плати, врахованої для обчислення пенсії відповідачці за період з червня 2010 року по вересень 2013 року включно, не відповідають первинним документам особовим рахункам, внаслідок чого за період з червня 2010 року по вересень 2013 року включно УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва переплачено ОСОБА_4 пенсії в загальному розмірі 49217грн.71коп.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положеннястатті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене устатті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 22 січня 2014 року у справі №6-151цс13 та від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14.

Механізм утримання надміру виплачених сум пенсій встановлено статтею 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", частина перша якої передбачає, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Аналогічне положення міститься у частині першій статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та у пункті 3 «Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України №6-4 від 21 березня 2003 рок та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за №374/7695.

Як пояснила представник позивача у суді апеляційної інстанції, рішень про стягнення з ОСОБА_4 суми надміру виплаченої пенсії УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва не приймало у звязку із недостатністю доказів зловживань з боку відповідачки.

Згідно положень статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підтвердження обґрунтування свого позову УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва посилається, на те, що невірне нарахування пенсії відповідачці відбулося у звязку із наданням останньою пенсійному органу у 2010 році довідки про заробітну плату з недостовірними відомостями. Проте, як у матеріалах судової справи, так і у матеріалах дослідженої як судом першої, так і апеляційної інстанції, пенсійної справи ОСОБА_4, така довідка відсутня.

Доказів, які б свідчили про зловживання з боку відповідачки при поданні документів до пенсійного органу, зокрема, які б вказували на те, що надані нею довідки були підроблені або сфальсифіковані, позивачем суду не надано.

Отже, районний суд правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони, та з огляду на те, що судом не встановлено факту недобросовісного набуття ОСОБА_4 отриманих грошових коштів, які є пенсійною виплатою, а також наявності рахункової помилки, дійшов вірного висновку про недоведеність позовних вимог УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва.

Таким чином, суд обґрунтовано відмовив УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними та не спростовують висновків місцевого суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Висновки суду щодо відмови у задоволенні заявлених вимог ґрунтується на доказах, наданих сторонами, їх правова оцінка сумніву не викликає.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: В.В. Коломієць

Судді: І.В. Лівінський

ОСОБА_5