Рішення № 6539289, 13.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.09                                                                                           Справа № 31/142

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:Малого приватного підприємства „Марс”, с. Гуменець Пустомитівського району Львівської області

до відповідача:Приватного підприємства „Зелений гай”, с. Розвадів Миколаївського району Львівської області

про:стягнення 46027,18 грн.

Суддя: Артимович В.М. Артимович В.М.

При секретарі: Митник М.Б.Митник М.Б.

Представники

від позивача:Тимочко В.С. - представник;

від відповідача:не з’явився. Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторона подала відповідне клопотання. Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Малого приватного підприємства „Марс”, с. Гуменець Пустомитівського району Львівської області, надалі –позивач, до Приватного підприємства „Зелений гай”, с. Розвадів Миколаївського району Львівської області, надалі –відповідач, про стягнення 46027,18 грн., в тому числі основного боргу в сумі 37678,55 грн., інфляційних нарахувань в сумі 2581,78 грн., трьох процентів річних в сумі 657,61 грн. та пені в сумі 5109,24 грн. Ухвалою суду від 21.08.2009 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 30.09.2009 р.

Позивачем подано 30.09.2009 р. заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить суд стягнути із відповідача на його користь заборгованість в сумі 27678,55 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 2506,42 грн., трьох процентів річних в сумі 783,18 грн. і пені в сумі 5967,35 грн.

Представник позивача в судове засідання 30.09.2009 р. з’явився, надав суду пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав із врахуванням поданого клопотання про зменшення розміру позовних вимог. Представник відповідача 30.09.2009 р. в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі не виконав, відзиву на позов не подав.

13.10.2009 р. позивачем подано через канцелярію суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить суд стягнути із відповідача на його користь заборгованість в сумі 27678,55 грн., інфляційних нарахувань в сумі 9753,35 грн., трьох процентів річних в сумі 2534,67 грн. та пені в сумі 15992,06 грн.

В судове засідання 13.10.2009 р. прибув лише представник позивача, який підтримав позовні вимоги з врахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог. Представник відповідача 13.10.2009 р. в судове засідання повторно не з’явився, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив. В судовому засіданні судом розглянуто клопотання позивача, наведене у позові, про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або кошти, що належать відповідачеві. Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо безпідставності клопотання позивача, оскільки ним всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України за допомогою належних і допустимих доказів не доведено, яким чином невжиття таких заходів може утруднити чи унеможливити рішення суду в майбутньому.

В судовому засіданні 13.10.2009 р. згідно норми ст. 85 ГПК України за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 19.10.2009 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем та відповідачем 01.01.2009 р. укладено договір поставки нафтопродуктів № 01/01/09, згідно умов якого позивач, як постачальник, зобов’язувався поставити та передати у влас ність, а відповідач зобов’язався прийняти і оплатити нафтопродукти, найменування, кількість і ціна яких вказується в розрахункових і накладних документах, які оформлюються на кожну партію товару. Згідно п. 2.1 договору поставка товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та/або актами приймання-передачі), які підписані представниками сторін. Як зазначено в п. 3.1 договору, загальна сума цього договору визначається вартістю відвантаженого товару протягом всього строку дії договору. Розрахунки між сторонами здійснюються на умовах 100 % попередньої оплати вартості кожної партії товару. В разі домовленості сторін про проведення покупцем часткової передоплати, останній повинен здійснити повну оплату отриманої партії товару не пізніше трьох банківських днів з дня його одержання (п. 3.3 договору). Пунктом 6.1 договору передбачає, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє строком на п’ять років, а в частині розрахунків до моменту повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору здійснено поставку відповідачеві нафтопродуктів, що підтверджується наступними видатковими накладними: № РН-0000226 від 31.01.2009 р. на суму 116121,36 грн., № РН-0000552 від 28.02.2009 р. на суму 160676,53 грн., № РН-0000825 від 31.03.2009 р. на суму 56649,31 грн. та відповідними відомостями обліку видачі нафтопродуктів.

Однак, відповідач взяті на себе зобов’язання по оплаті отриманого товару виконував неналежним чином, у зв‘язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем по договору станом на дату прийняття судом рішення в сумі 27678,55 грн. Відтак, позовні вимоги про стягнення основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.

Зважаючи на відмову позивача від позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 10000,00 грн. у зв’язку з їх сплатою відповідачем після подання позову, провадження у справі в цій частині слід припинити згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Правові основи господарської діяльності суб’єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Нормою ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

У відповідності до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 4.4 договору за порушення строків, передбачених п. 3.3 договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі два відсотка від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання зобов’язання.

У зв’язку з вищевикладеним, вивчивши матеріали справи та розрахунок, доданий позивачем до заяви про збільшення позовних вимог, суд дійшов висновку щодо безпідставності нарахування позивачем пені за період із 18.08.2008 р. по 03.02.2009 р., оскільки договір № 01/01/09 був укладений сторонами спору лише 01.01.2009 р., поставка нафтопродуктів згідно цього договору відбулась 31.01.2009 р. (видаткова накладна № РН-0000226). Відтак, з врахуванням строків оплати, встановлених п. 3.3 договору, заборгованість у відповідача перед позивачем виникла 04.02.2009 р. Отже, правомірним є нарахування пені позивачем за період із 04.02.2009 р. по 12.10.2009 р., що відповідно складає 9418,94 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи виникнення боргу лише 04.02.2009 р. та обґрунтування позовних вимог договором № 01/01/09, інфляційні нарахування підлягають стягненню за період лютий –серпень 2009 р. в сумі 4672,60 грн., а три проценти річних в сумі 1219,07 грн. за період із 04.02.2009 р. по 12.10.2009р.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач відзиву на позов не подав, доказів повної оплати боргу, інфляційних нарахувань, трьох процентів річних та пені не представив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до часткового задоволення з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Беручи до уваги загальний розмір позовних вимог, заявлений позивачем у позові та заяві про збільшення позовних вимог, із позивача в дохід державного бюджету слід стягнути державне мито в розмірі 100,00 грн. Також суд зазначає, що позивачем помилково сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315,00 грн. замість 236,00 грн., як це передбачено постановою КМ України від 21.12.2005 р. № 1258 «Про затвердження порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», у зв’язку з чим позивачеві слід видати довідку на повернення з державного бюджету витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 79,00 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 47, 49, 75, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Малого приватного підприємства „Марс”, с. Гуменець Пустомитівського району Львівської області, задоволити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення із відповідача 10000,00 грн. заборгованості припинити.

3. Стягнути із Приватного підприємства „Зелений гай” (81634, вул. Сагайдачного, 72, с. Розвадів Миколаївського району Львівської області; код ЄДРПОУ 30418517) на користь Малого приватного підприємства „Марс” (81173, с. Гуменець Пустомитівського району Львівської області; код ЄДРПОУ 13827221) 27678,55 грн. заборгованості, 9418,94 грн. пені, 4672,60 грн. інфляційних нарахувань, 1219,07 грн. трьох процентів річних, 529,92 грн. державного мита та 189,61 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути із Малого приватного підприємства „Марс” (81173, с. Гуменець Пустомитівського району Львівської області; код ЄДРПОУ 13827221) в дохід державного бюджету 100,00 грн. державного мита.

6. Видати Малому приватному підприємству „Марс” (81173, с. Гуменець Пустомитівського району Львівської області; код ЄДРПОУ 13827221) довідку на повернення з державного бюджету помилково сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 79,00 грн. після набрання рішенням законної сили.

7. Накази видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя