Рішення № 65392624, 16.03.2017, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 144/1122/16-ц Провадження № 22-ц/772/853/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27 Доповідач Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Медяного В.М., Сопруна В.В.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 і її представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»

на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 7 лютого 2017 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В с т а н о в и л а:

В серпні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 7 червня 2012 року між банком та відповідачем укладено кредитний договір № б/н, згідно якого остання отримала кредит в розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач свої зобовязання за кредитним договором не виконувала належним чином, в звязку з чим станом на 30 червня 2016 року склалася заборгованість в сумі 20463,91 грн., із яких: 1767,59 грн. заборгованість за кредитом, 14245,66 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, 3000 грн. заборгованість за пенею та комісією, штрафи: 500 грн. (фіксована частина) та 950,66 грн. (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 7 лютого 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість в розмірі 3770,05 грн. та судові витрати в сумі 1378 грн.

В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду змінити, скасувати його в частині незадоволених позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом і штрафів та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю; в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Зазначив, що рішення суду вважає незаконним та необґрунтованим, оскільки воно ухвалене без повного, всебічного та обєктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Відповідач і її представник заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просять її відхилити і залишити в силі рішення суду.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.

Судом встановлено, що 7 червня 2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 2 000 грн. на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки (а. с. 8, 9-10, 11-34, 88).

Підписавши анкету-заяву від 7 червня 2012 року, відповідач ОСОБА_3 погодилась на те, що ця заява разом із Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становить між нею і банком договір про надання банківських послуг. Відповідач зазначила, що вона ознайомилась і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді.

Згідно довідки ПАТ КБ «Приватбанк» відповідачу ОСОБА_3 7 червня 2012 року видана кредитна картка № 5211537415857585, термін дії якої встановлено до березня 2016 року (а. с. 81).

Відповідно до п. 2.1.1.5.5., 2.1.1.5.6. Умов та Правил надання банківських послуг клієнт зобовязаний погашати заборгованість по кредиту, проценти за користування ним, з перевитрат платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. У випадку невиконання обовязків за договором, на вимогу банку виконати зобовязання по поверненню кредиту (в тому числі простроченого кредиту і овердрафту), виплатити винагороди банку.

Відповідач ОСОБА_3 належним чином не виконувала свої зобовязання за договором, у звязку з чим допустила заборгованість, яка згідно розрахунку банку станом на 30 червня 2016 року склала 20463,91 грн., з яких: 1767,59 грн. заборгованість за кредитом; 14245,66 грн. заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; 3000 грн. заборгованість за пенею та комісією; 1450,66 грн. - штрафи (а. с. 6-7).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України (параграф 1 глава 71) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 1767,59 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Факт отримання кредиту та сума боргу за кредитом 1767,59 грн. була визнана відповідачем ОСОБА_3 в суді першої інстанції, про що зазначено в оскаржуваному рішенні.

Разом з цим із розрахунку заборгованості за договором (а. с. 6-7) вбачається, що процентна ставка за користування кредитом змінена банком в порядку, визначеному Умовами та Правилами надання банківських послуг (п. 1.1.3.2.3.), а саме: з 1 вересня 2014 року до 34,80%, а з 1 квітня 2015 року до 43,20%. Проте в матеріалах справи відсутні докази щодо домовленості сторін з приводу зміни процентної ставки за користування кредитом.

Враховуючи норми ст. 651 та ст. 1056-1 ЦК України, положення договору щодо збільшення банком в односторонньому порядку розміру процентної ставки на підставі п. 1.1.3.2.3. Умов та Правил надання банківських послуг є нікчемними, в звязку з чим при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід враховувати діючу на момент укладення договору процентну ставку в розмірі 30% річних.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь банку процентів за користування кредитом в розмірі 30% річних, що було погоджено сторонами на час укладення договору.

Разом з цим колегія суддів не погоджується із розрахунком суми процентів, що підлягають до стягнення з відповідача, проведеним судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за договором (а. с. 6-7), заборгованість за процентами нарахована банком за період з 18 липня 2012 року по 30 червня 2016 року.

Проценти за ставкою 30% річних позивачем нараховані за період з 18 липня 2012 року по 31 серпня 2014 року та сума таких процентів склала 952,36 грн.

Виходячи із розміру процентної ставки 30% річних, за період з 1 вересня 2014 року по 30 червня 2016 року до стягнення підлягають проценти в сумі 985,43 грн. (669 днів прострочення (з 1 вересня 2014 року по 30 червня 2016 року) *1767,59 грн. (залишок простроченої заборгованості)*30% (річна процентна ставка) /360 днів (кількість днів в році, що визначена домовленістю сторін при укладенні договору) = 985,43 грн.).

Таким чином до стягнення з відповідача станом на 30 червня 2016 року підлягають проценти за користування кредитом в сумі 1937,79 грн. (952,36 грн. + 985,43 грн.), а отже висновок суду про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами в сумі 1502,46 грн. є помилковим.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (ч. 1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання (ч. 2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3).

Пунктом 2.1.1.12.6.1. Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що у випадку виникнення прострочених зобовязань на суму від 100 грн., враховуючи прострочені зобовязання, передбачені п.2.1.1.12.6.1., 2.1.1.12.8.1. Умов і Правил клієнт сплачує банку пеню, яка розраховується як: пеня = базова процентна ставка за договором/30 (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 50 грн. (одноразово). Пеня нараховується в день нарахування процентів за кредитом.

Із розрахунку заборгованості за договором (а. с. 6-7) вбачається, що банком нарахована до стягнення з відповідача комісія та пеня (колонки 13, 14) в загальній сумі 3000 грн., при цьому суми одноразових нарахувань складають: 5 вересня 2012 року 30 грн., з 1 червня 2013 року по 1 жовтня 2013 року по 50 грн. щомісячно, а з 1 листопада 2013 року по 30 червня 2016 року по 100 грн. щомісячно.

Проте нарахована банком до стягнення з відповідача сума заборгованості за пенею та комісією в зазначеному банком розмірі (30 грн., 50 грн. та 100 грн.) не передбачена умовами, укладеного між сторонами договору.

Крім того нарахування пені та комісії разом не узгоджується із нормами цивільного законодавства України та умовами укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки підстави для нарахування пені та комісії різні: обовязок щодо сплати пені наступає у випадку невиконання грошового зобовязання, а обовязок щодо сплати комісії виникає у випадку вчинення певних дій (за зняття готівки, за отримання балансу на чек, за безготівковий платіж тощо) та в різних розмірах, які встановлені умовами договору (а. с. 9-10).

За наведених обставин колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог ПАТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення пені та комісії за недоведеністю. Крім того апеляційна скарга позивача не містить доводів щодо незаконності рішення суду саме в цій частині.

Пунктом 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким з грошових зобовязань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобовязаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених відсотків та комісій.

Враховуючи розмір заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідача 3705,38 грн. (1767,59 грн. (заборгованість за кредитом) + 1937,79 грн. (заборгованість за процентами), сума штрафу за порушення строків платежів складає 685,27 грн. (500 грн. + 185,27 грн.).

Висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача штрафу лише в сумі 500 грн. (фіксована частина) є помилковим та необґрунтованим, оскільки умовами договору передбачена сплата штрафу в сумі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених відсотків та комісій.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. У резолютивній частині слід зазначати висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновок суду по суті позовних вимог; розподіл судових витрат; строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Згідно розяснення Пленуму Верховного Суду України у п. 13 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші запитання, зазначені у статтях 215-217 ЦПК України. У ній, зокрема, має бути зазначено: висновок суду про задоволення позову або відмову у позові повністю чи частково; висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено; розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні; розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.

Оскаржуване рішення суду за своїм змістом не відповідає таким вимогам процесуального закону. В резолютивній частині рішення судом першої інстанції не зазначено окремо складових присуджених до стягнення з відповідача сум (заборгованості за кредитом, процентами та штраф), а стягнута сума зазначена однією загальною сумою.

Крім того, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції стягнув з відповідача судові витрати на користь позивача в повному розмірі, сплаченому позивачем при подачі позову, що суперечить положенням ч. 1 ст. 88 ЦПК України, відповідно до якої у разі часткового задоволення позову, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовним вимог.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати кредиту в сумі 1767,59 грн., заборгованості зі сплати процентів за користування коштами в сумі 1937,79 грн. та штрафу в сумі 685,27 грн.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 5).

При подачі позову до суду ПАТ КБ «Приватбанк» сплатило судовий збір в сумі 1 378 грн. (а. с. 1); при подачі апеляційної скарги 1515,80 грн. (а. с. 114), а разом 2893,80 гр.

Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають суми судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що складатиме 621,01 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. 526, 549, 611, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. 88, 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 7 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість зі сплати кредиту за договором № б/н від 7 червня 2012 року станом на 30 червня 2016 року в сумі 1767,59 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят сім грн. пятдесят девять коп.); заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом в сумі 1937,79 грн. (одна тисяча девятсот тридцять сім грн. сімдесят девять коп.); штраф в сумі 685,27 грн. (шістсот вісімдесят пять грн. двадцять сім коп.), а разом 4390,65 грн. (чотири тисячі триста девяносто грн. шістдесят пять коп.), а також 621,01 грн. (шістсот двадцять одну грн. одну коп.) в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_5

Судді: /підпис/ ОСОБА_6

/підпис/ ОСОБА_7

Згідно з оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська