Ухвала суду № 65391993, 09.03.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

9 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

24 жовтня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-словенське спільне підприємство «Київський обласний хлібопекарський комплекс», третя особа - Первинна профспілкова організація товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-словенське спільне підприємство «Київський обласний хлібопекарський комплекс», про зарахування трудового стажу та перерахунок робочого часу,

в с т а н о в и л а :

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 14 вересня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвали Апеляційного суду Київської області від 3 червня та 29 липня 2016 року залишив без руху та надав строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання цієї ухвали, але не пізніше ніж до 14 жовтня 2016 року.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 24 жовтня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 визнав неподаною та повернув заявнику.

20 січня 2017 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_4 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, зокрема положення статей 2, 3, 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), статей 55, 58 Конституції України, статті 5 Закону України «Про судовий збір».

На обґрунтування своїх доводів заявник надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

7 грудня 2011 року, 20 березня 2013 року та ухвалу Верховного Суду України від 20 січня 2017 року.

Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Ухвалою від 24 жовтня 2016 року, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанцій визнав неподаною та повернув касаційну скаргу

ОСОБА_4 з підстав, передбачених статтями 212, 328 ЦПК України, оскільки скаржник у встановлений строк не виконав вимоги, визначені статтею 326 ЦПК України, а саме - не сплатив судовий збір.

Надана для порівняння ухвала 20 січня 2017 року, якою Верховний Суд України залишив без руху заяву про перегляд судового рішення та надав заявнику строк на усунення недоліків, не може обґрунтовувати підставу перегляду судового рішення суду касаційної інстанції, передбачену пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України, оскільки не є рішенням суду касаційної інстанції.

Ухвалою від 7 грудня 2011 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував постановлені у справах ухвали, якими залишено без розгляду заяву про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, з посиланням на пропущення строку на її подання.

Ухвалою від 20 березня 2013 року суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі частини третьої статті 297 ЦПК України, з посиланням на подання апеляційної скарги після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.

Порівняння вищенаведених судових рішень із судовим рішенням, про перегляд якого подану заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував одні й ті самі норми процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні положень пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання заявником позовної заяви) та підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 цього Закону (у редакції, чинній на час подання заявником касаційної скарги), зокрема в постанові від 30 листопада 2016 року (6-1121цс16) міститься висновок про те, що процесуальний закон визначає свою дію в часі саме за часом вчинення відповідних процесуальних дій. За таких умов Закон України «Про судовий збір» має застосовуватися в редакції, яка діяла на момент вчинення певної процесуальної дії. Наявність пільги у вигляді звільнення від сплати судового збору, передбаченої статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не вважається нульовою ставкою судового збору. У контексті визначення розміру судового збору за подання касаційної скарги «ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви» має визначатися за розмірами ставок, встановленими статтею 4 Закону України «Про судовий збір» на момент пред'явлення відповідного позову, без пільг, визначених статтею 5 цього Закону.

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року, про перегляд якої подано заяву, відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-словенське спільне підприємство «Київський обласний хлібопекарський комплекс», третя особа - Первинна профспілкова організація товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-словенське спільне підприємство «Київський обласний хлібопекарський комплекс», про зарахування трудового стажу та перерахунок робочого часу за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

В.М. Сімоненко