Ухвала суду № 65391928, 06.03.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

6 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Прокопенка О.Б., -

розглянувши заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за його позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Верховного Суду України надійшла заява ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2017 року.

Цією ухвалою Вищий адміністративний суд України на підставі пункту 5

частини п'ятої статті 214 КАС відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, якою скасовано постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 липня 2016 року та відмовлено в задоволенні позову.

У заяві ОСОБА_2 посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII ).

На обґрунтування заяви надав копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2013 року (справа № 2а-8298/11/1715), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті ж самі норми права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено відмінністю матеріально-правового регулюванням спірних правовідносин.

Так у справі, рішення в якій надано на порівняння, суди вирішували питання щодо перерахунку та виплати недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2011 році, коли одночасно діяли норми частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-XII і постанови Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2011 року № 341 «Про розміри грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань». Оскільки в цей час норми частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-XII не були зупинені чи обмежені іншими нормативними актами, то суд дійшов висновку, що нарахування та виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у цей період мала здійснюватися відповідно до норм Закону № 3551-XII.

Натомість у справі, рішення в якій просить переглянути заявник, суди вирішували питання призначення та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2016 році, коли одночасно діяли положення частини п'ятої статті 12 Закону

№ 3551-XII і постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 141 «Про розміри грошової допомоги, що виплачується у 2016 році відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань». При цьому пунктом 26 Прикінцевих і перехідних положень Бюджетного кодексу України було встановлено, що положення статей 12-16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Це положення неконституційним не визнавалося.

Отже, в цьому випадку Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що суди повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Наведене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої ОСОБА_2 заяви.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. КривендаСудді: О.Ф. Волков О.Б. Прокопенко