Рішення № 65389883, 20.03.2017, Соснівський районний суд м. Черкас

Рішення

Іменем України

СПРАВА № 712/12083/16-ц

Провадження № 2/712/285/17

20 березня 2017 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Марцішевської О.М.

при секретарі Вдовенко О.В.

за участю адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про визнання особи таким, що втратив право на користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_5 про вселення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом доОСОБА_4, посилаючись на те, що на підставісвідоцтва на право власності на нерухоме майно від 15.03.2008р., виданого органом приватизації Соснівського райвиконкому м.Черкаси є співвласником квартири АДРЕСА_1, іншим співвласником є сестра позивача ОСОБА_5. В квартирі з грудня 2014 року було зареєстроване місце проживання його батька, ОСОБА_4, який понад установлений законом строк не проживає у квартирі, участі в оплаті комунальних послуг не бере. Реєстрація відповідача у квартирі порушує права позивача на розпорядження власним житлом. Просить визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою № 5 по вул. Канівська,5 в м.Черкаси в зв"язку з його відсутністю без поважних причин у даному приміщенні понад 10 років.

Відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом, посилаючись на те, що з моменту реєстрації у грудні 2014 року у спірній квартирі набув права користування вказаним житловим помешканням. Після реєстрації позивач змінив замки в квартирі та вселив в неї орендарів, чим унеможливив його проживання в квартирі та створив перешкоди у користуванні житлом. Просить вселити його до спірної квартири, оскільки не має іншого житла.

Третя особа в наданій суду заяві просила розглянути справу в її відсутність, позовні вимоги підтримала, просила задоволити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просили суд позов задоволити, зустрічний позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні у повному обсязі, посилались на те, що спірна квартира була приватизована позивачем та його сестрою по 1/2 частини після смерті матері у 2008 році. Батько позивача ОСОБА_4 у спірній квартирі не проживав понад 10 років, оскільки залишив сім"ю та не спілкувався з дружиною та дітьми. У 2014 році звернувся до позивача з проханням зареєструвати його в квартирі, при цьому батько з сином домовились, що реєстрація матиме формальний харахтер, відповідач вирішить фінансові питання та добровільно буде знятий з реєстрації. З моменту реєстрації ОСОБА_4 жодного дня не проживав у квартирі, не приймав участі в утриманні квартири та оплаті комунальних послуг, особисті речі відсутні, перешкоди у користуванні квартирою йому не чинились. З липня 2016 року позивач перебуває за кордоном та за спільною домовленістю з сестрою ОСОБА_6 вказана квартира була здана в оренду квартирантам, так як за квартирою потрібен догляд.

Відповідач та його представник адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнали, зустрічний позов підтримали, вказували, що відповідач за згодою власників був зареєстрований у спірній квартирі з 10.12.2014р. і з того часу набув на підставі реєстрації право на проживання в ній. Перед реєстрацією 02.09.2014р. на прохання позивача ОСОБА_4 продав свою квартиру та отримані кошти передав позивачу, в «подяку за це» він змінив в квартирі замки, вселив в неї орендарів без згоди батька, чим унеможливив його проживання, таким чином заперечив щодо того, що відповідач без поважних причин не користується спірною квартирою, також вказували, що відповідач як інвалід війни звільнений законом від оплати квартплати та комунальних послуг, іншого житла у власності чи користуванні немає. Просили задоволити зустрічний позов.

Третя особа ОСОБА_5 в наданих суду поясненнях вказвала, що особисто згоди на реєстрацію відповідача у належній їй з позивачем не надавала, проте від її імені позивач надав згоду на підставі наданої нею довіреності. В даний час в зв'язку з необхідністю переселення з регіону антитерористичної операції має намір проживати у спірній квартирі з членами сім'ї, тому заперечує проживання у ній відповідача.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Встановлено, що на підставісвідоцтва на право власності на нерухоме майно від 12.06.2008р., виданого органом приватизації Соснівського райвиконкому м.Черкаси власниками двокімнатної квартири АДРЕСА_1 площею 51 кв.м є ОСОБА_3 та ОСОБА_7, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.12.2016р.

Відповідно до довідки КП «СУБ» Черкаської міської ради дільниця №2 від 23.12.2014р. №5056 у спірній квартирі зареєстровано місце проживання двох осіб: з 11.06.2014р. зареєстрована 1 особа ОСОБА_3 та з 10.12.2014р. - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - батько.

Відповідно до акту від 27.05.2016 року мешканців будинку, відповідач ОСОБА_4 дійсно зареєстрований, але ніколи не проживав та фактично не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, його особисті речі у квартирі відсутні.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобовязано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 156 Житлового кодексу Української РСР, члени сім'ї власникажилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє його права користування займаним приміщенням (ст.64,156 ЖК).

Відповідно до частини другої статті 405 Цивільного кодексу України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до роз'яснень, що містьться в п.39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 07 лютого 2014 рокуза № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК. З урахуванням зазначеного суд виходить з того, що стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК України.

Згідно показів свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9П,, ОСОБА_10, ОСОБА_11 відповідач у спірній квартирі фактично не проживав понад 10 років, оскільки залишив сім"ю та не спілкувався з дітьми та дружиною, яка померла в 2008 року.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що відповідач у лютому 2014 року зі згоди власників квартири був зареєстрований у спірній квартирі в якості члена сімї, батька, тим самим набув рівного з власниками права користування спірною квартирою. При реєстрації між сторонами та третьою особою не укладено жодних домовленостей щодо обмежень у користуванні квартирою чи строковості реєстрації в ній місця проживання відповідача. Погіршення стосунків членів сім'ї чи зміна в односторонньому порядку волевиявлення позивача як співвласника житла не є саме по собі підставою для зміни обсягу права відповідача на користування житловим приміщенням за відсутності укладених між сторонами відповідних угод чи передбачених законом підстав.

Суд також враховує, що згідно доводів позову, причиною відсутності відповідача у спірній квартирі була домовленість з позивачем про непроживання відповідача за місцем реєстрації, в зв'язку з чим до липня 2016 року позивач фактично проживав у спірній квартирі. Така причина відсутності відповідача за місцем реєстрації не може бути визнана неповажною, оскільки тимчасова відсутність у спірній квартирі відповідала взаємній згоді сторін за ініціативи позивача.

Відповідно до договору оренди від 20.07.2016р. спірна квартира АДРЕСА_2 площею 51 кв.м перебуває в оренді ОСОБА_12, що останній підтвердив, будучи допитаним в якості свідка. Оскільки на момент передачі спірної квартири в оренду реєстрація відповідача у вказаному житловому помешканні не була припинена, тому суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що передача усієї спірної квартири у користування квартирантам спричинила виникнення перешкод відповідачу у проживанні за місцем реєстрації.

Крім того, в судовому засіданні не знайшли підтвердження доводи позову про створення внаслідок реєстрації відповідача перешкод позивачу у користуванні житловим приміщенням та в чому конкретно вони полягалиь. Згідно доводів позову, реєстрація відповідача у квартирі порушує права позивача на розпорядження власним житлом. Разом з тим, реєстрація члена сімї за законом не обмежує власника у праві розпорядженні належним йому майном. В звязку з виїздом за кордон з липня 2016 року позивач належним йому житловим не користується, оскільки порядок користування квартирою не встановлювався, в даний час спірне житло перебуває у спільному коориситуванні.

Згідно з довідкою управління соціального захисту населення Соснівського району від 16.01.2017р. № 2968 відповідач включений до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги з 11.02.2015р. за статусом інвалід війни. Відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги: 100-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством та 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Що стосується посилання позивача на потребу третьої особи у користуванні спірною квартирою для проживання з членами сімї, співвласник квартири ОСОБА_5, будучи залученою до участі в справі в якості третьої особи, самостійних вимог щодо предмета спору не заявляла. Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Відповідно дост.395 ЦК України речовими правами на чуже майно є, зокрема, право користування (сервітут).

В силу ст.402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Таким чином, відповідач право на користування спірною квартирою в силу сервітуту виникло в силу закону.При цьому, як встановлено судом, підстави для припинення у відповідача права сервітуту, передбачені ст.406 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ст.396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Зібраними у справі доказами, висновком ГУНП в Черкаській області про результати розгляду звернення ОСОБА_4 (ЄО № 39456 від 01.08.2016р.) щодо виселення квартирантів, показами свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 підтверджується, що позивачем чиняться перешкоди відповідачу у користуванні спірною квартирою, не надається повний комплект ключів від вхідних дверей, заперечується право на вселення та проживання у спірній квартирі, тому зустрічний позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення.

При подачі зустрічного позову позивач як інвалід війни ІІ групи був звільнений від оплати судового збору, тому на підставі ст.88 ЦПК України оплату судового збору необхідно покласти на позивача у звязку з задоволенням зустрічного позову.

Керуючись ст.ст. 11,57,60,212-215 ЦПК України, ч.1 ст. 319, ст. 391, 405 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнанняОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, таким, що втратив право користування квартирою № 5 по вул. Канівська,5 в м.Черкаси зі зняттям з реєстрації.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволити.

Вселити ОСОБА_4 до квартири АДРЕСА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір 640 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції в 10-ти денний строк з моменту проголошення, особами, які брали участь в розгляді справи та не були присутні під час проголошення рішення - з моменту отримання його копії.

ГОЛОВУЮЧИЙ: