Рішення № 6538939, 09.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.09                                                                                 Справа № 17/258

За позовом

Дочірнього підприємства "Донбаснафтопродукт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаснафтопродукт", м. Луганськ

до Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ

про стягнення 51 223 грн. 08 коп.

Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача - Гамза О.П. - директор, паспорт серії ЕК 016524 від 22.11.95;

від відповідача - Бухонкін І.В., дов. № 03/5-626 від 31.12.2008.

Розпорядженням заступника голови господарського суду –в.о. суду Рябцевой О.В. від 09.11.09 справу № 17/258 передано на розгляд судді Василенко Т.А.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 51223 грн. 08 коп., в тому числі: інфляційні –39290 грн.90 коп., 3% річних –11932 грн. 18 коп.

Представник відповідач проти позову заперечив та зазначив, що позивачем розрахунок інфляційних та відсотків здійснений невірно.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши доводи представників сторін, суд

. в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлений вимог позивач посилається на наступне.

          05.11.03 між сторонами у справі було укладено договір на здійснення юридичних послуг № 95, за умовами якого „Виконавець” - позивач у справі зобов’язався виконати юридичні послуги, а „Замовник” - відповідач у справі зобов’язався прийняти їх та здійснити оплату.

Оскільки відповідачем умови договору не були виконані, позивач звернувся до суду із відповідним позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду Луганської області від 28.02.2007 у справі № 2/450 за позовом Дочірнього підприємства “Донбаснафтопродукт” ТОВ “Донбаснафтопродукт” до Державного підприємства “Луганськвугілля” про стягнення 806419 грн. 91 коп. та зустрічним позовом ДП “Луганськвугілля” до ДП “Донбаснафтопродукт” ТОВ “Донбаснафтопродукт” про визнання недійсними актів виконаних робіт позові вимоги за первісним позовом задоволені частково, та з ДП “Луганськвугілля” на користь ДП “Донбаснафтопродукт” ТОВ “Донбаснафтопродукт” стягнуто: заборгваоність у розмірі 334717 грн. 62 коп., пеню у розмірі 31885 грн. 29 коп., інфляційні нарахування у сумі 23391 грн. 50 коп., річні у сумі 9312 грн. 17 коп., витрати зі сплати державного мита у розмірі 6736 грн. 88 коп. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у розмірі 98 грн. 58 коп. У задоволенні зустрічного позову вказаним рішенням відмовлено.

Вказане рішення суду набрало законної сили з 16.03.2007.

На час розгляду даної справи стягнуті вказаним вище рішенням суду грошові суми відповідачем не сплачені, у зв’язку з чим позивачем до стягнення заявлені інфляційні за період з 03.03.09 по 10.10.09 у сумі 39290 грн. 90 коп. і 3% річних у сумі 11932 грн. 18 коп. за той же період.

Відповідач з позовом не погодився.

Оцінивши матеріали справи суд прийшов до наступного:

Згідно з приписами ст. 124 Конституції України судові рішення є обов’язковими для виконання на усій території України.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням суду у справі № 11/93 позивачем заявлялися до стягнення інфляційні та 3% річних у зв’язку із невиконанням відповідачем умов договору № 95 від 05.11.03, а також рішення суду у справі № 2/450.

Як зазначено у рішенні господарського суду Луганської області від 26.03.08 у справі № 11/93 відповідач має перед позивачем прострочене грошове зобов’язання на загальну суму 36602 грн. 91 коп.

Оскільки вказана сума відповідачем не сплачена позивач нарахував інфляційні у сумі 39920 грн. 90 коп. та 3% річні у сумі 11932 грн. 18 коп. за період з 03.03.09 по 10.10.09

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної норми кодексу свідчить, що законодавством не встановлено заборони щодо звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних нарахувань, річних після задоволення вимоги про стягнення боргу.

В порушення ст. 33 ГПК України відповідач не надав доказів погашення заборгованості перед позивачем та доказів виконання рішення господарського суду Луганської області від 289.02.07 № 2/450.

У зв’язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, позивач має право на збереження реальної величини грошей присуджених до стягнення рішенням суду, але не виплачених у зв’язку з його не виконанням.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов’язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Такі підстави передбачені, зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України, згідно з якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов’язання відповідача щодо сплати грошового зобов’язання в сумі 36602 грн. 91 коп. ґрунтуються на умовах договору на здійснення юридичних послуг №95 від 05.11.03. Обсяг цього зобов’язання підтверджено рішенням господарського суду Луганської області від 28.02.07 по справі № 2/450.

Згідно ст. 598 ЦК України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В даному випадку відповідачем доказів виконання грошового зобов’язання не надано, у зв’язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства “Луганськвугілля”, м. Луганськ, вул. Лермонтова, буд. 1в, код 32473323, на користь:

- Дочірнього підприємства “Донбаснафтопродукт” Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбаснафтопродукт”, м. Луганськ, вул. Фабрична, буд. 1, код 31288775, інфляційні нарахування у сумі 39290 грн. 90 коп., 3% річних у сумі 11932 грн. 18 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 512 грн. 23 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання рішення –11.11.09.

Суддя                                                   Т.А.Василенко