Ухвала суду № 65388705, 16.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/8906/16-к Головуючий у І інстанції Омельченко М. М.Провадження № 11-кп/780/224/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 34 16.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

16 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Гриненка О.І.,

суддів Дриги А.М., Семенцова Ю.В.,

за участю:

прокурора Ляшенка Р.О.,

захисника ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4,

представника цивільного відповідача ОСОБА_5,

секретаря судових засідань ОСОБА_6,

провівши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційний розгляд за апеляційною скаргою представника цивільного відповідача ТОВ «Клайт» ОСОБА_5 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

- визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, з покладенням на нього обовязку, передбаченого ст.76 КК України.

Цим же вироком суду цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Клайт» на користь ОСОБА_3 26 500 (двадцять шість тисяч пятсот) гривень 32 копійки матеріальної шкоди та 10 000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди; також, з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 стягнуто 26500 (двадцять шість тисяч пятсот) гривень 32 копійки матеріальної шкоди та 10 000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди.

За вироком суду, ОСОБА_7 визнаний винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, за наступних обставин.

15 травня 2013 року, приблизно о 16 годині 30 хвилин, ОСОБА_7, керуючи маршрутним автобусом марки «РУТА 20-СПГ», державний номер НОМЕР_1, рухався по маршруту № 741 по вул. Зеленій в м. Вишневому зі сторони вул. Жовтневої в напрямку вул. ОСОБА_8. Рухаючись у вказаному напрямку, перед виїздом на нерегульоване перехрестя з вул. ОСОБА_8 в напрямку вул. Залізничної, водій ОСОБА_7 проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, проігнорував вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», не переконався, що подальший рух буде безпечним і не створить небезпеки для інших учасників дорожнього руху, не надав переваги в русі транспортному засобу, який наближався до перехрестя проїзних частин по головній дорозі, тобто порушив вимоги п.1.5, п.2.3 «б», п.10.1, п.16.11 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «КАМАЗ-5410», державний номер НОМЕР_2, у щепленні з напівпричепом марки «ОДАЗ 9370», державний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі по вул. Лесі Українки в м. Вишневе.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «КАМАЗ-5410» ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта № 148/д від 22 липня 2013 року, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Не погоджуючись із вироком суду апеляційну скаргу на нього подав цивільний відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Клайт», в якій просить вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року, ухвалений відносно ОСОБА_7, в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3, а саме про стягнення з ТОВ «Клайт» на користь потерпілого матеріальної та моральної шкоди скасувати, ухваливши новий вирок, яким відмовити в задоволенні в цій частині цивільного позову. Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги ТОВ «Клайт» посилається на невідповідність вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року, в частині вирішення цивільного позову потерпілого ст. 370 КПК України щодо його законності, обґрунтованості та вмотивованості. Зокрема, апелянт вказує про те, що судом першої інстанції не зясовано належним чином обставин щодо наявності підстав для задоволення цивільного позову, оскільки докази, які підтверджують понесення потерпілим матеріальної шкоди (упущеної вигоди) та моральної шкоди у матеріалах справи взагалі відсутні. Також, апелянт зазначає про те, що оскаржуваний вирок суду в частині вирішення цивільного позову, взагалі не містить посилань на норму матеріального закону, яку судом застосовано до спірних правовідносин, а саме: суд, стягнувши матеріальну та моральну шкоду частково, по ? з обвинуваченого та ТОВ «Клайт», не звернув увагу на те, що цивільне законодавство такого виду стягнення як дольове взагалі не передбачає. Крім того, апелянт вказує, що у вироку відсутнє жодне посилання на обставини, за наявності яких до спірних правовідносин підлягає застосуванню відповідна норма ЦК України, що регулює відповідальність безпосередньо заподіювача шкоди, чи відповідальність роботодавця за шкоду, завдану неправомірними діями працівника. Також, у своїй апеляційній скарзі ТОВ «Клайт» звертає увагу на відсутність у вироку обґрунтування розміру стягнутої матеріальної (крім відшкодування витрат на лікування потерпілого) та моральної шкоди. Так, апелянт зазначає, що згідно ст. 22 ЦК України, збитками є витрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Однак, як стверджує апелянт, всупереч зазначеної норми закону суд першої інстанції без будь-якого підтвердження стягнув з обвинуваченого та ТОВ «Клайт» в рівних долях на користь потерпілого упущену вигоду в розмірі 55000 гривень, як дохід, який той міг би отримати за період лікування. За таких обставин, на думку апелянта вирок суду відносно ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову щодо стягнення з ТОВ «Клайт» матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілого є незаконним та підлягає безумовному скасуванню.

Іншими учасниками судового провадження вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року щодо ОСОБА_7 не оскаржений.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника цивільного відповідача ТОВ «Клайт», який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, доводи прокурора, захисника, потерпілого та його представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, провівши судові дебати, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджуються наявними доказами в їх сукупності, які досліджувались судом під час судового розгляду та учасниками провадження не оскаржуються.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Однак, суд першої інстанції при вирішенні цивільного позову потерпілого зазначених вимог процесуального закону в повній мірі не дотримався, що призвело до прийняття помилкового рішення в цій частині оскаржуваного вироку. Як вбачається з вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року, ухваленого відносно ОСОБА_7, вирішуючи заявлений у справі цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, суд, виходячи з положень ст. ст. 127, 129 КПК України, дослідивши всі документи, надані на підтвердження заявлених до відшкодування сум, вислухавши доводи представника цивільного відповідача та пояснення обвинуваченого щодо його матеріального стану, прийшов до висновку про повне задоволення позову потерпілого в частині стягнення майнової шкоди, оскільки в цій частині позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження в ході судового провадження, а що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то виходячи з вимог розумності та справедливості, суд визнав доведеними вимоги про стягнення на користь потерпілого грошових коштів в сумі 20000 гривень. При цьому, стягнення в частині задоволених позовних вимог суд здійснив в рівних частинах з ТОВ «Клайт» та обвинуваченого ОСОБА_7

На думку колегії суддів, зазначене вище обґрунтування судом першої інстанції чсткового задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 явно суперечить вимогам п.2 ч.3 ст.374 КПК України щодо необхідності обовязкового зазначення в мотивувальній частині вироку підстав для задоволення цивільного позову або відмови в ньому чи залишення його без розгляду. Всупереч вимогам зазначеної норми процесуального закону, суд першої інстанції не послався на жодний доказ, який підтверджував би позовні вимоги потерпілого, обмежившись лише загальними висновками про повне підтвердження позову в частині стягнення майнової шкоди та часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди на користь потерпілого. При цьому, суд першої інстанції взагалі не послався на норму права, як на підставу, що регулює стягнення майнової та моральної шкоди з ТОВ «Клайт», та не обґрунтував розмір стягнення з обвинуваченого та цивільного відповідача майнової шкоди, що стосується упущеної вигоди потерпілим ОСОБА_3І в розмірі 55000 гривень, а також розмір стягнутої моральної шкоди.

Зазначені вище обставини повністю підтверджують обгрунтованість доводів апеляційної скарги представника цивільного відповідача ТОВ «Клайт» та свідчать про невідповідність вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року, ухваленого відносно ОСОБА_7, в частині вирішення цивільного позову потерпілого, вимогам ст.370 КПК України щодо його законності, обґрунтованості та вмотивованості, у звязку з порушенням судом першої істанції положень п.2 ч.3 ст.374 КПК України. Вказані істотні порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою, згідно із п.3 ч.1 ст.409 КПК України для скасування судового рішення.

Разом з тим, виправити допущені судом першої інстанції порушення вимог закону, шляхом ухвалення свого рішення, апеляційний суд позбавлений можливості, так як апеляційні вимоги ТОВ «Клайт» не містять вказівки на процесуальний шлях усунення зазначених порушень, більш того, в апеляційній скарзі представника цивільного відповідача ставиться питання про прийняття рішення, яке виходить за межі повноважень апеляційного суду, з огляду на вимоги п.3 ч.1 ст.407 КПК України.

З урахуванням викладеного, з метою забезпечення права потерпілого ОСОБА_3 на відшкодування заподіяної йому майнової та моральної шкоди внаслідок злочину, враховуючи загальні засади кримінального судочинства, зокрема ст.8 КПК України, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності скасування вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року, ухваленого відносно ОСОБА_7, в частині вирішення цивільного позову, та направлення матеріалів провадження до суду першої інстанції для розгляду позову потерпілого в порядку цивільного судочинства.

Апеляційна скарга містить вимогу скасування оскаржуваного вироку лише в частині стягнення майнової та моральної шкоди на користь потерпілого з цивільного відповідача ТОВ «Клайт», однак беручи до уваги очевидність невідповідності вироку, ухваленого щодо ОСОБА_7 вимогам ст.370 КПК України в частині цивільного позову, та враховуючи положення ч.2 ст.404 КПК України щодо меж апеляційного розгляду, колегія суддів вважає правильним скасувати оскаржуваний вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3, в цілому.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 415 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року, ухвалений відносно ОСОБА_7, в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3, скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Судді:

___ ___ ___

ОСОБА_1 ОСОБА_9 ОСОБА_10